Рішення № 70230867, 07.11.2017, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/215/17

Справа № 470/493/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого: судді Орлової С.Ф.,

при секретарі Михалюк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому зазначив, що рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 12.04.2017 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 31.05.2017 року відповідача було зобов’язано сплатити грошові кошти наявні на його рахунку відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 85140 грн. 13 коп. Посилаючись на те, що відповідач не виконував розпорядження позивача про перерахування та видачу коштів з банківського рахунку з травня 2015 року по дату ухвалення вищезазначеного рішення, чим порушив умови договору банківського рахунку та права позивача як споживача банківських послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за приписами ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у загальному розмірі 1795605 грн. 34 коп.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 (за довіреністю) позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, а справу розглядати за її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю) в судове засідання не з'явився, до суду направив заперечення проти позову, у яких посилаючись на необґрунтованість позовних вимог просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази суд доходить наступного.

За ч.3 ст. 61 ЦПК України – обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З матеріалів справи та копій рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 12.04.2017 року та ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 31.05.2017 року убачається, що на підставі анкети – заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, 25 грудня 2014 року між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг SAMDNWFC131590019 на підставі якого позивачу було відкрито картковий рахунок № 516875504098654 на видано платіжну картку. Станом на травень 2015 року залишок особистих коштів позивача на вказаному рахунку складав 85140 грн. 13 коп.

Рішеннями судів встановлені обставини, що фактично з травня 2015 року відповідач заблокував рахунок позивача та припинив виплату коштів з рахунку, через надходження до банку ухвали слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва про тимчасовий доступ до інформації що містить охоронювану законом таємницю, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину (кримінального правопорушення) передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке в подальшому було закрито 28 вересня 2016 року за п.2 ч.1 ст.284 КПК України, за відсутністю в діянні складу злочину. Тобто з вказаний вище судових рішень убачається, що відповідач без передбачених на те законних підстав заблокував картковий рахунок позивача з травня 2015 року по дату ухвалення рішення у цивільній справі, а саме по 12 квітня 2017 року, та кошти йому не повернув.

З матеріалів справи слідує, що правовідносини, які виникли між сторонами випливають із договору банківського рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

За ч.3 ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1073 ЦК України передбачені правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунками клієнта.

У запереченнях на позов представник відповідача визнав, що позивач не отримав належні йому грошові кошти з рахунку відкритому у ПАТ КБ «ПриватБанк» з вини банку, разом з тим представник послався на те, що правовідносини що виникли між сторонами урегульовані Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», за ч.2 ст.32 якого у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними, який і підлягає застосуванню для вирішення зазначеної справи, а не Закон України «Про захист прав споживачів» яким обґрунтована позовна заява.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського рахунку банк надає клієнтам фінансові послуги.

Закон України «Про захист прав споживачів» ст.1 визначає - споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію або послуги для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

За ч. 5 ст.10 вказаного Закону у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення, споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої у разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

З огляду на викладені положення Закону володілець банківського рахунку виступає споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який в разі неналежного виконання або ненадання цих послуг має нести відповідальність передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

За правовою позицією Верховного суду України від 01 червня 2016 року викладеною у справі № 6-2558цс15, яка є обов’язковою для застосування судами України (ст.360-7 ЦПК України) - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Таким чином, оскільки відповідач без передбачених Законом підстав заблокував рахунок позивача, чим позбавив його права вільного розпорядження належними йому коштами, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня розмір якої визначено за положеннями ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 1795605 грн. 34 коп. = 85140,13х3%х703 дні (з 01.05.2015 року по 12.04.2017 року).

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8000 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України,суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення пені – задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1 795 605 (один мільйон сімсот дев'яносто п’ять тисяч шістсот п'ять) грн. 34 коп. – пені.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави 8000 (вісім тисяч) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. Ф. Орлова