Рішення № 70251248, 14.11.2017, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/2455/17

Провадження № 2/419/485/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Мартинюка В.Б.,

за участю секретаря Московченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Новоайдар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 12.10.2012 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 500 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 24.09.2012 р. і до досягнення найстаршою дитиною віку повноліття. На сьогоднішній день ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом. Матеріальний стан відповідача значно покращився, у звязку з чим позивач вважає за доцільне змінити розмір аліментів шляхом стягнення з відповідача аліментів в частці від доходів.

На підставі вищенаведеного, позивач просила суд збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх синів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 з 500 грн. щомісяця на кожну дитину на ? частку від усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення найстаршою дитиною віку повноліття.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не зявилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив,хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом телефонограм (а.с.17, 21).

Відповідно до ч. 1ст. 224 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно приписів ч. 1, 4ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст.57,60 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.10,11).

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 12.10.2012 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 500 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 24.09.2012 р. і до досягнення найстаршою дитиною віку повноліття (а.с.7-8).

Спірні правовідносини врегульовані нормами Сімейного кодексу України.

Положеннями ч. 3 ст. 181 та ч. 1 ст. 183 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька,якабуде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до абз. 3 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів №3 від 15.05.2006 р. вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоровя, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я і матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків.

Відповідач ОСОБА_2 з 05.09.2016 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом, що підтверджується довідкою, виданою ТВО військового комісара Новоайдарського РВК (а.с.19).

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або покращення стану здоровя будь-кого з них.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 8 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, що була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВРN 789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Крім того, згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду України від 05.02.2016 року у справі №6-143цс13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Окрім того, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» прожитковий мінімум дітей, віком від 6 до 18 років, складає 1777 грн.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто не менше ніж 888,50 грн, для дитини віком від 6 до 18 років. З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобовязаний сплачувати аліменти на утриманняОСОБА_3, ОСОБА_4у розмірі, який менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, який встановлений для дитини віком від 6 до 18 років, що порушує право неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 на нормальний фізичний, культурний, духовний розвиток і навчання.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження ( зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Враховуючи матеріальне становище позивача, потреби дітей у матеріальному забезпеченні, які позивач одноособово забезпечити не має змоги, відповідно до конституційного принципу верховенства права, з урахуванням потреб неповнолітніх дітей, беручи до уваги те, що відповідач є працездатною особою, суд вважає, що відповідач на теперішній час повинен сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі ? частки від усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На думку суду, такий розмір утримання є обґрунтованим, відповідатиме вимогам виваженості і справедливості, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зміни розміру аліментів підлягають задоволенню.

Позовна вимога щодо стягнення аліментів у новому розмірі з дня подачі позову до суду не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до абз. 4 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів №3 від 15.05.2006 р. у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору при подачі позову, він стягується з відповідача в дохід держави.

Відповідно до ст. 5 ЗУ Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що сплату судового збору необхідно покласти на відповідача у розмірі, встановленому законом.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 180, 182, 192 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів №3 від 15.05.2006 року, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 12.10.2012 р. з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідн. № НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на утримання неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, з 500 грн. до ? частки від усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення найстаршою дитиною віку повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідн. № НОМЕР_1, судовий збір у розмірі, встановленому ст. 4 ч. 2 п.1.1 ЗУ Про судовий збір, тобто 640 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: вулиця Липська, 18/5, м.Київ, 01601) на наступні платіжні реквізити: «судовий збір, код за ЄДРПОУ 37993783, пункт 1.1.2, код класифікації доходів бюджету: 22030106, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, рахунок отримувача: 31215256700001, код банку отримувача: 820019, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві".

В іншій частині позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий В. Б. Мартинюк