Ухвала суду № 70269400, 15.11.2017, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/2125/17

Номер провадження 2-а/728/80/17

У Х В А Л А

про задоволення заяви про самовідвід

15 листопада 2017 року місто Бахмач

Суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області Пархоменко П.І., ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

1. До Бахмацького районного суду Чернігівської області звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії.

2. Вказана справа згідно зі статтею 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) була розподілена та передана на розгляд судді Пархоменко П.І., який, з метою уникнення скарг на об'єктивність головуючого по справі, заявив самовідвід, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 обіймає посаду старшого судового розпорядника Бахмацького районного суду Чернігівської області.

3. Згідно зі статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді.

4. Слід підкреслити, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Наявність обставин, що виключають участь судді в адміністративному судочинстві (статті 27-28 КАС) в даному конкретному випадку охоплюється поняттям «безсторонність», в сенсі статті 6 параграфу 1 Конвенції і має визначатися «суб'єктивною оцінкою», на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та «об'єктивною оцінкою» - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 81 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Салов проти України»).

5. Так, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 27 КАС, підставою для відводу (самовідводу) судді є наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

В цій ситуації формулювання «наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді» на перший погляд носить абстрактний характер, у зв’язку із чим розкриття його змісту можливе за допомогою тлумачення положень Конвенції Європейським Судом, які стосуються в тому числі і категорії «неупередженість» (див. пункт 4).

6. Отже, говорячи про «об’єктивний критерій» на підставі якого визначається наявність «неупередженості суду» в даній ситуації Суд враховує, що «об’єктивна перевірка» полягає в тому, що суд повинен створити враження неупередженості у стороннього спостерігача (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Incal v Turkey [1998] ECHR 48, para 65»), тобто необхідно визначити, чи маються, окрім поведінки судді, факти, що піддаються перевірці, які можуть викликати сумнів відносно неупередженості, в такому розумінні значення можуть мати навіть уявлення (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ferrantelli and Santangelo v Italy [1996] ECHR 29, para 58»). Для цього необхідно дотримання двох окремих умов: по-перше, щоб держава виконала свій обов’язок загального характеру по захисту судової системи від конфлікту інтересів, забезпечуючи, щоб внутрішня організація не допускала виконання однією і тією ж особою різних функцій в судовому процесі (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kyprianou v Cyprus [2005] ECHR 873, para 123»); по-друге, щоб кожний суддя мав виконати своє особисте зобов’язання заявити самовідвід по відношенню до справи, де можливе виникнення думки такого конфлікту (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hauschildt v Denmark [1989] ECHR 7, para 48»).

7. Особливості даних правовідносин свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 обіймає посаду старшого судового розпорядника Бахмацького районного суду Чернігівської області, що може викликати сумнів в об’єктивності та неупередженості судді Бахмацького районного суду Чернігівської області Пархоменка П.І., який працює в тому ж суді, де і сторона по справі, і як наслідок поставити під сумнів законність винесеного ним судового рішення.

8. Відповідно до частини першої статті 30 КАС, суддя, за наявності підстав, зазначених у статтях 27, 29 КАС, зобов’язаний заявити самовідвід, а тому за вказаних обставин, заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 27, 31, 32 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в :

Заяву судді Бахмацького районного суду Чернігівської області про самовідвід у справі №728/2125/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії - задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Бахмацького районного суду

Чернігівської області ОСОБА_3