Ухвала суду № 70261791, 14.11.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

з участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третьої особи - служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку участі у їх вихованні,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року за заявою ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 грудня 2015 року,

встановила:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми й визначення порядку участі у їх вихованні. З урахуванням уточнених позовних вимог, просив визначити способи його участі у вихованні доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_5: побачення щотижня з 15:00 годин п'ятниці до 20:00 годин неділі за місцем проживання та/чи перебування ОСОБА_2; побачення в святкові та неробочі дні у разі, коли такі дні припадають на день побачення з дітьми, передують їм, або слідують за ними, за місцем проживання та/чи перебування ОСОБА_2; проведення першої половини літніх канікул з ОСОБА_2; необмежене спілкування засобами телефонного, електронного, поштового та інших засобів зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та доньками; надання права у день побачення з дітьми забирати їх зі школи, дому, або будь-якого іншого місця, де вони на той час перебуватимуть; зобов'язати ОСОБА_3 за два дні до побачення з дітьми повідомляти ОСОБА_2 про їх місце проживання та/або перебування.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 березня 2016 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 не вчиняти ОСОБА_2 перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Встановлено наступний спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні доньок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2: побачення з доньками у першу та третю суботу та неділю місяця з 11.00 год. до 18.00 год.; проведення двох тижнів літніх канікул разом з батьком ОСОБА_2; необмежене спілкування засобами телефонного, електронного, поштового та інших засобів зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та доньками.

За наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 на зазначені судові рішення, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 грудня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 11 березня 2016 року залишені без змін.

23 травня 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд із заявою про перегляд рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 грудня 2015 року у зв?язку з нововиявленими обставинами, посилаючись як на нововиявлену обставину на те, що 23.04.2017 року Дніпровський районний суд м. Києва з матеріалів цивільної справи № 677/3271/15-ц надав їй копію довідки з медичної картки ОСОБА_2, виданою Первомайською центральною міською багатопрофільною лікарнею 25 грудня 2015 року, де зазначено, що позивач має психіатричний діагноз -F 42, згідно МКБ10 і перебуває на диспансерному обліку в лікаря-психіатра.

Вважаючи вказану обставину нововиявленою та такою, що має істотне значення для справи, оскільки містить відомості про психічне здоров?я позивача, заявник просила з підстав, передбачених п. 1 ст. 361 ЦПК України, скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 грудня 2015 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.12.2015 року у справі №127/2833/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третьої особи - служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод та визначення порядку участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми батьком, який проживає окремо - відмовлено.

Не погодившись із указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не перевірив, чи впливає дана обставина на сутність рішення, просила її скасувати.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи - служби у справах дітей Вінницької міської ради у судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялися належним чином про час та місце розгляду справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи провести у їх відсутність.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника та її представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв?язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення у зв?язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що підлягає перегляду, встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (ч. 2 ст. 361 ЦПК).

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п. 3-6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв?язку з нововиявленими обставинами.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об?єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома всім особам, які брали участь у справі.

Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.

Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Зі змісту заяви про перегляд рішення суду слідує, що як на нововиявлену обставину заявник ОСОБА_3 вказує на наявність у позивача ОСОБА_2 психічних розладів та перебування його у зв?язку з цим на диспансерному обліку у лікаря-психіатра, що підтверджується копією довідки з медичної картки ОСОБА_2 від 25 грудня 2015 року, виданою Первомайською центральною міською багатопрофільною лікарнею.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.12.2015 року у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_3 заявляла клопотання про призначення судової психолого - психіатричної експертизи на предмет визначення стану психічного здоров'я позивача по справі ОСОБА_2 (а.с. 185 - 186 т.1), однак ухвалою суду від 20.12.2015 року, в задоволенні цього клопотання - відмовлено (а.с. 213 т.1). Таким чином суд не може однозначно стверджувати про те, що заявнику станом на час розгляду справи не було відомо про стан психічного здоров'я позивача по справі.

Судом враховано, що обставини про які йдеться в довідці Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні від 25.12.2015 року, щодо наявності у ОСОБА_2 тривожно - депресивного розладу станом на час видачі вказаної довідки, не свідчить про обставину того, що він як батько не може виконувати свої батьківські обов'язки чи приймати участь у спілкуванні зі своїми дітьми та їх вихованні. В даному випадку суд першої інстанції надану копію медичної довідки Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні від 25.12.2015 року, щодо наявності у ОСОБА_2 тривожно - депресивного розладу станом на час видачі вказаної довідки, розцінює як новий доказ, а не як доказ, що підтверджує наявність нововиявленої обставини, оскільки сам зміст довідки не є таким, що міг би бути оцінений судом, як такий що зумовлює ухвалення іншого за своєю суттю рішення, ніж те, яке набуло законної сили та яке заявник просить переглянути.

У зв'язку з наведеним місцевий суд звертає увагу на те, що наявність у позивача ОСОБА_2 станом на 25.12.2015 року тривожно - депресивного розладу станом на вказану дату не свідчить про неможливість виконання позивачем своїх батьківських обов'язків та можливості прийняття ним участі у вихованні своїх дітей та спілкуванні з ними, вказана довідка не спростовує висновки акту судово - психіатричного експерта № 412 від 10.09.2014 року, що покладено в основу рішення суду в частині того, що ОСОБА_2 за своїм психічним станом будь - яких перепон до виконання своїх батьківських обов'язків немає.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Ухвалюючи 30.12.2015 року рішення у даній справі, яке відповідач ОСОБА_3 просить переглянути у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до акту судово психіатричного експерта № 412 Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 154003 ОСОБА_2 на обліку в Херсонському наркологічному обласному диспансері не перебуває і психічним захворюванням не страждає.

Відповідно до довідки від 15.12.2015 року Дочірнього підприємства «Аметист» ТОВ «Профілактичний центр» ОСОБА_2 на лікуванні в медичному центрі ДП «Аметист» ТОВ «Профілактичний центр» не перебував.

Також згідно сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду та медичної довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів у ОСОБА_2 не виявлено наркологічних чи психіатричних протипоказань (т. 1 а.с. 230).

Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі "Праведная проти Росії" (заява № 69529/01, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити з огляду на преамбулу до Конвенції, в якій задекларовано, зокрема, верховенство права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що коли суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, воно не може підлягати перегляду (див. рішення Суду у справі Brumarescu v. Romania).

Принцип правової визначеності також встановлює, що жодна сторона не вправі вимагати перегляду остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Повноваження суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції має використовуватися для виправлення судових помилок. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише у разі виявлення виняткових обставин у справі (див. рішення Суду у справі Ryabykh v. Russia).

Суд повинен звертати особливу увагу на ту ймовірну небезпеку, яка може виникнути у ситуаціях, коли застосовується зворотна сила закону у судових справах, в яких однією зі сторін спору є держава. Повага до принципу верховенства права та поняття справедливого судового розгляду вимагає, щоб усі підстави застосування зворотної сили закону аналізувалися з особливою пильністю (див. рішення Суду у справі ZielinskiandPradal&GonzalezandOthersv.France).

Процедурою скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачено наявність доказу, який раніше не міг бути відомий, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування судового рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також що цей доказ є вирішальним у справі. Така процедура міститься у ЦПК і є спільною для правових систем багатьох держав-учасниць Конвенції.

Зазначена процедура сама собою не суперечить принципу правової визначеності, поки використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя. Завдання Суду полягає у тому, щоб встановити, чи суперечило ч. 1 ст. 6 Конвенції застосування зазначеної процедури у цій справі.

Колегія суддів вважає, що залишаючи заяву про перегляд рішення суду у зв?язку з нововиявленими обставинами без задоволення, судом першої інстанції зазначене не було враховано.

Крім того, розглядаючи дане питання суд першої інстанції, не дивлячись на належне повідомлення відповідача та представника третьої особи про час та місце розгляду справи, враховуючи особливість даної справи та інтереси неповнолітніх дітей, повинен був з'ясувати причини неявки їх у судове засідання, зокрема заслухати думку представника служби у справах дітей Вінницької міської ради з приводу перегляду даного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами на які посилається у своїй заяві заявник.

Доводи, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу та частково спростовують висновки суду першої інстанції, твердженням заявника місцевим судом не повністю надано належну правову оцінку, а тому вони мають бути ретельно перевірені.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року скасувати та передати дане питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ М.В. Матківська

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом: