Рішення № 70241375, 14.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.

суддів: Лобова О.А., Кузнєцової О.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 серпня 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах відповідно до заяви від 27 липня 2016 року (а.с. 50-52) просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 червня 2012 року у розмірі 16 337,46 грн. та судові витрати у розмірі 1378 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 05 червня 2012 року ОСОБА_2 став клієнтом банку і отримав кредитну картку «Універсальна», а 22 травня 2014 року між з ним було укладено договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки «Універсальна Gold», згідно якого йому було відкрито кредитний рахунок та надано платіжну картку з встановленням ліміту кредитування в 10000 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 27,60% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, станом на 25 травня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 16 337,46 грн., яка підлягає стягненню на користь банку.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ПАТ КБ «ПриватБанк», просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, а саме безпідставне неврахування доказів, які свідчать про факт укладення кредитного договору № б/н від 05 червня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05 червня 2012 року до ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 було подано заяву-анкету на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк. Даних, які б вказували на прохання відповідача отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку; домовленість сторін про розмір кредитного ліміту та розмір відсотків за користування кредитом, строк дії особового рахунку, строк дії кредитної картки даний договір не містить.

На підтвердження суми заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» надано розрахунок за договором б/н від 05 червня 2012 року, який містить дані починаючи з травня 2014 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 25 травня 2016 року становить 16 337,46 грн., з них: - заборгованість за кредитом - 6035,35 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом – 7 897,95 грн.; - заборгованість за пенею та комісією - 1150 грн.; - штрафи на суму – 1254,16 грн. (фіксована частина - 500 грн. та процентна складова – 754,16 грн.).

Згідно ст.ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано доказів укладення з ОСОБА_2 кредитного договору від 05 червня 2012 року на умовах, зазначених у позовній заяві.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до заяви ОСОБА_2 від 05 червня 2012 року він виразив свою згоду на те, що вказана заява, разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, згідно якого він отримав кредитну картку «Універсальна». Отримання такої карти підтверджується випискою про деталі операцій за карткою 4149***7018, а також фото клієнта з карткою в приміщенні банку.

У подальшому, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, 22 травня 2014 року відповідачеві було перевипущено кредитну картку на картку «Універсальна Gold» № 5168742321829453. Отримання такої карти підтверджується випискою про деталі операцій за карткою 5168***9453, а також фото клієнта з карткою в приміщенні банку.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, 27 червня 2014 року ОСОБА_2 було перевипущено кредитну картку на картку «Універсальна Gold» № 5168742309594301. Отримання такої карти підтверджується випискою про деталі операцій за карткою 5168***4301, а також фото клієнта з карткою в приміщенні банку.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Статтями 610 та 623 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Умови кредитного договору ОСОБА_2 були порушені, про що свідчить розрахунок, наданий позивачем. Будь-яких заперечень щодо достовірності розрахунку відповідачем подано не було.

Висновки місцевого суду про те, що ОСОБА_2 не перебуває у правовідносинах із ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до договору від 05 червня 2012 року є безпідставними, оскільки позивачем надано докази того, що відповідач користувався оформленими відповідно до вказаного договору кредитними картками. Такі докази не були заперечені відповідачем.

Отже, заборгованість по кредитному договору б/н від 05 червня 2012 року підлягає стягненню з ОСОБА_2

Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», окрім заборгованості за пенею та комісією ОСОБА_2 нараховано штрафи у розмірі 1254,16 грн.

Відповідно до п. 1.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг вказані штрафи нараховуються при несвоєчасній оплаті кредитних платежів.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленої 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин, нараховані банком штрафи не підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з викладеного внаслідок неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції було ухвалено помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», яке відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено в частині, що становить 92,2% заявлених вимог, то з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем судові витрати на загальну суму 2 668,08 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 серпня 2017 року – скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05 червня 2012 року у розмірі 15 083,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 2 668,08 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: --//-- ОСОБА_1

Судді: --//-- ОСОБА_3

--//-- ОСОБА_4

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1