Ухвала суду № 70244705, 09.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі – ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2017 року № 000441405, яким застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 8 570,00 грн.

В обґрунтування зазначено про порушення контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки, що виразилось у неврученні посадовою особою копії наказу та направлення на проведення перевірки, а також у прийнятті податкового повідомлення-рішення до отримання позивачем акту перевірки.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 000441405 від 08 лютого 2017 року.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Херсонській області ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт просить прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Херсонській області проведено фактичну перевірку кафе, яке розташовано за адресою: м. Херсон, вул. Дровника, 50, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1

Даною перевіркою встановлено незабезпечення своєчасного оприбуткування готівкових коштів в КОРО, які надійшли до каси на загальну суму 1714 грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт фактичної перевірки від 27 грудня 2016 року, який цього ж дня було зареєстровано в органі ДФС та у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР та п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637.

Зазначений акт фактичної перевірки направлений позивачу 04 січня 2017 року та отриманий ним 14 лютого 2017 року, що підтверджується роздруківкою з сайту «Укрпошти» здійсненою за штрихкодовим ідентифікатором: 7302802335166 (а.с.10).

Проте, вже 08 лютого 2017 року за наслідками виявлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від № 000441405, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв на виробництво та обіг підакцизних товарів у сумі 8 570,00 грн.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач була позбавлена права своєчасного ознайомлення з результатами перевірки, викладеними в акті та надання заперечень щодо встановлених порушень.

Крім того, суд зазначив, що контролюючим органом передчасно прийнято податкове повідомлення-рішення, враховуючи дату отримання позивачем акту перевірки.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою.

Так, згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За змістом пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

В силу вимог пункту 80.5 цієї ж статті Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Головним доводом апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не звернув увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 грудня 2010 року (справа №21-25а10), яка полягає в тому, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні податкової перевірки.

Так, апелянт вважає, що вчинені ним процедурні порушення жодним чином не спростовують факту вчинення позивачем порушень вказаних в акті перевірки, а тому предметом розгляду повинно бути законність прийнятого ним рішення.

Колегія суддів вважає даний довід апеляції безпідставним враховуючи наступне.

Дотримання посадовими особами контролюючого органу наведених вище вимог щодо призначення податкової перевірки є обов'язковою передумовою реалізації податковим органом права на проведення перевірки. Передбачене цією нормою право платника не допустити посадових (службових) осіб до перевірки є лише додатковою гарантією захисту прав платника у сфері публічного права, яким платник вправі скористатися на власний розсуд. Невикористання такого права не може жодним чином виправдовувати допущені суб'єктом владних повноважень порушення під час призначення і проведення податкової перевірки та виключати юридичні наслідки таких порушень.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 2 КАС наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Правова оцінка дій контролюючого органу на предмет їх відповідності наведеним ознакам не залежить від реакції платника на такі дії, від передбачених законодавством способів захисту платником своїх прав, а також від того, чи фактично використав платник оперативні заходи правового захисту.

Саме такий підхід забезпечує дотримання балансу приватних і публічних інтересів в податкових правовідносинах, які характеризуються нерівністю сторін в силу наявності у податкової інспекції як суб'єкта владних повноважень компетенції застосовувати, зокрема, заходи примусового впливу щодо платника.

У даному випадку допущені контролюючим органом процесуальні порушення, які не заперечуються апелянтом, при притягненні до фінансової відповідальності позивача вплинули на права та обов’язки останнього.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладеної у вищевказаній постанові, в даній справі є недоречним, оскільки мова в цій постанові йде про планову виїзну перевірку та відповідно і право підприємства не допустити контролюючий орган до проведення такої перевірки. В даній справі контролюючим органом було проведено фактичну перевірку позивача без дотримання вимог податкового законодавства, дотримання яких є обов'язковою передумовою реалізації права на проведення перевірки за результатами якої можна прийняти відповідні рішення.

Далі, суд апеляційної інстанції бажає зазначити, що пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, акт перевірки не підписано позивачем або його представником. При цьому, суб'єктом владних повноважень не надано до суду доказів щодо відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки) перевірки та складання посадовими особами акта, що засвідчує факт такої відмови.

Згідно п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Як встановлено матеріалами справи позивач була позбавлена права своєчасного ознайомлення з результатами перевірки, викладеними в акті та надання заперечень щодо встановлених порушень, оскільки акт фактичної перевірки зареєстрований в органі ДФС 27 грудня 2016 року, а направлений позивачу 04 січня 2017 року, що суперечить п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України.

У зв’язку з викладеними обставинами справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що контролюючим органом порушено термін направлення позивачу акта перевірки.

Що стосується іншого процесуального порушення слід зазначити наступне.

Пунктом 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів – протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи контролюючий орган 08 лютого 2017 року прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції.

Після прийняття цього рішення, 14 лютого 2017 року позивач отримала акт перевірки, що підтверджується доказами вказаними вище.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо передчасності прийняття ГУ ДФС у Херсонській області податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області – залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова