Постанова № 70238001, 07.11.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2017 рокум. Ужгород№ 807/193/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

представник третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження, третя особа - Керівник апарату Апеляційного суду Закарпатської області, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 25.07.2017 року, яка занесена до журналу судового засідання (а.с. 72-73) було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що постановою державного виконавця від 23.01.2017р. відкрито виконавче провадження №53261572 за виконавчим листом №807/2236/15 від 12.10.2016р. Постановою від 15.02.2017 року виконавче провадження№53261572 за зазначеним вище виконавчим листом закінчено, оскільки державний виконавець вважає постанову суду у справі №807/2236/15 від 18.12.2015р. виконаною на підставі наказу Апеляційного суду Закарпатської області №6.3.1-5 від 15.01.2016 року. Такі дії державного виконавця призвели до порушення законних прав позивача, висновки державного виконавця не відповідають дійсності, а тому така постанова підлягає визнанню протиправною.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив, при цьому пояснивши, що відповідач діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством .

Третя особа в судове засідання не з'явилась, однак подала письмові заперечення проти позову (а.с. 82-83), одночасно просила суд розгляд даної адміністративної справи провести за її відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року адміністративний позов у справі №807/2236/15 за позовною заявою ОСОБА_2 до Керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області, третьої особи: Апеляційного суду Закарпатської області задоволено частково; скасовано наказ від 17.07.2015 року №6.3.1.-254 в частині тривалості стажу державної служби 3 роки 10 днів ОСОБА_2 та зобов'язано керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області видати наказ в якому період з 04.11.2014 року по 09.07.2015 року зарахувати до трудового стажу ОСОБА_2 на посаді секретаря судових засідань відділу забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Закарпатської області (а.с. 4-6).

На виконання вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, судом 12.10.2016 року видано виконавчий лист №807/2236/15/2016р. (а.с. 11)

Відповідно до вимог ст.. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно вимог ч.1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до вимог ч.5 вищезазначеної статті ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обовязок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

04.01.2017 року позивач звернулася до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення суду (а.с. 10).

Згідно вимог ст.. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем 23.01.2017 року винесено постанову ВП №53261572 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 року №807/2236/15/2016 р. (а.с. 13).

07.02.2017 на адресу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов лист Апеляційного суду Закарпатської області від 31.01.2017 року №1928/4/17 згідно якого повідомлено, що на виконання рішення суду ОСОБА_2 оскаржуваний позивачем період зарахований до стажу, про що виданий Наказ від 15.01.2016 року №6.3.1.-5, тобто рішення було виконано ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 63).

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, зокрема проаналізувавши копію наказу від 15.01.2016 року «Про зарахування періоду з 04.11.2014 року по 9.07.2015 року до трудового стажу ОСОБА_2 » (а.с .14), судом встановлено наступне.

Так, як вбачається із самого наказу, Апеляційним судом Закарпатської області - скасовано наказ по апеляційному суду Закарпатської області від "17.07.2015 року № 6.3.1 - 254 в частині тривалості стажу державної служби З роки 10 днів ОСОБА_2. Пункт 3 наказу по апеляційному суду Закарпатської області "Про убезпечення оплати праці ОСОБА_2В." від 17.07.2015 року № 6.3,1 - 254 викладено в такій редакції: "3. Взяти до уваги, що ОСОБА_2 має надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 10 відсотків до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг державного службовця (стаж, що дає право на вислугу років становить 3 роки 8 місяців 16 днів)". Начальнику відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_5 внести зміни до штатного розпису.

Відповідно до вимог п.9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження » встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Враховуючи норму вищезазначеної статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження», а також отримання відповідачем листа Апеляційного суду Закарпатської області від 31.01.2017 року №1928/4/17 згідно якого повідомлено, що на виконання рішення суду ОСОБА_2 оскаржуваний позивачем період зарахований до стажу, про що виданий Наказ від 15.01.2016 року №6.3.1.-5, державним виконавцем 15.02.2017 року, винесено постанову ВП №53261572 про закінчення виконавчого провадження (а.с. 12).

Вказану постанову суд вважає протиправною, прийнятою з порушенням норм чинного законодавства, а отже такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Як вже зазначалось судом, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року було зобов'язано керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області видати наказ в якому період з 04.11.2014 року по 09.07.2015 року зарахувати до трудового стажу ОСОБА_2 на посаді секретаря судових засідань відділу забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Закарпатської області та про що видано виконавчий лист.

Натомість, наказом Апеляційного суду Закарпатської області від 15.01.2016 року «Про зарахування періоду з 04.11.2014 року по 9.07.2015 року до трудового стажу ОСОБА_2В.» вказане зобовязання виконано не було і його зміст є зовсім відмінним від змісту виконавчого листа, який підлягає до виконання.

Таким чином, суд приходить до переконання, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили , від 18.12.2015 року боржником не виконано у спосіб, який визначено судом, а отже постанова від 15.02.2017 року, ВП №53261572 про закінчення виконавчого провадження винесена неправомірно, а адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог абз 2 ч.2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки у позові позивач просить суд тільки про визнання протиправною постанови державного виконавця, і суд прийшов до висновку про протиправність такої, тому з метою повного захисту прав та свобод ОСОБА_2 щодо повного виконання рішення суду від 18.12.2015 року, оскаржувану постанову відповідача від 15.02.2017 року слід скасувати.

Відповідно до вимог ст.. 41 ЗУ «Про виконавче провадження встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобовязані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження предявити його до виконання.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги в розмірі 7849,00 грн., суд враховує таке.

Відповідно до ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивач надав суду договір про надання адвокатських послуг від 03.01.2017 року №2236/17, укладений з адвокатом ОСОБА_3 (а.с.24), а також акт приймання - передавання послуг №2236/17 ( а.с.48), копії юридичних консультацій (а.с 49-60), що підтверджують факт надання вказаним адвокатом позивачу адвокатських послуг на загальну суму 7849,00 грн. Крім того, у вказаних актах описуються надані послуги, вказується вид послуги, обсяг, час, затрачений адвокатом для її надання тощо.

З огляду на наведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги в розмірі 7849,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягають до стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнуваньсудові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 640,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 9,11, 19,71, 72, 86,94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження, третя особа - Керівник апарату Апеляційного суду Закарпатської області - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№53261572 від 15.02.17 року винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 з примусового виконання виконавчого листа №807/2236/15 від 12.10.2016 року виданого Закарпатським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області видати наказ в якому період з 04.11.2014 року по 09.07.2015 року зарахувати до трудового стажу ОСОБА_2 на посаді секретаря судових засідань відділу забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Закарпатської області.

Стягнути з Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького,13) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул.Собранецька, 2/1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень), який сплачений згідно квитанції №0.0.724721070.1 від 14.03.2017 року.

Стягнути з Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького,13) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул.Собранецька, 2/1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) понесені судові витрати з надання правової допомоги в розмірі 7849,00 грн. (сім тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень ).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_7