Рішення № 70226835, 07.11.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017р. Справа № 914/2028/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз, м.Львів

до відповідача: Комунального підприємства Бродитеплоенерго, м.Броди Львівської області

про стягнення заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник;

від відповідача: ОСОБА_2 представник.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників позивача та відповідача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз до Комунального підприємства Бродитеплоенерго про стягнення основного боргу в розмірі 493797грн. 99коп., інфляційних втрат в розмірі 49022грн. 42коп., 3% річних у розмірі 13188грн. 00коп. та пені у розмірі 108608грн. 35коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. В позові позивач зазначає, що між ПАТ «Львівгаз» та Комунальним підприємством «Бродитеплоенерго», укладено Договір на розподіл природного газу №094205СDHRBT016 від 01.01.2016 року, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Відповідно до п. 6.4. Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Позивач стверджує, що свої зобовязання згідно умов Договору виконав, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу за січень, лютий, березень 2017 року (копії актів долучено до матеріалів справи). Проте, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на 03 жовтня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем за розподілений природний газ становить 493797грн. 99коп.

Ухвалою суду від 06.10.2017р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.10.2017р. В судових засіданнях 24.10.2017р. та 31.10.2017р. оголошувались перерви.

07.11.2017р. від позивача, через канцелярію суду (вх.№37579/17) поступило клопотання від 07.11.2017р. про долучення до матеріалів справи документів згідно додатків.

07.11.2017р. представник позивача, через канцелярію суду (вх.№37577/17) подав додаткові пояснення від 07.11.2017р., в яких позивач зазначає, що з набуттям чинності нормативних актів, які реалізують вимоги Закону України «Про ринок природного газу», зокрема Кодексу ГРО, розподіл природного газу споживачам здійснюється на підставі укладення публічного договору між газорозподільною компанією та споживачем. Згідно затвердженого Кодексу, доступ споживачів до газорозподільних мереж для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем є публічним та укладається на невизначений строк шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу. Фактом згоди споживача про приєднання до умов Договору є отримання оператором ГРМ споживачем заяви-приєднання. Відтак, як зазначає позивач, постановою передбачено спрощений порядок укладення Договору розподілу за рахунок підписання заяви-приєднання, споживачеві не потрібно готувати або підписувати задля цього жодних додаткових документів.

В судове засідання 07.11.2017р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях (вх.№37577/17 від 07.11.2017р.) і просить суд позов задоволити.

31.10.2017 року від відповідача через канцелярію суду (вх.№36826/17) подано клопотання, в якому відповідач повідомляє, що рахунки підприємства арештовані виконавчою службою в звязку з несплатою ЄСВ, тому відповідач не зміг вчасно оплатити основний борг в сумі 493797грн. 99коп. Відповідач зазначає, що підприємство взмозі погасити борг пільгами і субсидіями в сумі 313,4тис.грн., решта суму боргу відповідач сплатить при знятті арешту з рахунку (до 30.11.2017р.).

07.11.2017 року від відповідача через канцелярію суду (вх.№37703/17) подано клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Бродівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 07.07.2017р. про арешт коштів ВП №54258870 та довідки Філії ПАТ «Державний експорно-імпортний банк України» про відкритий рахунок від 07.11.2017р. згідно до якої залишок станом на 07.11.2017р. становить 4810,21грн. Також у поданому клопотанні представник відповідача зазначає, що у звязку з арештом рахунків, який був накладений виконавчою службою згідно постанови ВП №54258870 від 07.07.2017р. за несплату ЄСВ, а знятий 30.10.2017р. КП «Бродитеплоенерго» не змогло вчасно провести оплату за транспортування природного газу ПАТ «Львівгаз».

В судове засідання 07.11.2017р. представник відповідача явку забезпечив, не заперечив з приводу того, що відповідно до позовних вимог сума боргу становить 493797грн. 99коп. та враховуючи обставини зазначені у клопотанні (вх.№36826/17 від 31.10.2017р.) просить зменшити розмір пені на 40%.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

Відповідно до положень ст. 40 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 1 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем і оператором ГРМ здійснюється за умови: наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви-приєднання №094205СDHRBT016 до умов договору розподілу природного газу від 01.01.2016 року, Комунальне підприємство «Бродитеплоенерго» (споживач) приєдналось до умов типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015р.

Позивач зазначає, що 01.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Львівгаз та Комунальним підприємством «Бродитеплоенерго» укладено типовий договір розподілу природного газу, за умовами якого, підписання заяви-приєднання є фактом приєднання до умов даного договору.

Відповідно до п.1.3. типового договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом, та/або сплата рахунку оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За цим договором оператор ГРМ зобовязується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобовязується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п.2.1. типового договору).

Факт надання послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, згідно пункту 6.6. типового договору та пункту 6 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, підтверджується підписаним позивачем актом наданих послуг.

Згідно до п. 6.4. типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав послуги з розподілу природного газу, а відповідач прийняв їх на загальну суму 1113240,26грн., що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу №ЛВ000013120 від 31.01.2017р. на суму 478284грн. 44коп. (з ПДВ), №ЛВ000026973 від 28.02.2017р. на суму 371951грн. 34коп. (з ПДВ), №ЛВ000039368 від 31.03.2017р. на суму 263004грн. 48коп. (з ПДВ), які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками. Позивачем надано відповідачу рахунки на оплату №000165565 від 31.01.2017р., №000182259 від 28.02.2017р., №000197821 від 31.03.2017р.

Відповідач неналежним чином здійснював оплату за надані послуги з розподілу природного газу, оплачуючи лише частково, що підтверджується карткою рахунку №361 за період з 01.01.2017р. по 23.10.2017р., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 493797грн. 99коп., що визнається відповідачем. Між позивачем та відповідачем 30.10.2017р. був складений акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.10.2017р. становить 493797грн. 99коп.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 493797грн. 99коп., яка визнана відповідачем.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України, за прострочення оплати нарахував відповідачу по кожному акту наданих послуг з розподілу природного газу інфляційні втрати у розмірі 49022грн. 42коп. за період з 11.02.2017р. по 03.10.2017р. та 3% річних у розмірі 13188грн. 00коп. за період з 11.02.2017р. по 03.10.2017р. (розрахунки наведено в позовній заяві).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Так, позивачем згідно п. 8.2. типового договору, нараховано відповідачу пеню у розмірі 108608грн. 35коп. Розрахунки проведених нарахувань долучено до матеріалів справи.

У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розяснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, представлені позивачем, встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки в нарахуванні 3% річних, відтак розмір 3% річних в перерахунку складає 13186грн. 94коп. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. Враховуючи причини невиконання відповідачем зобов'язання та ступінь вини відповідача, а також враховуючи фінансовий стан відповідача та вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 30 % (відсотків).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача в частині стягнення основного боргу в розмірі 493797грн. 99коп., інфляційних втрат в розмірі 49022грн. 42коп., 3% річних у розмірі 13186грн. 94коп. та пені у розмірі 76025грн. 85коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити у звязку із зменшенням судом та із безпідставністю нарахувань.

Судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Бродитеплоенерго (80600, Львівська область, м.Броди, вул.Гончарська, буд.3А, ідентифікаційний код 05445639) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз (79039, м.Львів, вул.Золота, буд.42, ідентифікаційний код 03349039) 493797грн. 99коп. основного боргу, 49022грн. 42коп. інфляційних втрат, 13186грн. 94коп. 3% річних, 76025грн. 85коп. пені та 9969грн. 23коп. судового збору.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних відмовити.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 09.11.2017р.

Суддя Іванчук С.В.