Рішення № 70226905, 06.11.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №924 від 26.09.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №б/н від 01.01.2017р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства „Альба Україна” до приватного підприємства „Прогресфарм” про стягнення 2 716 957,91 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» (далі по тексту – ПрАТ «Альба Україна») 12.09.2016р. звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до приватного підприємства «Прогресфарм» (далі по тексту – ПП „Прогресфарм”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 2 716 957,91 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 2 507 143,82 грн., збитків від інфляції у розмірі 157 679,24 грн., трьох відсотків річних у розмірі 52 134,85 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. щодо поставки позивачеві лікарських засобів, у зв’язку з чим, позивач просив стягнути із відповідача суму перерахованих авансових платежів, трьох відсотків річних та збитків від інфляції.

24.10.2016р. до господарського суду надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить стягнути із відповідача заборгованість у загальному розмірі 2 716 957,91 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 2 507 143,82 грн., збитків від інфляції у розмірі 157 679,24 грн., трьох відсотків річних у розмірі 52 134,85 грн. У поданій до господарського суду заяві про зміну предмета позову ПрАТ «Альба Україна» наголошувало, що відповідач зобов’язаний сплатити заявлену до стягнення суму грошових коштів, у зв’язку із поверненням позивачем на користь ПП „Прогресфарм” товару.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2016р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2017р. по даній справі у задоволенні позову було відмовлено.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017р. рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування Вищим господарським судом України судових рішень попередніх інстанцій стала відсутність правової оцінки судами попередніх інстанції доводам позивача щодо перерахування, на підставі платіжних доручень №1341 від 12.09.2013р., №1392 від 30.09.2013р., №1390 від 30.09.2013р., №1000751283 від 30.09.2013р., грошових коштів без посилання на договір. Окрім того, судом касаційної інстанції було звернуто увагу на відсутність належної оцінки доводам позивача стосовно повернення товару, підстав його повернення та оплати.

За результатами проведеного повторного автоматичного розподілу, дану справу в порядку ст. 2-1 ГПК України було передано на розгляд судді Желєзній С.П., яка ухвалою від 23.08.2017р. прийняла справу до свого провадження.

Під час нового розгляду справи позивачем заявлені ним позовні вимоги про стягнення із відповідача грошових коштів у загальному розмірі 2 716 957,91 грн. були підтримані у повному обсязі.

Відповідач під час нового розгляду справи повністю заперечував проти позову, наголошуючи на його необґрунтованості та безпідставності. При цьому, ПП „Прогресфарм” наполягало на пропуску позивачем визначеного законом строку позовної давності для звернення до суду із даними позовними вимогами (зокрема, у письмових поясненнях за вх. №19934 від 15.09.2017р.), у зв’язку з чим, просило господарський суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, якими позивачу надано право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті, справа розглядається з урахуванням заяви ПрАТ «Альба Україна» про зміну підстав позову від 24.10.2016р., яка була прийнята до розгляду господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.09.2009р. між ПП „Прогресфарм” (продавець) та ПАТ «Альба Україна» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №70/09, у відповідності до п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати лікарські засоби та вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити їх на умовах договору.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. продавець передає покупцю товар в асортименті, кількості та по цінам, які будуть визначені у видаткових накладних, які є невід’ємними частинами договору. Продавець гарантує, що товар, який є предметом цього договору, не обтяжено ніякими правами третіх осіб.

Згідно з положеннями п. 2.2 договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. кількість та асортимент товару зазначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які формуються відповідно до узгодженої сторонами заявки. Кількість, ціну та асортимент товару продавець та покупець повинні узгодити на кожну окрему поставку товару.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. Товарна партія формується продавцем на підставі узгодженої з покупцем факсограмної заявки (у вигляді специфікації), у якій зазначається асортимент, кількість, ціна та строк передачі товару, умови платежу (п.3.2 договору). Поставка товару покупцем здійснюється на протязі 5 (п’яти) календарних днів з моменту узгодження заявки чи на інших умовах, які зазначені в узгодженій заявці (п.3.5 договору). Доказом передачі товару у власність покупця є підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, оформлені належним чином (п.3.6 договору).

Відповідно п. п. 4.1, 4.2 договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. ціна на товар встановлюється за згодою сторін та зазначається у видатковій накладній на кожну товарну партію. Загальна ціна договору складає суму всіх поставок, що здійснені на умовах договору. Ціни на товарну партію фіксуються в момент отримання покупцем від продавця узгодженої заявки і не можуть бути змінені у бік збільшення.

Положеннями п. п. 5.1, 5.2, 5.3, 11.2 договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. передбачено, що покупець проводить оплату поставленого товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата поставленого товару проводиться на наступних умовах: покупець сплачує за проданий товар на умовах відстрочення платежу 30 календарних днів з дати надання звіту про продаж товару. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за поставлену партію товару проводиться на умовах відстрочення платежу 180 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних. За спільною згодою сторони можуть встановити інші умови оплати кожної товарної партії.

Згідно з п. 6.1 договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості - з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних (п.6.3 договору).

У відповідності до положень п. 11.6 договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний наступний календарний рік.

26.09.2011р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р., пунктом 1 якої встановлено, що продавець надає покупцю знижку в розмірі 10% від митної ціни на продукцію CIPLA, за умови оплати товару Покупцем по мірі реалізації.

Додатковою угодою від 24.12.2012р. до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. сторонами було внесено зміни до п. 11.6 шляхом визначення строку дії договору до 31.12.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов цього договору; у разі якщо за 15 днів до закінчення терміну дії цього договору ні одна зі сторін на направила іншій стороні договору відповідну заяву про розірвання договору, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах, у тому числі з автоматичною пролонгацією на всі наступні періоди дії договору.

Шляхом укладання додаткової угоди №1/13 від 01.03.2013р. до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. сторони дійшли взаємної згоди щодо надання постачальником покупцю знижки в розмірі 460 000 грн. за його окремим клопотанням із наданням ним розрахунком наприкінці кожного місяця (з 25 по 30 число) у разі, якщо вартість замовлення товару буде перевищувати 1 500 000,00 грн. щомісячно, за виключенням останнього місяця, в якому знижка дорівнює 430 000 грн. Знижка діє протягом одного року з моменту підписання даної додаткової угоди.

01.03.2013р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №2/13 до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р., положеннями п. 1 якої встановлено, що покупець зобов’язується замовити товар у постачальника з моменту укладання додаткової угоди і до закінчення дії договору на суму 65 000 000,00 грн. Сторони дійшли взаємної згоди про надання постачальником покупцеві знижки в розмірі 10 % за його окремим клопотанням за умови дотримання вимог щодо мінімального розміру замовлення товару, визначеного додатковою угодою №1/13 від 01.03.2013р.

Додатковою угодою №3/13 від 01.04.2013р. до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. сторонами по справі було передбачено, що постачальник надає покупцю знижу в розмірі 10% від суми отриманого товару. Знижка надається на підставі акту про коригування вартості товару з обов’язковим коригуванням податкових накладних. Різниця між вартістю такого товару та його кінцевою вартістю після надання знижки зараховується в якості оплати за наступну поставку або повертається продавцем на розрахунковий рахунок покупця як надлишково сплачені кошти.

Додатковою угодою №4/13 від 01.04.2013р. до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. встановлено, що продавець надає покупцю знижу в розмірі 360 000,00 грн., якщо вартість замовленого товару перевищуватиме 1 150 000,00 грн. щомісячно. Знижка діє протягом одного року з моменту підписання даної додаткової угоди. Знижка надається на підставі акту про коригування вартості товару з обов’язковим коригуванням податкових накладних. Різниця між вартістю такого товару та його кінцевою вартістю після надання знижки зараховується в якості оплати за наступну поставку або повертається продавцем на розрахунковий рахунок покупця як надлишково сплачені кошти.

25.07.2013р. між сторонами по справі було підписано акт надання знижки до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р., відповідно до положень п.п. 1., 2 якого постачальником, за результатами дотримання покупцем вимог щодо мінімального розміру замовлення товару, було надано ПрАТ «Альба Україна» знижку на суму 460 000,00 грн. При цьому, у акті сторонами було погоджено, що різниця між вартістю товару зазначеної у накладних та його кінцевою вартістю корегує зобов’язання покупця перед продавцем.

Окрім того, ПП "ПРОГРЕСФАРМ" відповідно до акту надання знижки від 25.07.2013р. до договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. було надано позивачу знижку у загальному розмірі 154 231,20 грн. (за накладними від 06.03.2013р., 14.03.2013р., 25.03.2013р., 28.03.2013р.), яка скорегувала зобов’язання ПрАТ «Альба Україна» перед відповідачем.

З матеріалів справи, а також пояснень представників сторін вбачається, що ПП «Прогресфарм» протягом періоду з 01.07.2013р. по 31.12.2013р. було поставлено позивачу товар на загальну суму 4 852 135,42 грн., що підтверджується видатковими накладними та не заперечувалось представниками сторін під час розгляду справи судом.

ПрАТ «Альба Україна» було перераховано на користь ПП „Прогресфарм” грошові кошти у загальному розмірі 2 838 684,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1341 від 12.09.2013р. на суму 1 238 005,27 грн., платіжним дорученням №1392 від 30.09.2013р. на суму 558 198,23 грн., платіжним дорученням №1390 від 30.09.2013р. на суму 235 326,95 грн., платіжним дорученням №1000751283 від 30.09.2013р. на суму 709 459,13 грн. та банківською випискою від 17.09.2013р. на суму 97 694,89 грн. При цьому, позивачем у названих платіжних дорученнях та у банківській виписці було вказано, що грошові кошти перераховані за медикаменти згідно накладних №14970, №4597, №5484, №7732, №8158, №19062, №4594, №4594, №9395, №9523, №9632, №8158, №8836, №10063, №10474, №11048, №11623, №11701, №11956,№12656, №13181, №13869, №14371, №15144, №15868, №16412, №16975, №17655, №18169, №15852, №15865, №16398, №16974, №17232, №17653, №17653, №18168, №18168, №19061, №19061, №16099, №16100, №16101, №16513, №6515, №16757, №16759, №17139, №17141, №17534.

Необхідно зазначити, що протягом періоду з 01.07.2013р. по 31.12.2013р. ПрАТ «Альба Україна» було повернуто відповідачу товар на загальну суму 19 299 796,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на повернення товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі було підписано наступні акти звірки взаєморозрахунків: за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., відповідно до якого сальдо на користь ПП „Прогресфарм” складає 7 994 939,92 грн.; за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., відповідно до якого сальдо на користь ПрАТ «Альба Україна» складає 7 005 809,61 грн..

27.06.2014р. між ПрАТ «Альба Україна» (Первісний кредитор), ПП „Прогресфарм” (Боржник) та ТОВ „Аннушка, Хелс кеа” (Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до п. п. 1, 2, 3 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору і стає кредитором за договором купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р., укладеним між Первісним кредитором та Боржником. За цим договором Новий кредитор набуває право вимоги виконання Боржником грошового зобов’язання по погашенню боргу, що витікає із умов договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. До Нового кредитора переходить право вимоги Первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього договору, а саме передається право вимоги на суму 904 011,23 грн. Право вимоги, що відступається Новому кредитору, засвідчується договором купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. та платіжним дорученням №2996 від 02.08.2012р.на суму попередньої оплати товару у розмірі 2 000 000,00 грн.

27.06.2014р. між ТОВ „Аннушка, Хелс кеа” та ПП „Прогресфарм” було укладено договір про зарахування однорідних зустрічних вимог, відповідно до положень якого сторони домовились зарахувати однорідні зустрічні вимоги одна до одної на загальну суму 904 011,23 грн., які з моменту підписання цього договору вважаються такими, що припинились.

16.08.2016р. ПрАТ «Альба Україна» звернулось до ПП „Прогресфарм” із листом-вимогою, відповідно до якого позивач просив повернути перераховані авансові платежі у розмірі 2 507 143,82 грн. не пізніше семи робочих днів від дня пред’явлення вимоги.

З посиланням на відмову ПП „Прогресфарм” повернути грошові кошти у розмірі 2 507 143,82 грн. ПрАТ «Альба Україна» звернулось до господарського суду із даними позовними вимогами. В обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р., ПрАТ «Альба Україна» зазначало, що заборгованість відповідача за названим договором утворилась у результаті перерахування позивачем грошових коштів у розмірі більшому, ніж ПП «Прогресфарм» було поставлено товару.

ПП „Прогресфарм” під час розгляду справи судом наголошувало, що умовами договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. та положеннями чинного законодавства не передбачено обов’язку відповідача, як постачальника за договором, сплатити на користь позивачеві заявлені до стягнення грошові кошти. Проте, з огляду на повернення ПрАТ «Альба Україна» частини поставленого товару, відповідач наголошує на виникненні у ПП «Прогресфарм» зобов’язання із заміни товару.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Абзацом 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення” від 23 березня 2012 року N 6 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи, що правова природа заявленої до стягнення суми позивачем визначена як заборгованість, яка виникла в результаті неналежного виконанням відповідачем договірних умов, суд вважає насамперед надати юридичну оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами по справі.

З огляду на положення договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р., тривалість договірних відносин сторін за вказаною угодою, юридичну складову даного правочину, суд доходить висновку про належність означеного до договору поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ПрАТ «Альба Україна» у письмових поясненнях зазначало, що ПП „Прогресфарм” було поставлено позивачу лікарський засіб, а саме таблетки боларекс вкриті плівкою у блістерах, фармакотерапевтична група, аналгетики, похідні дифенілпропіламіну, декстропропоксифен. При цьому, позивач зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров’я №777 від 11.11.2011р. діючу речовину дифенілпропіламіну було віднесено до переліку лікарських засобів, що підлягаються предметно-кількісному обліку в закладах охорони здоров’я. Позивач зазначає, що протягом періоду з 26.07.2012р. до 05.07.2013р. він намагався реалізувати лікарський засіб боларекс, проте з огляду на встановленні чинним законодавством обмеження щодо його реалізації, за домовленістю між сторонами по справі, на підставі накладної №7740 від 05.07.2013р., товар на загальну суму 19 255 813,60 грн. було повернуто відповідачу за його згодою. Пояснень щодо підстав повернення товару на суму 43 983,02 грн. позивачем суду надано не було.

Проаналізувавши матеріали справи суд доходить висновку про відсутність факту повернення позивачем товару неналежної якості, так як повернення відбувалося у зв’язку з нереалізацією отриманої за договором продукції. При цьому, умовами договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. питання щодо порядку повернення товару з підстав нереалізації покупцем взагалі врегульовано не було. Дане питання не врегульовано і приписами чинного законодавства, якими встановлені права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.

Викладене вище дозволяє господарському суду дійти висновку, що дії сторін з повернення та прийняття нереалізованого товару були вчинені проза межами договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р.

Таким чином, повернення ПрАТ «Альба Україна» відповідачу товару є окремим від договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. зобов’язанням, оскільки товар було повернуто не в порядку виконання договірного зобов'язання та з підстав, не передбачених як договором купівлі-продажу так і умовами чинного законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Варто зазначити, що положеннями чинного законодавства, а саме приписами ст. 678 ЦК України, право покупця на повернення сплаченої за товар грошової суми може бути реалізовано у разі виявлення істотного порушення вимог щодо якості товару. При цьому, передумовою реалізації такого права є постачання товару неналежної якості та у зв’язку з цим відмова покупця від договору.

Зобов'язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 2 716 957,91 грн., які виникли в результаті повернення частини товару, за правовою природою є такими, що виникли у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, оскільки є окремим від зобов'язань, які виникають з договору поставки. За таким обставин господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховним Судом України у постанові від 03.06.2015р. по справі №6-100цс15 при вирішення спору про стягнення коштів, набутих без достатніх правових підстав, було зазначено, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Вищевикладене дозволяє господарському суду дійти висновку, що повернення ПрАТ «Альба Україна» на користь ПП «Прогресфарм» товару з підстав відмінних від постачання відповідачем товару неналежної якості, що, за своєю сутністю, суперечить договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р., а також відсутність як врегульованих сторонами у договорі підстав для такого повернення, так і прямих законодавчих норм, якими покупцеві у правовідносин купівлі-продажу надано право на повернення товару у зв’язку з його нереалізацією, свідчить про передачу ПрАТ «Альба Україна» товару ПП «Прогресфарм» без достатніх правових підстав.

Враховуючи правову природу заявленої до стягнення суми, визначену позивачем як заборгованість за договором купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р. та вищевикладений аналіз законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні даного спору, господарський суд доходить висновку про неправомірність позовних вимог ПрАТ «Альба Україна», оскільки судом не було встановлено порушень з боку ПП „Прогресфарм” законодавства або положень договору купівлі-продажу №70/09 від 01.09.2009р., на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд звертає увагу сторін, що дії учасників спірних відносин поза межами судового розгляду справи, як то визнання заборгованості та підписання актів звірки взаєморозрахунків, повернення та прийняття відповідачем нереалізованої продукції, не є підставою для задоволення позову з огляду на приписи статті 4 ГПК України.

При цьому, у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29 травня 2013 року N 10 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Керуючись приписами п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29 травня 2013 року N 10, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог приватному акціонерному товариству „Альба Україна” з підстав їх необґрунтованості.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 627, 655, 662, 663, 673, 678, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, позов приватного акціонерного товариства «Альба Україна» до приватного підприємства «Прогресфарм» про стягнення 2 716 957,91 грн. задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судом покладаються на позивача у зв’язку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 13 листопада 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна