Ухвала суду № 70275369, 16.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

16 листопада 2017 р. № 820/5382/17

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви, поданої ОСОБА_1 до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1. Визнати бездіяльність слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві щодо ігнорування розгляду клопотання про скасування арешту майна "ОСОБА_2 Крузер" 2003 р.в., № JTEHT05J202042150 протиправною;

2. Зобов'язати слідчий відділ Святошинського УП ГУ НП в м. Києві скасувати арешт, накладений на "ОСОБА_2 Крузер" 2003 р.в., № JTEHT05J202042150.

Дослідивши подані позивачем матеріали позовної заяви, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1)спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2)спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

З аналізу вищезазначених норм суд приходить до висновку, що публічно-правовий спір в адміністративному судочинстві, це не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, в якому суб'єкт владних повноважень здійснює свої владні управлінські функції.

З матеріалів позову встановлено, що спір стосується застосування відносно позивача арешту на майно в рамках кримінального провадження №0-049063, з метою забезпечення вироку суду та відшкодування збитків, в порядку ст. 125 та ст. 126 КПК України від 28.12.1960 № 1001-05, яким було накладено арешт на деякі транспортні засоби, серед яких автомобіль «ОСОБА_2 Крузер» 2003р.в. №ЛГЕНТ05І202042150, що знаходиться в розпорядженні та користуванні особи що довірила позивачу представництво. Про накладений арешт позивачу стало відомо у 2016 році під час звернення до реєстраційного підрозділу МВС для проведення перереєстрації транспортного засобу.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Кримінально - процесуального кодексу України №4651-VI, арешт накладений на майно до набуття чинності цим кодексом, скасовує орган досудового слідства, який накладав арешт на відповідне майно.

Таким чином, спір виник не з приводу реалізації відповідачами управлінських функції як суб'єктів владних повноважень, а з правовідносин, котрі склались при організації останніми виконання функції контролю під час здійснення підконтрольними органами своєї діяльності в рамках КПК України.

З огляду на наведений характер правовідносин, вимоги позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані із оскарженням бездіяльності відповідача під час здійснення контролю за виконанням правоохоронними органами своїх функцій. Їх розгляд можливий лише у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, адже процесуальна діяльність посадових осіб правоохоронних органів має свої особливості та не віднесена до сфери управлінської діяльності.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки зазначену заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно частини 3 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Частиною 4 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

Положенням частини 5 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до частини 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З урахуванням характеру спору і суб’єктного складу сторін у справі, враховуючи, що між сторонами виник спір, який знаходиться поза межами компетенції адміністративного суду, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та роз'яснити позивачу, що оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справі в рамках кримінального провадження №0-049063 належить до компетенції місцевого загального суду як адміністративного суду, оскільки така не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 109, 165, 186, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати позивачу.

Роз’яснити позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Роз’яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шляхова О.М.