Постанова № 70239878, 10.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2017 року № 826/5214/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ТОВ «Новаклін» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Новаклін» (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2017 №0000091401, від 22.03.2017 №0001901401.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки акту від 16.12.2016 №388/26-15-14-01-02/38589959 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Новаклін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.02.2013 по 30.06.2016» є необґрунтованим та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що позивачем до перевірки не надані: сертифікати (якості, відповідності, походження) придбаного товару із зазначення виробника; документи, що підтверджують факт транспортування товарно-матеріальних цінностей, розвантаження-навантаження; документи, що підтверджують факт зберігання та руху товарно-матеріальних цінностей (книги складського обліку, картки складського обліку матеріалів, звіти про рух матеріальних цінностей на складі, акти списання матеріалів, тощо); в повному обсязі договори, видаткові і податкові накладні, акти здачі-прийому робіт, платіжні доручення на оплату, у зв’язку з чим податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

У зв’язку з викладеним, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Новаклін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.02.2013 по 30.06.2016 за результатом якої складено акт від 16.12.2016 №388/26-15-14-01-02/38589959 (далі – акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015), п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015), ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6, 11, 12, 14, 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 910 367 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 631 869 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято, зокрема, податкові повідомлення рішення від 10.01.2017:

№0000091401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 5 789 836 грн. (за основним платежем 4 631 869 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 157 967 грн.),

№0000081401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 7 048 739 грн (за основним зобов’язанням 5 910 367 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 138 372 грн.).

За результатом адміністративного оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень, на підставі рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 13.03.2017 №4954/6/99-99-11-01-01-25, податковим органом скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2017 №0000081401 та прийнято нове від 22.03.2017 №0001901401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 6 668 007 грн. (за основним платежем 5 529 635 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 138 372 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме первинні документи не розкривають зміст та обсяг здійснених господарських операцій між ТОВ «НОВАКЛІН» та постачальниками ТОВ «Еліт Технолоджи», ТОВ «ВАЛОР 1», ТОВ «ТРІДОВ», ТОВ «Доміра», ТОВ «Артраунд», ТОВ «Глобалхолдінг», TOB «АПБС», TOB «Радіум», TOB «Мет Техпром», TOB «Імперіал Актрейд», TOB «Сейлвуд», TOB «Вібк», TOB «Компанія«Агром», ТОВ «Гуд Лайн», ТОВ «Глобал Солюшіон», ТОВ «Комерцбуд-Д», а саме:

- не визначають умови поставки (обов’язок продавця доставити вантаж у певне місце чи перевантажити товар на транспортний засіб, чи підготувати його до завантаження, чи передати транспортній організації, тощо);

- надані документи недостовірні, оскільки дані бухгалтерського обліку не відповідають даним первинних документів,

- не містять інформацію щодо фактичного отримання ТМЦ (в видаткових накладних не зазначено реквізитів довіреностей),

- не дають змоги визначити виробника та технічні характеристики продукції, (номенклатура реалізованого ТОВ «НОВАКЛІН» товару не містить коди УКТЗЕД, що свідчить про вітчизняного виробника товару);

- до перевірки не надано сертифікати (якості, відповідності, походження) придбаних миючих та господарських засобів;

- не підтверджують факти зберігання та руху товарно-матеріальних цінностей. До перевірки не надані книги складського обліку запасів, картки складського обліку матеріалів, звіти про рух матеріальних цінностей на складі, акти списання матеріалів на виробництво, тощо),

- не містять інформацію щодо транспортування товару (відсутня інформація яким підприємством, яким транспортним засобом, було доставлено товарно-матеріальні цінності, товарно-транспортні накладні щодо транспортування матеріалів до перевірки не надані).

Вимоги статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб’єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов’язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб’єктом господарювання на інших, зокрема на його контрагентів.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб’єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов’язків щодо складання первинних документів. Тобто не виконання обов’язку щодо належного складання первинного документу, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема, акту виконаних робіт) може позбавляти цей акт статусу первинного документу або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документу, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

Формальні недоліки первинних бухгалтерських документів, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов’язань суб’єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 у справі К/800/24305/14.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Еліт Технолоджі» на підставі видаткових накладних від 30.04.2014 №2609/030, №2609/028, №2609/040, №2609/039, відповідно до яких позивачем придбано ТМЦ (миючи засоби, рушники рулонні, серветки, мішки для сміття, туалетний папір), копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, на підтвердження реального виконання господарської операції позивачем надано суду копії податкових накладних та платіжних доручень, яків долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що позивачем отримано від ТОВ «Еліт Технолоджі» витратні матеріали та послуги субпідряду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається,що позивачем з ТОВ «Доміра» укладено договір надання послуг субпідряду, відповідно до якого виконавець (ТОВ «Доміра») зобов’язується надати позивачу послуги по комплексному прибиранню, внутрішньої та прилеглої території приміщень Замовника (позивача). На підтвердження реального виконання вказаного договору позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Також, позивачем укладено з ТОВ «Мет Техпром» договір від 03.02.2014 №02-030214 на постачання паперових виробів, хімічних засобів, копія якого міститься в матеріалах справи. На підтвердження реального виконання вказаного договору позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, позивачем укладено з ТОВ «Радіум» наступні договори: договір про надання послуг субпідряду від 01.07.2013 №52, предметом якого є надання послуг з прибирання; договір від 01.11.2013 №69, предметом якого є поставка паперових виробів, хімічних засобів. На підтвердження реального виконання вказаного договору позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Також, позивачем укладено з ТОВ «Глобалхолдинг» договір від 01.10.2014 №222, предметом якого є поставка паперових виробів, хімічних засобів. На підтвердження реального виконання вказаного договору позивачем надано суду копії видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ Трідов» на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), з яких вбачається, що позивачу надано послуги з щоденного прибирання приміщень за вказаним в актах адресами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з ТОВ «Комерцбуд-Д» договір від 05.05.2014 №05/05/14. На підтвердження реального виконання вказаного договору позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що позивачем укладено з TOB «АПБС» договір від 01.10.2014 №042, предметом якого є надання послуг з прибирання об’єктів. На підтвердження реального виконання вказаного договору позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем придбано на підставі платіжних доручень у ТОВ «Артрауд» витратні матеріали.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Гуд-Лайн» укладено договори від 05.12.2014: №ГЛ051214/1 на постачання паперових виробів, миючих засобів та №ГЛ051214/1 надання послуг субпідряду. На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано суду копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Імперіал Актрейд» укладено договори від 01.07.2015 №46: №ГЛ051214/1 про надання послуг субпідряду та від 27.07.2015 №27-07/15 на постачання паперових виробів, миючих засобів. На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано суду копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Валор 1» на підставі видаткових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи. Також, на підтвердження реального виконання господарської операції позивачем надано суду копії податкових накладних та платіжних доручень, яків долучено до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ВІБК» укладено договори: №2801/2015 від 28.01.2015 про надання послуг субпідряду, предметом якого є надання послуг з прибирання об’єктів та від 26.01.2015 №35 на постачання паперових виробів, миючих засобів.

На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано суду копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сейлвуд» укладено договір від 02.02.2015 №0202151 про надання послуг субпідряду, предметом якого є надання послуг з прибирання об’єктів. На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано суду копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія «Агром» укладено договори: №0505/2015 від 05.05.2015 про надання послуг субпідряду, предметом якого є надання послуг з прибирання об’єктів та від 11.05.2015 №1105-15 на постачання паперових виробів, миючих засобів. На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано суду копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Глобал Солюшн» на підставі податкових накладних, оплата придбаних позивачем послуг та ТМЦ підтверджено копіями платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Витрати понесені позивачем при взаємовідносинах з вказаними вище контрагентами віднесено до складу собівартості реалізації.

Також позивачем надано суду копії доповідних записок про залучення субпідрядних організацій для якісного надання послуг на об’єктах згідно з переліком та розпорядження від 27.06.2014 про залучення субпідрядних організацій.

Крім того, позивачем надано суду копії замовлень витратних матеріалів та миючих засобів, договорів про надання послуг, з метою належного виконання яких позивачем укладено договори субпідряду з вказаними вище контрагентами, актів надання послуг, актів списання матеріальних цінностей, які долучено до матеріалів справи.

З системного аналізу викладеного вбачається, що позивачем укладено договори про надання послуг (прибирання об’єктів) з метою належного виконання яких укладено договори субпідряду та придбання паперових виробів і миючих засобів.

Щодо доводів податкового органу про відсутність (не надання до перевірки) товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару, що на думку податкового органу свідчить про безтоварність господарських операцій, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір оренди рухомого майна від 19.11.2013 №60-19-11-2013, копія якого долучена до матеріалів справи. Також, позивачем надано суду копії подорожніх листів.

Крім того, відсутність ТТН та/або довіреностей на отримання ТМЦ не може беззаперечно свідчити про нездійснення господарської операції, за умови надання підприємством всіх інших належно оформлених підтверджуючих документів, які мають бути складені в залежності від виду господарської операції (ухвала ВАСУ №К/800/31740/14 від 26.01.2015 р.).

З огляду на викладене, доводи податкового органу про не підтвердження позивачем перевезення ТМЦ спростовано належними доказами.

Щодо доводів податкового органу про не надання позивачем до перевірки сертифікатів (якості, відповідності, походження) придбаних миючих та господарських засобів, суд зазначає, що сертифікати не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже не надання сертифікатів податковому органу не є доказом порушення податкового законодавства.

Щодо доводів податкового органу, що договори не визначають умови поставки (обов’язок продавця доставити вантаж у певне місце чи перевантажити товар на транспортний засіб, чи підготувати його до завантаження, чи передати транспортній організації, тощо), суд зазначає, що переважно контрагенти, які реалізували позивачу ТМЦ (паперові вироби і хімічні засоби) надавали послуги субпідряду (прибирання на об’єктах), тобто придбані ТМЦ використані під час надання послуг.

Також, суд вважає необґрунтованими твердження податкового органу, що надані позивачем до перевірки первинні документи не розкривають зміст та обсяг здійснених господарських операцій, оскільки акти здачі-прийняття робіт та накладні, які долучено до матеріалів справи містять назву господарської операції, адресу за якою надається послуга, назву та кількість придбаних ТМЦ.

Отже, викладений в акті перевірки висновок про відсутність ділової мети та безтоварність спірних операцій ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку –покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Згідно правової позиції висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес”АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Еліт Технолоджи», ТОВ «ВАЛОР 1», ТОВ «ТРІДОВ», ТОВ «Доміра», ТОВ «Артраунд», ТОВ «Глобалхолдінг», TOB «АПБС», TOB «Радіум», TOB «Мет Техпром», TOB «Імперіал Актрейд», TOB «Сейлвуд», TOB «Вібк», TOB «Компанія«Агром», ТОВ «Гуд Лайн», ТОВ «Глобал Солюшіон», ТОВ «Комерцбуд-Д» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем .; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 10.01.2017 №№0000091401 є безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем . 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015), п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015) та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов’язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0001901401.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Еліт Технолоджи», ТОВ «ВАЛОР 1», ТОВ «ТРІДОВ», ТОВ «Доміра», ТОВ «Артраунд», ТОВ «Глобалхолдінг», TOB «АПБС», TOB «Радіум», TOB «Мет Техпром», TOB «Імперіал Актрейд», TOB «Сейлвуд», TOB «Вібк», TOB «Компанія«Агром», ТОВ «Гуд Лайн», ТОВ «Глобал Солюшіон», ТОВ «Комерцбуд-Д» а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаклін» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2017 №0000091401, від 22.03.2017 №0001901401 прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь ТОВ «Новаклін» судовий збір в сумі 186 867, 65 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда