Ухвала суду № 70244477, 14.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року справа №812/628/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 812/628/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з 01.02.2017 по 30.04.2017 у розмірі 29109,03 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» (далі – ТОВ ВКФ «Промсоюз», заявник, товариство) звернулось до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення у справі № 812/628/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - Управління) до ТОВ ВКФ «Промсоюз» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01.02.2017 по 30.04.2017 у розмірі 29109,03 грн. до 01 вересня 2018 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 у справі № 812/628/17 позов Управління задоволено повністю та стягнуто з ТОВ ВКФ «Промсоюз» фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 29109,03 грн. На виконання даного рішення 13.07.2017 видано виконавчий лист, за яким 01.08.2017 відкрито виконавче провадження.

Заявник стверджує, що він знаходиться під впливом скрутних обставин, що унеможливлюють виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 № 812/628/17. Так, всі виробничі потужності ТОВ ВКФ «Промсоюз» розміщені в м. Стаханові Луганської області, тобто на непідконтрольній українській владі території, внаслідок чого товариство фактично не здійснює господарську діяльність. На даний момент підприємство лишилось можливості управляти майном, яке залишилось за лінією розмежування. На ТОВ ВКФ «Промсоюз» відповідача залишилось працювати 2 особи.

ТОВ ВКФ «Промсоюз» наголошує, що до проведення антитерористичної операції свої зобов’язання виконував своєчасно. Також підприємством частково перераховано кошти на погашення поточної заборгованості перед Управлінням на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, отримані внаслідок їх стягнення на користь товариства за судовими рішеннями. Також рішеннями господарського суду Луганської області на користь ТОВ ВКФ «Промсоюз» стягнуто кошти в розмірі 1184302,20 грн., однак, Головним управління Державної казначейської служби України в Луганській області накази по справах повернуто без виконання. Наразі зазначені дії Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області оскаржені відповідачем у судовому порядку.

Враховуючи все вищевикладене, ТОВ ВКФ «Промсоюз» просив відстрочити виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 № 812/628/17 до 01 вересня 2018 року.

Управлінням надано заперечення на заяву про відстрочення виконання постанови суду (а. с. 105-107), у яких зазначено, що обставини, викладені товариством у заяві про відстрочення виконання судового рішення, не є винятковими, товариство діюче та мало можливість своєчасно відшкодовувати витрати, а не накопичувати їх. Оскільки відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах передбачено Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV), то відшкодування ПФУ підприємством витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за Списком № 2, є джерелом формування коштів ПФУ, які згідно ст. 73 Закону використовуються ПФУ на виплату пенсій, передбачених цим Законом. Надання судом розстрочки підприємству по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах призведе до неможливого стягнення з відповідача вже виплачених ПФУ щомісячних пенсій громадянам та своєчасного наповнення бюджету ПФУ для подальших щомісячних пенсійних виплат.

Положення статті 20 зазначеного Закону передбачає сплату страхових внесків незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, а тому можливо зробити висновок, що надання відстрочення відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є неможливою, оскільки порушує право ПФУ на своєчасне наповнення бюджету ПФУ для подальшої виплати пенсій громадянам України.

Відповідно до положень п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених па пільгових умовах. Наведене свідчить про те, що у боржника було достатньо часу, щоб сплатити зазначену заборгованість.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання постанови суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року у задоволенні заяви ТОВ ВКФ "Промсоюз" про відстрочення виконання постанови суду від 12.06.2017 по справі № 812/628/17 було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що посилання на тяжке фінансове становище, як на підставу для відстрочення виконання судового рішення, в даному випадку не є винятковою обставиною у розумінні статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Не погодившись з таким рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про розстрочення виконання постанови суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач вважає, що проведення антитерористичної операції, що зумовлює бойові дії, неможливість контролювати виробничі потужності, що знаходяться на території, що не контролюється українською владою і є такою надзвичайною подією, а суду першої інстанції були надані всі необхідні докази, що відповідно вимог ст. 263 КАС України є підставою для відстрочення виконання рішення.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 у справі № 812/628/16, адміністративний позов Управління задоволено повністю; стягнуто з ТОВ ВКФ «Промсоюз» на користь Управління заборгованість по витратах на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 01.02.2017 по 30.04.2017 в загальній сумі 29109,03 грн. (а. с. 42-43).

Постановою державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 01.08.2017 відкрито виконавче провадження ВП № 54407468 з примусового виконання виконавчого листа № 812/628/17, виданого 13.07.2017 Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ ВКФ «Промсоюз» на користь Управління заборгованості по витратах на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 2 за період з 01.02.2017 по 30.04.2017 в загальній сумі 29109,03 грн. (а. с. 101).

Частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів i посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 263 КАС України - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в нaтypi, стихійне лихо тощо).

Таким чином, суд може відстрочити (розстрочити) виконання судового рішення у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють його виконання.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

На підтвердження обставин, зазначених в заяві, відповідачем долучено такі докази: щодо зміни місцезнаходження підприємства на м. Сєвєродонецьк Луганської області виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.06.2017 (а. с. 60), щодо перебування виробничих потужностей на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (а. с. 61, 74), договір купівлі-продажу майна на аукціоні (а. с. 62-72, 75-78), витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 73, 80); щодо вчинення заходів на отримання коштів - накази господарського суду Луганської області про примусове виконання рішення від 05.01.2017 у справі № 913/1286/16, від 05.12.2016 у справі № 813/1195/16, від 21.02.2017 у справі № 913/1355/16, від 04.01.2017 у справі № 913/1269/16, від 10.01.2017 № 913/1241/16 (а. с. 81-85). Також ТОВ ВКФ «Промсоюз» приєднано копію балансу (звіту про фінансовий стан) на 30 червня 2017 року (а. с. 103-104).

Дослідивши вищевказані документи, колегія суддів не знаходить підстав для відстрочення виконання постанови суду з огляду на те, що посилання на тяжке фінансове становище, як на підставу для відстрочення виконання судового рішення, не є винятковою обставиною у розумінні статті 263 КАС України.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником суду не надано.

При цьому колегія суддів не може взяти до уваги докази, долучені апелянтом як додатки до апеляційної скарги (довідки з ПАТ «Альфа-банк» та ПАТ «Укрсоцбанк» - а.с.128, 129), оскільки зазначені документи не представлялись до суду першої інстанції, у зв’язку з чим не були досліджені місцевим судом. Так, частиною другою статті 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Будь-яких випадків, передбачених ч.2 ст. 195 КАС України, для дослідження цих доказів апеляційним судом апелянтом не наведено та не доведено.

Більш того, слід зазначити, що статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у адміністративних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, суд зазначає, що відстрочення судового рішення може призвести до порушення конституційних прав і свобод громадян, які гарантуються основним Законом України.

Слід, також, зазначити, що Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, таке покриття не ставиться в залежність від фінансового стану підприємства.

Розділом 6 Інструкції № 21-1, яким визначено порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не передбачено можливості відстрочення або розстрочення для підприємств вказаних виплат.

Економічного обґрунтування, яке свідчило б про можливість погашення заборгованості внаслідок застосування режиму відстрочення виконання постанови суду саме на 1 рік, протягом якого відбудуться зміни політики управління чи збуту заявника, останнім також не надано.

Накази господарського суду Луганської області, які повернуті без виконання Головним управлінням Державної казначейської служби України, не свідчать про те, що протягом року до ТОВ ВКФ «Промсоюз» надійдуть кошти для сплати відстрочених сум.

Твердження ТОВ ВКФ «Промсоюз» про оскарження у судовому порядку дій Головного управління Державної казначейської служби України щодо повернення наказів суду без виконання не підтверджено жодними доказами.

У зв’язку з вищевикладеним колегія суддів приходить до висновку, що фінансова неспроможність підприємства, як роботодавця, щодо погашення суми заборгованості сама по собі не є підставою для надання відстрочення, розстрочки, можливість надання якої з урахуванням цільового призначення внесків існує з урахуванням економічних можливостей Фонду. Будь-яких доказів наведеної у заяві неспроможності заявник не надав.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником суду не надано.

Ухилення від виконання постанови суду та невиконання норм діючого законодавства щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, тобто несплата коштів до Пенсійного фонду України, спричиняє значну шкоду державним інтересам, оскільки внаслідок цього ставиться під загрозу своєчасність нарахування та здійснення соціальних виплат.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відсутності підстав для надання відстрочення заявленої суми. Згідно приписів статті 263 КАС України відповідач (боржник) не довів обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Ухвала суду першої інстанції узгоджується з нормами процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вище ви кладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 812/628/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з 01.02.2017 по 30.04.2017 у розмірі 29109,03 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена без посередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_2