Постанова № 70238173, 10.11.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Кречко Л.В.

за участю представників

позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 04.08.2017 року)

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 12.10.2017 року № 01-13/1016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 культури ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення частково, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 15 листопада 2017 року.

ОСОБА_4 (далі – позивач, ОСОБА_4В.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації в особі ОСОБА_5 культури (ухвалою судді від 13.10.2017 року, протокольно, внесеною до журналу судового засідання, замінено неналежного відповідача ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію в особі ОСОБА_5 культури на належного - ОСОБА_5 культури ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, далі – відповідач, ОСОБА_5 культури), про визнання протиправним та скасування наказу ОСОБА_5 культури від 18.07.2011 року № 01-05/106 в частині затвердження у складі Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави згідно з додатком 1, житлового будинку, який розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 47.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_5 культури неправомірно включено до Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення які беруться під охорону держави м. Ужгород під порядковим номером 68, житловий будинок, що належить позивачеві, оскільки, були відсутні визначені законом правові підстави з якими пов'язується можливість віднесення об’єкту до культурної спадщини. Крім того, наказ № 01-05/106 від 18.07.2011 року Про затвердження Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави м. Ужгород, в частині будинку за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 47, створює для позивач, власника будинку, правові наслідки у вигляді обмежень, пов'язаних із забезпеченням охорони такої пам'ятки, якої насправді не існує, і вона не може вважатись такою, адже, вказаний будинок включений до Переліку ново виявлених пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення в м. Ужгород.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, згідно яких вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволені мотивуючи тим, що на будівлю, яка розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 47, і знаходиться в історичному ареалі міста Ужгород та складовою частиною пам’ятки містобудування і архітектури місцевого значення "Замкова гора", поширюється дія частини третьої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", відповідно до якої на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченнях проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, наказом ОСОБА_5 культури від 18.07.2011 року за № 01-05/106 "Про взяття під охорону держави пам'яток культурної спадщини в Закарпатській області", у відповідності до ст.ст. 13, 14, 15, 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини", Закону України "Про охорону археологічної спадщини", керуючись "Списком історичних населених місць України", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 878 та з метою забезпечення обліку пам'яток культурної спадщини, зокрема, затверджено перелік пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави згідно з додатком 1, в тому числі, під порядковим номером 68 включено: житловий будинок, розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 47.

27.08.2014 року ОСОБА_4, на підставі договору міни, укладеного між ним та ОСОБА_6, набув право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 47, розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В процесі виготовлення проекту реконструкції житлового будинку було виготовлено історико-містобудівне обґрунтування реконструкції житлового будинку, яке було погоджено на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при ОСОБА_1 обласній державній адміністрації (протокол засідання від 03.10.2016 року).

29.05.2017 року позивачем подано до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради Декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції вищевказаного житлового будинку, декларація зареєстрована 29.05.2017 року № ЗК 082171491390.

ОСОБА_5 культури від 12.07.2017 року № 01-13/766 повідомлено, що будівля, яка розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 47, не внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України або Державного реєстру нерухомих пам'яток місцевого значення, облікова документація на щойно виявлений об’єкт культурної спадщини не виготовлялась.

ОСОБА_7 культури України від 28.07.2017 року № 01-13/824 на адвокатський запит повідомлено, що будинок на вул. Волошина, 47 в м. Ужгороді не внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України ні як пам'ятка національного, ні як пам'ятка місцевого значення, проте, відповідно до наказу ОСОБА_5 культури від 18.07.2011 року № 01-05/106 перебуває на обліку як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.

Дізнавшись про існування наказу ОСОБА_5 культури від 18.07.2011 року № 01-05/106 з листа ОСОБА_7 культури України від 28.07.2017 року № 01-13/824 та отримавши такий 28.08.2017 року (за листом ОСОБА_5 культури від 28.08.2017 року № 01-13/824), позивач не погоджується із неправомірним включенням до Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення які беруться під охорону держави м. Ужгород, що затверджений наказом ОСОБА_5 культури від 18.07.2011 року № 01-05/106, належного йому на праві власності житлового будинку що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 47, та вважаючи дане рішення протиправним - звернувся до суду позовом про оскарження та скасування наказу ОСОБА_5 культури від 18.07.2011 року № 01-05/106 в частині, що порушує його права, а саме – щодо затвердження у складі Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави згідно з додатком 1, житлового будинку, який розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 47 в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об’єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь, регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 08 червня 2000 року 1805-III (з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на час прийняття оскарженого наказу, далі - Закон).

Положеннями ст.1 Закону визначено, що об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам'яткою культурної спадщини, в силу положень ст.1 цього Закону, є об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Охорона культурної спадщини, відповідно до положень ст.1 Закону, являє собою систему правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Тобто, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, спрямоване на її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього імайбутніх поколінь.

Згідно ст.ст. 3-6 Закону, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Так, ч. 2 ст. 5 Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 2) реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; 3) ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; 5) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; 6) занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.

При цьому, ч. 1 ст. 6 Закону передбачено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема: подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього.

Пунктом 4 ст. 16 Закону "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, чинній на час прийняття оскарженого наказу) встановлено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за охороною пам'яток історії та культури.

У відповідності до Положення про управління культури ОСОБА_1 ОДА (затверджене Розпорядженням голови облдержадміністрації від 20.02.2013 року за № 55), управління культури ОСОБА_1 обласної державної адміністрації є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації, підзвітне та підконтрольне голові облдержадміністрації та ОСОБА_7 культури України. ОСОБА_5 у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами ОСОБА_7 культури України, розпорядженнями голови обласної держадміністрації, рішеннями обласної ради, а також цим Положенням.

ОСОБА_5 культури відповідно до визначених повноважень виконує покладені на нього завдання, зокрема, формує та подає у встановленому порядку Мінкультури України пропозицій щодо: занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону, об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки. Пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання (ч.1 ст. 14 Закону).

Згідно ч.2 ст. 14 Закону, об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Наказом Мінкультури СРСР від 13.05.1986 року № 203 затверджено Інструкцію про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам’ятників історії та культури (втратила чинність згідно наказу ОСОБА_7 культури України від 11.03.2013 року № 158, чинна та у редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Вказаною Інструкцією визначався порядок здійснення заходів щодо державного обліку, охорони, використання і реставрації нерухомих пам’яток історії і культури.

Державному обліку підлягають усі пам’ятки історії і культури, незалежно від того у чиєму користуванні або власності вони перебувають. Недотримання порядку обліку є порушенням правил охорони пам’яток історії і культури.

Відповідно до п.12 вищезазначеної Інструкції, при одержанні відомостей про виявлення об’єктів, що представляють історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, державні органи охорони пам’яток організовують проведення експертизи. У випадку встановлення їх культурної цінності зазначені об’єкти реєструються у Списках щойно виявлених об’єктів, що представляють історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.

Порядок визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760 (чинний та в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку, об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України (щодо об'єктів національного значення) та Мінкультури (щодо об'єктів місцевого значення).

Вказаним Порядком визначено, що об’єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:

- мали вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;

- пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;

- є творами відомих архітекторів або інших митців;

- є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

Відповідність кожного об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об'єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (п.12 Порядку)

Відповідно до п. 13 Порядку, після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п'ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії. Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності. Експертна комісія готує у п'ятиденний термін висновок щодо об'єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Зазначений висновок є підставою для занесення пам'ятки до Реєстру.

Таким чином, суд зазначає, що занесенню об'єкта культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, які повинні виготовити облікову документацію на кожен із об'єктів культурної спадщини та подати пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня. За результатами оцінки консультативної ради органу культурної спадщини обласної держадміністрації у 15-денний строк надається висновок щодо доцільності занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, який надсилається Мінкультури у день його підписання. Результати розгляду висновку та облікової документації експертна комісія Мінкультури оформляє протоколом, що є підставою для занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об'єктів культурної спадщини.

Системний аналіз положень вищенаведеного законодавства свідчить про те, що для набуття об’єктом, який має ознаки об’єкту культурної спадщини, статусу пам’ятки, необхідно реалізувати комплекс встановлених законодавством послідовних заходів від виявлення об’єкта до його реєстрації у відповідному Державному реєстрі з присвоєнням охоронного номеру. Саме з реєстрацією у Державному реєстрі пов'язується набуття об’єктом статусу пам’ятки культури.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

В ході судового розгляду справи, на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів, а саме листа ОСОБА_5 культури від 12.07.2017 року № 01-13/766, листа ОСОБА_7 культури України від 07.08.2017 року № 690/10/55-17, судом встановлено, що будівля, яка розташована у місті Ужгороді по вулиці Волошина № 47 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України або Державного реєстру нерухомих пам'яток місцевого значення не внесена відповідно ні як пам'ятка національного ні як пам'ятка місцевого значення. Також, згідно листа ОСОБА_5 культури від 28.07.2017 року № 01-13/824, облікова документація на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - житловий будинок по вулиці Волошина № 47 не виготовлялася. Наведене твердження не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Крім того, судом встановлено, що будівля, яка розташована у місті Ужгороді по вулиці Волошина № 47, не має присвоєного охоронного номера як пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний договір щодо неї не укладався.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що будівля яка розташована у м. Ужгороді по вулиці Волошина № 47, правомірно включена до переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, згідно додатку №1 до наказу від 18.07.2011 року № 01-05/106, оскільки знаходиться в історичному ареалі міста Ужгорода і є складовою частиною пам'ятки містобудування місцевого значення "Замкова гора", виходячи з наступного: згідно поданого відповідачем рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 обласної ради народних депутатів від 05.02.1980 року № 35 "Про затвердження додаткового списку пам'яток містобудування і архітектури місцевого значення в Закарпатській області", ареал "Замкова гора" в межах вул. Суворова, пл. Корятовича, вул. Підградської та Піонерської набережної визначена як пам'ятник містобудування.

Відповідно до ст.2 Закону об'єкти містобудування та об'єкти архітектури є різними за видом об'єктами культурної спадщини щодо яких в рівній мірі підлягають реалізації передбачені законодавством заходи для набуття статусу пам'ятки культури. Місцезнаходження архітектурного об'єкта, яким є окрема будівля, споруда, у межах об'єкта містобудування, яким, зокрема, є історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, не визначає таку будівлю як пам'ятку архітектури.

В той же час, судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що за змістом оскарженого наказу ОСОБА_5 культури від 18.07.2011 року № 01-05/106, будівля по вул. Волошина, 47 в м. Ужгороді є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини, оскільки такі суперечать приписам Інструкції про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам’ятників історії та культури та ч. 2 ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини", зокрема, відсутній висновок експертизи про можливість визнання цього об'єкта пам'яткою історії та культури. Набуття об'єктом правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини пов'язується Законом із внесенням цього об'єкта до Переліку об'єктів культурної спадщини та наявністю рішення про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини.

При цьому, аналіз змісту наказу ОСОБА_5 культури від 18.07.2011 року № 01-05/106, свідчить про відсутність у ньому формулювань про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, які є щойно виявленими, та навпаки - зміст цього наказу свідчить про те, що він стосується об'єктів, що вже набули статусу пам'яток архітектури та містобудування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами у справі є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ст. ст. 71, 72 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідача. ОСОБА_5 культури не доведено здійснення заходів, що передбачені Порядком визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (зокрема, протоколу наукової (вченої) ради, в якому було б зафіксовано відповідність будівлі по вулиці Волошина № 47 критеріям, яким повинні відповідати об'єкти культурної спадщини місцевого значення), висновку експертної комісії, центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за результатом розгляду (протокол), доказів затвердження науково-методичною радою висновку експертної комісії) та, за наведених обставин, суд приходить до висновку, що будівля (розташована у м. Ужгороді,вул. Волошина, 47) неправомірно включена під порядковим номером 68 Додатку № 1 до наказу ОСОБА_5 культури від 18.07.2011 року № 01-05/106 до Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення які беруться під охорону держави м. Ужгород, оскільки ця будівля не набула відповідного правового статусу, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення та слід визнати протиправним та скасувати оскаржений в судовому порядку наказ ОСОБА_5 культури "Про взяття під охорону держави пам'яток культурної спадщини в Закарпатській області" від 18 липня 2017 року № 01-05/106 частково – в частині затвердження у Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, згідно з додатком 1, житлового будинку в м. Ужгороді, вул. Волошина, 47 (пункт 68 Додатку 1).

Керуючись ст. ст. 2, 17, 52, 71, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 культури ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення частково – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_5 культури ОСОБА_1 обласної державної адміністрації "Про взяття під охорону держави пам'яток культурної спадщини в Закарпатській області" від 18 липня 2017 року № 01-05/106 частково – в частині затвердження у Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, згідно з додатком 1, житлового будинку в м. Ужгороді, вул. Волошина, 47 (пункт 68 Додатку 1).

3. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).