Ухвала суду № 70238418, 10.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви в частині

позовних вимог без розгляду

10 листопада 2017 року Справа № 813/3380/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

позивач ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача Мельник А.І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про визнання нечинними рішень, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської обласної ради, з вимогами:

- визнати нечинним рішення №413 VIII сесії VІІ скликання Львівської обласної ради від 5 квітня 2017 року;

- визнати нечинним рішення № 414 VIII сесії VІІ скликання Львівської обласної ради від 5 квітня 2017 року.

У попередньому судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування такого зазначено, що оскаржуваним рішенням обласної ради №413 від 05.04.2017 року достроково припинено повноваження першого заступника голови Львівської обласної ради ОСОБА_1, що є безумовною підставою припинення служби в органах місцевого самоврядування (публічної служби). Представник відповідача вважає, що до правовідносин про оскарження вказаного рішення необхідно застосовувати положення ч. 3 ст. 99 КАС України, яка встановлює, що для звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відтак, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а тому позовну заяву в частині визнання нечинним рішення №413 VIII сесії VІІ скликання Львівської обласної ради від 5 квітня 2017 року просить залишити без розгляду.

Представник позивача у попередньому судовому засіданні заперечив щодо поданого представником відповідачем клопотання, Представник вважає, що позивачем строк звернення до суду не пропущено, оскільки у даному адміністративному позові не ставляться вимоги про визнання незаконним звільнення позивача з публічної служби, тому такий позов не відноситься до категорії позовів у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Вирішуючи вказане клопотання, суд керувався наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Із наведеними нормами Конституції України кореспондуються положення ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справі Bellet v. Fгаnсе Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року декларується, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя тощо.

Так, предметом даного позову є визнання нечинними рішення №413 VIII сесії VII скликання Львівської обласної ради від 05 квітня 2017 року «Про звіт першого заступника голови Львівської обласної ради про діяльність за 2016 рік», пунктом 3 якого вирішено достроково припинити повноваження першого заступника голови Львівської обласної ради ОСОБА_1 з 05.04.2017р. без припинення повноважень депутата обласної ради, та рішення №414 VIII сесії VII скликання Львівської обласної ради від 05 квітня 2017 року «Про обрання першого заступника голови Львівської обласної ради». При цьому, прохальна частина позову містить виключно вимоги стосовно визнання нечинними зазначених вище рішень.

Мотивами даного адміністративного позову є те, що при прийняті оскаржуваних рішень Львівською обласною радою допущено ряд порушень вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та вимог власних внутрішніх правил, особливо Регламенту Львівської обласної ради VII скликання, що затверджений рішенням обласної ради від 26.01.2016 року №59.

Таким чином, суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом «про оскарження звільнення з публічної служби», оскільки, у даному адміністративному позові не ставляться вимоги про визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з публічної служби, а саме - зі служби в органах місцевого самоврядування, а також вимоги про поновлення позивача на роботі, а відтак, суд дійшов висновку, що такий позов не відноситься до категорії позовів у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З урахуванням зазначеного вище, суд вважає, що відсутні будь-які підстави для застосування до даного адміністративного позову місячного строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову в частині позовних вимогг без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 121, 155, 158-160, 165, 167 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду за результатами розгляду справи.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.11.2017 року.