Постанова № 70275549, 14.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 р. № 820/4125/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання – Кульчій А.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 р. № 2731002-1303, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2017 рік на загальну суму 8082,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення відповідача є протиправним, оскільки за позивачем не зареєстровано право власності на земельну ділянку, що підтверджено довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отже, не зобов'язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Представник відповідача в письмових запереченнях зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача підтримав обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.04.2004 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення підвалу № 1-10 в літ. "Б-4" загальною площею 189,7 кв. м. за адресою: м Харків, вул. Сумська, буд. 44/2 (а.с.34).

ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення № 2731002-1303 від 04.05.2017 року, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, податковий період 2017 рік в розмірі 8082,05 грн.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 14.1.72 та п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з п.п. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За змістом п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно п. 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України).

Згідно положень п. 286.5 ст. 286 Податкового Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Крім того, пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України визначає, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником нежитлового приміщення підвалу № 1-10 в літ. "Б-4" загальною площею 189,7 кв. м. за адресою: м Харків, вул. Сумська, буд. 44/2, і вказане право зареєстровано у встановленому законом порядку. Проте, позивач у встановленому порядку не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним його на праві власності нежилим приміщенням, таким чином, обов'язок щодо сплати земельного податку виник у позивача з моменту реєстрації права власності не нерухоме майно.

Щодо доводів позивача у позовній заяві про використання належного йому нерухомого майна у господарській діяльності як суб'єкта підприємницької діяльності суд зазначає наступне.

У контексті вищевказаних правових норм ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.

Вказана правова позиція відповідає позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 листопада 2015 року у справі № 826/14703/13-а.

Враховуючи наведене, позивачем під час розгляду даної справи не надано беззаперечних та обґрунтованих доказів щодо спростування вищенаведених обставин чи наявності причин бути звільненим від сплати податку.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач довів правомірність прийнятого рішення та обов'язок позивача сплатити визначений йому земельний податок з фізичних осіб у сумі 8082,05 грн.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлений 16 листопада 2017 року.

Суддя Бідонько А.В.