Рішення № 70246952, 06.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017Справа №910/16696/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" Третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІБУД ІНВЕСТ"простягнення 46 056, 63 грн.Суддя Спичак О.М.

Учасники судового процесу:

від позивача: Василенко К.Ю. - представник за дов.;

від відповідача: Кузьменков М.М. - представник за дов.;

від третьої особи: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" про стягнення 46 056, 63 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2017 було порушено провадження по справі № 910/16696/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІБУД ІНВЕСТ" та призначено розгляд зазначеної справи на 23.10.2017.

19.10.2017 представником позивача було подано до канцелярії Господарського суду м. Києва письмове підтвердження відсутності аналогічного спору.

23.10.2017 в судовому засіданні представник вівдповідача подав відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

23.10.2017 судом було оголошено ухвалу про перерву в судовому засіданні до 06.11.2017.

27.10.2017 представник позивача подав до канцелярії суду письмові поясненя по суті пору.

В судовому засіданні 06.11.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.11.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2016 в м. Києві на вул. Гоголя, за участю автомобіля «Mitsubishi Outlаnder», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, та за участю автомобіля «Lexus», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІБУД ІНВЕСТ", сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно постанови Дарницькогого районного суду м. Києва від 13.04.2016 справа № 753/5392/16-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Lexus», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Дарницькогого районного суду м. Києва від 13.04.2016 справа № 753/5392/16-п ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та на підставі статті 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 98554а5цв від 13.08.2015 страховиком автомобіля «Mitsubishi Outlаnder», державний номер НОМЕР_1 є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування".

Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

ДТП, яка сталася 05.03.2016 відповідно до норм чинного законодавства, було визначено страховим випадком.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяви на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 від 11.03.2016 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № АХА 2018127 від 12.03.2016 транспортного засобу «Mitsubishi Outlаnder», державний номер НОМЕР_1, та встановлена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 46 056,63 грн.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту виконав належним чином, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ «Ніко центр Київ» (призначення платежу "страхове відшкодування згідно акту № АХА 2018127, ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_3 Без ПДВ) 46 056,63 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 229 421 від 14.03.2016.

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнівес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІБУД ІНВЕСТ" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортних засобів поліс АЕ 6754437, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Lexus», державний номер НОМЕР_2.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу «Lexus», державний номер НОМЕР_2, тобто до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес".

У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди з пакетом доданих документів, проте відповідачем не були виконані вимоги щодо виплати суми страхового відшкодування.

Враховуючи зазначене на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" про стягнення 46 056,63 грн.

В свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що позивачем не вірно розраховано страхове відшкодування, а саме, що останнім не враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, який, за твердженнями відповідача, складає 0,48.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Проте, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Так, відповідно до пункту 22.1 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

При цьому, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Наведене вище не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, яка вказує, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування (тобто у даному випадку - Позивача) визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.

Проте, як наведено вище судом, ст. 29 Закону № Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" стосується не обсягу зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, а обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страховиком шкоди цим третім особам.

Відтак, викладений вище висновок суду, щодо обов'язку відповідача, як страховика за договором обов'язкового страхування, здійснити виплату (страхове відшкодування) вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей пошкодженого у ДТП автомобіля третьої особи не суперечить та кореспондується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, де вказано, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування набув права зворотної вимоги до страхувальника винної особи у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Тобто саме у межах фактичних затрат (із вирахуванням франшизи, якщо є), а не в такому ж точному їх розмірі.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Судом досліджено долучений до матеріалів справи висновок № 196/16 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Mitsubishi Outlаnder», державний номер НОМЕР_1, складеного 02.06.2016, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу зазначеного автомобіля складає 0,40.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АЕ 6754437 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн.

Згідно до наряду-замовлення № НН030733 від 15.04.2016 загальна вартість виконання рихтувально-малярних робіт та вартість нових запчастин для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi Outlаnder», державний номер НОМЕР_1, складає 47 500,14 грн.

Окремо в зазначеному наряді-замовленні визначено розділ із назвою - "запчастини", вартість якого складає 41 395,44. Разом із тим, при дослідженні означеного розділу наряду-замовлення № НН030733 від 15.04.2016, судом було встановлено, що із загальної вартості розділу "запчастини" вартість деталей, які підлягають заміні та до яких має застосовуватись коефіцієнт фізичного зносу, складає 36 907,54 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АЕ 6754437 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000,00 грн.), в межах суми фактичних затрат та з урахуванням франшизи (0,00 грн.), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.

Виходячи із вартості деталей, які підлягають заміні(36 907,54 грн.), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,4), а також, приймаючи до уваги вартість робіт та матеріалів необхідних для відновлювального ремонту транспортного засобу(47 500,14-36 907,54=10 592,60 грн.), господарський суд встановив, що розмір шкоди, який підлягає до відшкодування складає 32 737,12 грн. (36 907,54?(1-0,4)+ 10 592,60).

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в сумі 32 737,12 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, код ЄДРПОУ 32638319) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 32 737 (тридцять дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 12 коп. страхового відшкодування та 1 137(одну тисячу сто тридцять сім) грн. 28 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2017

Суддя Спичак О.М.