Рішення № 70224399, 27.07.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.2017р. Справа № 905/1279/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар’єр»

про стягнення 147 203,66 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ПрАТ «Кальчицький кар’єр» 147 203,66 грн., з яких 105 525 грн. - заборгованість за договором на виробництво вибухових робіт №476411 від 14.09.2011р., 11 627,38 грн. – пеня, 21 105 грн. – штраф, 7 034,94 грн. – збитки від інфляції, 1 911,35 грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на виробництво вибухових робіт №476411 від 14.09.2011р. щодо повної та своєчасної оплати вироблених позивачем вибухових робіт.

27.07.2017р. за вх.№19858/17 господарський суд одержав письмові пояснення позивача до позовної заяви, згідно з якими, позивач повідомив суд про те, що відповідач повністю визнав суму боргу у листі за вих.№51 від 23.06.2017р. та гарантував його сплату, а також те, що під час розгляду справи відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 65 000 грн., а отже, залишок основного боргу станом на 25.07.2017р. складає 40 525 грн.

Також на виконання вимог суду позивач надав пояснення про те, що:

- рахунок №193/2 від 20.12.2016р. надсилався відповідачу по електронній пошті;

- заявка на проведення вибухових робіт зроблена в телефонному режимі;

- графік вибухових робіт затверджений не був, у зв’язку з тим, що вибух був проведений за один день 30.11.2016р;

- технічною документацією на проведення вибухових робіт є акт про готовність блоку до зарядження від 30.11.2016р. та акт про результати масового вибуху від 30.11.2016р.;

- вартість вибухових робіт в 2016 році становила 12,50 грн. м3 без ПДВ, а отже підписуючи акт здачі-прийняття робіт №02/2016 від 30.11.2016р. відповідач погодився із вказаною ціною, жодних претензій щодо вартості робіт заявлено не було;

- відповідно до укладеної додаткової угоди від 01.12.2016р строк дії договору становить до 31.12.2017р.

Відповідач у жодне судове засідання не з’явився, відзив на позов, а також документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про дату та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі від 09.06.2017р. та витяг з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» за результатами пошуку поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 6102222136090 станом на 27.07.2017р., згідно з яким ухвала про відкладення розгляду справи від 05.07.2017р. відповідачем отримана, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача у судовому засіданні та за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні 27.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

14.09.2011р. між ПрАТ «Кальчицький кар’єр» (замовник, відповідач) та ТОВ «Павлоградський хімічний завод» (підрядник, позивач) укладений договір на виробництво вибухових робіт №476411, відповідно до умов якого підрядник приймає на себе зобов’язання щодо виробництва вибухових робіт в кар’єрі замовника, розташованого за адресою: с. Кальчик, Володарський район, Донецька область, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконанні роботи (п.1.1 договору).

В комплекс вибухових робіт, які виконуються підрядником входить доставка вибухових матеріалів до місць робіт; охорона блоків, що заряджаються при виробництві масових вибухів; виробництво масових вибухів та вибухове дроблення негабаритних шматків гірничої маси у відповідності до Типового проекту виробництва буро вибухових робіт, погоджених із замовником. (п. 1.2 договору).

Результатом виконаних робіт (продукції) підрядника є підірвана гірнича маса, яка забезпечує роботу гірничо-транспортного комплексу. (п.1.3 договору).

Орієнтований об’єм гірничої маси згідно даного договору складає 800 000 м3 в щільному тілі. (п.1.4 договору).

Орієнтована суму договору 6 304 000 грн. в т.ч. ПДВ, 1 050 666,66 грн. (п.1.5 договору).

Обсяги та строки виробництва вибухових робіт, які доручені підряднику визначаються згідно письмових заявок замовника, які оформляються на кожний вибух. Здача та приймання робіт оформляється актом не пізніше 3-х днів після виконання вибухових робіт. Оплаті підлягає вся гірнича маса. (п.4.3 договору).

Вартість робіт визначається у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни, яка є невід’ємною частиною договору (Додаток №1). У випадку підвищення цін на сировину, матеріали, енергоресурси, вартість робіт по даному договору змінюється пропорційно зміні ціни. Підрядник повідомляє замовника про зміну вартості робіт. (п.п.5.1-5.2 договору).

При виробництві масових вибухів замовник здійснює 50% передоплати від ймовірного об’єму вибухових робіт за 10 банківських днів до виробництва масового вибуху, дата здійснення якого зазначається у графіку вибухових робіт. Залишкову суму замовник виплачує на підставі рахунку – фактуру. (п.5.4 договору).

За несвоєчасну чи неповну оплату послуг замовник сплачує пеню у розмірі 0,05% несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше 2-х облікових ставок на день стягнення. Крім того, за несвоєчасну чи неповну оплату послуг замовник сплачує підряднику штраф у розмірі 20% від невиконаного грошового зобов’язання. (п.6.5 договору).

Даний договір вступає силу з моменту підписання та діє по 31.12.2012р. Якщо за 30 днів до закінчення дії даного договору ні одна із сторін письмово не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний рік. (розділ 11 договору).

Додатковою угодою від 01.12.2016р. сторони продовжили дію договору до 31.12.2017р.

Додатком до договору є Протокол погодження договірної ціни на виробництво вибухових робіт, згідно з яким вартість масового вибуху за 1 м3 гірничої маси становить 7,88 грн/м3 з ПДВ.

Договір, додаткова угода та Додаток «Протокол погодження договірної ціни на виробництво вибухових робіт» до договору підписані сторонами та засвідчені печатками підприємств.

На виконання умов вказаного договору відповідач перерахував позивачу в якості передоплати грошові кошти в загальному розмірі 100 000 грн., а саме 23.11.2016р. – 50 000 грн. та 25.11.2016р. – 50 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

30.11.2016р. позивачем здійснено масовий вибух гірничої маси об’ємом 18035 м3, про що сторонами складено акт про результати вибуху в ПрАТ «Кальчицький кар’єр».

Того ж дня, сторони підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №02/2016,

згідно з яким відповідач прийняв вибухові роботи в обсязі 18035 м3 на загальну вартість 270 525 грн. (ціна за 1м3 вибухових робіт становить 12,50 грн. без ПДВ). При цьому будь-яких заперечень відповідача щодо вартості виконаних позивачем робіт вказаний акт не містить.

20.12.2016р. позивач виставив відповідачу рахунок №193/2 на оплату виконаних вибухових робіт в сумі 170 525 грн. (270 525 грн. – 100 000 грн. (сума передоплати)), який оплачений відповідачем частково в сумі 60 000 грн., а саме, 27.12.2016р. – 30 000 грн., 23.01.2017р. – 30 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

З огляду на те, що відповідач не здійснив повної оплати виконаних позивачем вибухових робіт, останній звернувся до відповідача з претензією від 13.02.2017р. №25/247-5, згідно з якою просив сплатити у семиденний термін з моменту отримання даної претензії в т.ч. заборгованість за договором на виробництво вибухових робіт №476411 від 14.09.2011р. в розмірі 110 525 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 21.02.2017р., про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Втім, відповідач відповіді на претензію не надав, але 03.03.2017р. здійснив часткову оплату боргу у розмірі 5 000 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просить суд стягнути з відповідача крім основної суми заборгованості в розмірі 105 525 грн., також і пеню в розмірі 11 627,38 грн., штраф в розмірі 21 105 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 034,94 грн., 3% річних в розмірі 1 911,35 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір підряду, згідно з яким позивач зобов’язався здійснити виробництво вибухових робіт в кар’єрі замовника, розташованого за адресою: с. Кальчик, Володарський район, Донецька область, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи в наступному порядку: 50% - передоплата від ймовірного об’єму вибухових робіт за 10 банківських днів до виробництва масового вибуху, 50% - на підставі рахунку – фактуру.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідач не виконав належним чином зобов’язання щодо оплати виконаних позивачем вибухових робіт, внаслідок чого на момент звернення позивача до суду з даним позовом - 02.06.2017р. (дата штампу поштового відділення на конверті) у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 100 525 грн. При цьому, позивачем помилково визначено суму боргу в розмірі 105 525 грн., з огляду на те, що оплата у розмірі 5 000 грн. здійснена відповідачем 01.06.2017р. (тобто до звернення позивача до суду з даним позовом).

В процесі розгляду справи відповідачем частково сплачено наявний борг за договором на виробництво вибухових робіт №476411 від 14.09.2011р. в сумі 60 000 грн., а саме, 22.06.2017р. – 10 000 грн., 30.06.2017р. – 15 000 грн., 03.07.2017р. – 10 000 грн., 06.07.2017р. на суму 10 000 грн., 07.07.2017р. – 15 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на дату здійсненої відповідачем оплати у сумі 5 000 грн. – 01.06.2017р. та дату звернення позивача до суду з даним позовом - 02.06.2017р., суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 000 грн., оскільки основний борг в цій частині був відсутній до порушення провадження у даній справі. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 60 000 грн., суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки основний борг в цій частині погашений відповідачем в процесі розгляду справи у суді.

Разом з тим, основний борг в розмірі 40 525 грн. залишився відповідачем не погашеним, при цьому у листі від 23.06.2017р. відповідач визнав вказану суму боргу та гарантував її оплату.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, за порушення відповідачем строків оплати виконаних позивачем вибухових робіт, останнім заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 11 627,38 грн., яка нарахована за період з 30.11.2016р. по 31.05.2017р., штраф в розмірі 21 105 грн. (20% від суми невиконаного грошового зобов’язання), інфляційні втрати в розмірі 7 034,94 грн., які нараховані за період з 30.11.2016р. по 31.05.2017р. та 3% річних в розмірі 1 911,35 грн., які нараховані за період з 30.11.2016р. по 31.05.2017р.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У ч. 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 6.5 договору визначено, що за несвоєчасну чи неповну оплату послуг замовник сплачує пеню у розмірі 0,05% несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше 2-х облікових ставок на день стягнення. Крім того, за несвоєчасну чи неповну оплату послуг замовник сплачує підряднику штраф у розмірі 20% від невиконаного грошового зобов’язання. (п.6.5 договору).

Перевіривши розрахунок пені, який здійснений позивачем господарським судом встановлено, що позивачем помилково визначено початкову дату прострочення, оскільки рахунок на оплату виконаних позивачем робіт виставлено відповідачу 20.12.2016р., а отже початковою датою прострочення є 21.12.2016р. Крім того, позивачем неправомірно нараховано пеню на фактично сплачену суму заборгованості.

Господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначених періоду нарахування, здійснених відповідачем оплат, не виходячи при цьому за межі заявленого періоду часу протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснений розрахунок пені, згідно з яким сума пені становить:

-за період з 21.12.2016р. по 26.12.2016р. на суму боргу 170 525 грн. – 511,57 грн.;

-за період з 27.12.2016р. по 22.01.2017р. на суму боргу 140 525 грн. – 1 897,09 грн.;

-за період з 23.01.2017р. по 02.03.2017р. на суму боргу 110 525 грн. – 2 155,24 грн.;

- за період з 03.03.2017р. по 31.05.2017р. на суму боргу 105 525 грн. – 4 748,63 грн.

Загальний розмір пені становить 9 312,53 грн. (511,57 грн. + 1 897,09 грн. + 2 155,24 грн. + 4 748,63 грн.), а отже, позовні вимоги в зазначеній частині задовольняються господарським судом частково у визначеному судом розмірі.

Перевіривши розрахунок штрафу, який здійснений позивачем, та згідно з яким 20% штрафу від невиконаного грошового зобов’язання у розмірі 105 525 грн. становить 21 105 грн., господарським встановлено, що останній відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача та є арифметично вірним, а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються господарським судом у повному обсязі.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем господарським судом встановлено, що позивачем помилково визначено початкову дату прострочення, оскільки рахунок на оплату виконаних позивачем робіт виставлено відповідачу 20.12.2016р., а отже початковою датою прострочення є 21.12.2016р. Крім того, позивачем неправомірно нараховано пеню на фактично сплачену суму заборгованості.

Господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначених періоду нарахування, здійснених відповідачем оплат, не виходячи при цьому за межі заявленого періоду часу протягом якого мало місце невиконання зобов’язання здійснений розрахунок 3% річних, згідно з яким сума 3% річних становить:

-за період з 21.12.2016р. по 26.12.2016р. на суму боргу 170 525 грн. – 83,86 грн.;

-за період з 27.12.2016р. по 22.01.2017р. на суму боргу 140 525 грн. – 311,69 грн.;

-за період з 23.01.2017р. по 02.03.2017р. на суму боргу 110 525 грн. – 354,29 грн.;

- за період з 03.03.2017р. по 31.05.2017р. на суму боргу 105 525 грн. – 780,60 грн.

Загальний розмір 3% річних становить 1530,44 грн. (83,86 грн. + 311,69 грн. + 354,29 грн. + 780,60 грн.), а отже, позовні вимоги в зазначеній частині задовольняються господарським судом частково у визначеному судом розмірі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, господарським судом встановлено, що позивачем помилково здійснено нарахування інфляційних втрат за періоди, коли прострочення відповідача не існувало, а також за неповний місяць.

Господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначених періоду нарахування, здійснених відповідачем оплат, не виходячи при цьому за межі заявленого періоду часу протягом якого мало місце невиконання зобов’язання здійснений розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким сума інфляційних втрат становить:

-за період з 01.01.2017р. по 28.02.2017р. на суму боргу 110 525 грн. – 2 333,18 грн.;

-за період з 01.03.2017р. по 31.05.2017р. на суму боргу 105 525 грн. – 4 275,36 грн.

Загальний розмір інфляційних втрат становить 6 608,54 грн. (2 333,18 грн. + 4 275,36 грн.), а отже, позовні вимоги в зазначеній частині задовольняються господарським судом частково у визначеному судом розмірі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, із врахуванням визначення судом часткової необґрунтованості заявлених позовних вимог в частині заявлених до стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат, 3% річних та покладення судового збору на відповідача в порядку ч.ч.2., 5 ст. 49 ГПК України.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що при зверненні до суду з даним позовом, останнім помилково сплачено за його подання судовий збір в розмірі 2 208,50 грн. (платіжне доручення № 33867 від 02.06.2017р.), що перевищує встановлений законом розмір судового збору на 0,45 грн., а тому суд вважає за необхідне роз’яснити право позивача на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору в розмірі 0,45 грн. відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар’єр» (87040, Донецька обл., Володарський р-н., с. Кальчик, р/р 26000900177879 в філії ПАТ «ПУМБ» м. Маріуполя, МФО 335742, код ЄДРПОУ 00292238) на користь Державного підприємства «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» (51402, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, 44, р/р 26004000006677 в ПАТ «Креді-Агріколь Банк» м. Павлоград, МФО 300614, код ЄДРПОУ 14310112) заборгованість у розмірі 40 525 (сорок тисяч п’ятсот двадцять п’ять) грн., пеню у розмірі 9 312 (дев’ять тисяч триста дванадцять) грн. 53 коп., штраф у розмірі 21 105 (двадцять одна тисяча сто п’ять) грн., інфляційні втрати у розмірі 6 608 (шість тисяч шістсот вісім) грн. 54 коп., 3% річних у розмірі 1530 (одна тисяча п’ятсот тридцять) грн. 44 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 22 коп.

3. Провадження у справі № 905/1279/17 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар’єр» основного боргу в сумі 60 000 грн. припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 31 липня 2017р.

Суддя Л.В. Ніколаєва