Постанова № 70223882, 27.10.2017, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/3993/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Боровкова Д.О.

при секретарі Журавльовій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення про припинення дії довідки внутрішньо переміщеної особи,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 07.08.2017 про скасування дії довідки № НОМЕР_1 від 26.10.2016 року про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 Свої вимоги мотивує тим, що 26.10.2016 року відповідачем Залізничним відділом соціального захисту його було взято на облік, як особу яка перемістилася з тимчасово окупованої території України, про що була видана довідка від 26.10.2016 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 07.08.2017 року відповідачем було винесено рішення, яким було скасовано дію зазначеної довідки від 26.10.2016 року № НОМЕР_1. Підставою слугувало те, що він з 16.01.2016 року по 25.03.2016 року знаходився на тимчасово окупованій території, тобто був відсутній 67 днів за місцем свого на той час проживання за адресою: АДРЕСА_1. Вважає зазначене рішення незаконним, оскільки воно прийнято з порушенням вимог ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а також, відповідачем безпідставно не була взята до уваги його заява від 19.07.2017 року, в якій він повідомляв, що він у період з 16.01.2016 року по 25.03.2016 року працював на державному українському підприємстві Донбаська електроенергетична система НЕК України, і тому був змушений їздити на територію, яка є окупованою. В термін 60 днів не зміг повернутися, оскільки були переповнені блок-пости на перетині кордону у вихідні дні, в робочі дні він мав знаходитися на робочому місці, просив не скасовувати довідку, оскільки інших соціальних виплат його сім'я не має. Проте відповідач ніяким чином не зреагував на цю заяву та прийняв незаконне рішення. В зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач та його представник дали пояснення аналогічні вищенаведеному, додатково пояснивши, що 29.08.2017 року відповідачем позивачу повторно була видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, проте він був позбавленій пенсії в зв'язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення, виплата пенсії на жаний час не поновлена, просять позов задовольнити.

Суд ухвалив розглядати справу без участі представника відповідача, який не з'явився у судове засідання, будучи належним чином повідомлений про час і місце його проведення, проте подав до суду письмові заперечення /а.с.21,22/, в яких зазначив, що рішення від 07.08.2017 щодо скасування дії довідки № НОМЕР_1 від 26.10.2016 року про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, жодних прав позивача не порушено, і тому просить у задоволенні позову відмовити, а також, подав заяву /а.с.50/, в якій просить розглянути справу без його участі.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Судом встановлено, що 04.12.2014 року позивач ОСОБА_1 отримав в Управлінні соціального захисту населення Бахмутської районної адміністрації Донецької області довідку № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

26.10.2016 року відповідачем Залізничним відділом соціального захисту позивача ОСОБА_1, який проживав за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, було взято на облік, як особу яка перемістилася з тимчасово окупованої території України, про що була видана довідка від 26.10.2016 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а вищевказана довідка від 04.12.2014 року № НОМЕР_2 була вилучена.

Вищевказані дані підтверджуються листом Залізничного відділу соціального захисту від 26.10.2016 року № 2605/08-11439 /а.с.25/, з якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 внутрішньо перемістився з території з тимчасово окупованої території, де був та залишається зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3

06.07.2017 року Залізничним відділом соціального захисту був отриманий лист Департаменту соціального захисту населення від 04.07.2017 року № 08-5305 про можливість порушення в частині виплат ВПО /а.с.31/, в якому повідомлялося, що на виконання листа Управління служби безпеки України у Львівській області від 19.06.2017 року № 62/8/1-205 щодо можливих фактів порушень вимог законодавства України під час оформлення соціальних виплат та пенсій особам переміщеним з тимчасово окупованої території надсилаються в додатку бази даних про перелік внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані на території Львівської області та дані Державної міграційної служби.

З вищевказаних даних /а.с.32/ убачається, що ОСОБА_1 з 16.01.2016 року по 25.03.2016 року знаходився на тимчасово окупованій території, тобто був відсутній 67 днів за місцем свого на той час проживання за адресою: АДРЕСА_1. Зазначені обставини визнаються позивачем.

19.07.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Залізничного відділу соціального захисту з письмовою заявою /а.с.51/, в якій повідомляв, що в період з 16.01.2016 року по 25.03.2016 року він працював на державному українському підприємстві Донбаська електроенергетична система НЕК України, і тому був змушений їздити на території, яка є окупованою. В термін 60 днів не зміг повернутися, оскільки були переповнені блок-пости на перетині кордону у вихідні дні, в робочі дні він мав знаходитися на робочому місці. Просив не скасовувати довідку, оскільки інших соціальних виплат його сім'я не має, в підтвердження ним була надана трудова книжка.

Із записів у трудовій книжці позивача вбачається, що він з 05.01.2016 року по 30.06.2016 року працював на посаді заступника начальника експлуатації служби релейного захисту та автоматики Відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» /а.с.52/.

Як убачається з публікації в мережі Інтернет протягом січня - лютого 2016 року контрольні пункти виїзду-в'їзду «Майорськ», «Марьінка», «Заяйцево», які встановлені на межі розмежування з тимчасово окупованою територією, тривалий час не працювали через обстріли та в зв'язку із загрозою життю та здоров'ю мирних мешканців /а.с.11/. Зазначені обставини відповідачем не спростовуються.

За таких обставин, суд вважає, що знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що він перебував на окупованій території з 16.01.2016 року по 25.03.2016 року з поважних причин, оскільки працював у ВП «Донбаська електроенергетична система» ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке забезпечувало безперебійне постачання електроенергії, як на окуповані території, так і на територію України, а також, те що негайне повернення позивача на територію України загрожувало його життю та здоров'ю, що було обумовлено постійними обстрілами блок-постів на межі розмежування.

У день поступлення від позивача вищевказаної письмової заяви від 19.07.2017 року, працівники Залізничного відділу соціального захисту обстежили умови проживання сім'ї позивача за адресою: АДРЕСА_4 за наслідком чого ними був складений акт № 1219 від 19.07.2017 року /а.с.34/, з якого вбачається, що на час проведення обстеження ОСОБА_1 був присутній у квартирі за вищевказаною адресою зі своєю дружиною ОСОБА_3, в якій він фактично мешкає у своїх родичів. У розмові з позивачем було встановлено, що він фактично надав пояснення щодо його відсутності за місцем проживання протягом 2016 року понад 60 днів, які аналогічні за змістом доводам, які він виклав у своєї заяві від 19.07.2017 року.

07.08.2017 року виконуючим обов'язки начальника Залізничного відділу соціального захисту Г.Блащак було винесено рішення про скасування дії довідки про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи /а.с.35/, яким було скасовано дію довідки ОСОБА_1 від 26.10.2016 року № НОМЕР_1. Серед підстав, які слугували для прийняття такого рішення відповідач зазначив: повідомлення Управління служби безпеки України у Львівській області від 19.06.2017 року № 62/8/1-205; акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (додається до рішення); неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абз. 2 п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

10.08.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Залізничного відділу соціального захисту з письмовою заявою /а.с.54/, в якій додатково до попередньої його заяви від 18.07.2017 року повідомляв про те, що тривалий час блок-пост «Заяйцево» був закритий, що унеможливило його перетинання лінії розмежування, і тому він перевищив термін відсутності в Україні на 7 діб (67 замість 60), просив визнати зазначені обставини обґрунтованими для продовження строку його відсутності за місцем проживання понад 60 діб о 90 діб.

29.08.2017 року відповідачем Залізничним відділом соціального захисту ОСОБА_1 повторно була видана довідка від 29.08.2017 року № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відривним талоном до вказаної довідки /а.с.38/.

Згідно з витягу протоколу № 17 від 15.09.2017 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Залізничній районній адміністрації м. Львова було вирішено відновити виплату пенсії позивачу з дати видачі нової довідки /а.с.41/.

Враховуючи все вищенаведене, суд, даючи оцінку оскаржуваному рішенню відповідача від 07.08.2017 року про скасування дії довідки про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи, прийшов до наступних висновків.

Частина 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб і такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Зазначений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Також, частиною 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що рішення про скасування дії довідки у разі, якщо особа повернулася до покинутого місця постійного проживання приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання лише при умові, якщо така інформація дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Тобто, отримання структурним підрозділом з питань соціального захисту населення лише самої інформації про те, що внутрішньо переміщена особа була відсутня понад 60 днів за місцем проживання не може слугувати підставою для автоматичного прийняття рішення про скасування дії довідки, якщо при цьому відсутні обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Як убачається з матеріалів справи, в день винесення відповідачем оскаржуваного рішення від 07.08.2017 року, в останнього була чітка інформація, що позивач зі сім'єю з жовтня 2016 року по липень 2017 року постійно проживав за адресою: АДРЕСА_5, що підтверджувалося актом обстеження матеріально-побутових умов № 1219 від 19.08.2017 року, а відтак у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 повернувся до покинутого місця постійного проживання, і тому оск аржуване рішення не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, яке було винесено з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Суд, аналізуючи оскаржуване рішення, вважає, що у вказаному рішенні нічого не зазначено, чому не була взята до уваги письмова заява ОСОБА_1 від 19.07.2017 року, в якій він повідомляв про поважність свого перебування на окупованій території з 16.01.2016 року по 25.03.2016 року, де він працював у структурному підрозділі Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке забезпечувала безперебійне постачання електроенергії, зокрема, і на територію України.

Разом з тим, суд звертає увагу на той факт, що відповідач 29.08.2017 року повторно видав довідку позивачу про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, взявши до уваги поважність обставин вимушеного перебування позивача на тимчасово окупованій території з 16.01.2016 року по 25.03.2016 року, які позивач зазначав у своїй заяві від 19.07.2017 року.

Таким чином, відповідач нічим не обґрунтував необхідність прийняття оскаржуваного рішення від 07.08.2017 року, без урахування причин перебування позивача на тимчасово окупованій території з 16.01.2016 року по 25.03.2016 року, про які повідомляв його позивач у своїй заяві від 19.09.2017 року, та не надав зазначеній заяві ніякої оцінки.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що заява позивача від 19.07.2017 року була розглянута з дотриманням вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», якою передбачено, що у разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, а у такому разі строк відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів. Вищезазначена заява позивача від 19.07.2017 року взагалі залишилася поза увагою відповідача під час винесення рішення про скасування дії довідки.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я" (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратистський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».

Виходячи зі змісту вищевказаного рішення ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що відповідач, як орган влади з питань соціального захисту населення несе відповідальність за забезпечення захисту прав позивача, який є громадянином України, вимушено покинувшим тимчасово окуповані території, на отримання ним належного соціального захисту, який йому гарантований Конституцією України та Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», і тому відповідач не мав підстав для винесення необґрунтованого рішення, яке потягло за собою безпідставне припинення виплати пенсії.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду обставини, які б свідчили, що оскаржуване рішення було прийняте відповідно до вимог чинного законодавства та з дотриманням принципу обґрунтованості, пропорційності та розсудливості.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що оскаржуване рішення від 07.08.2017 року про скасування дії довідки про взяття на обік ОСОБА_1, як внутрішньо переміщеної особи, було прийнято без дотримання вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», необґрунтовано, без урахування всіх обставин, а також, без урахування негативних наслідків, яке це рішення мало для позивача, якому було припинено виплату пенсії, а відтак, зазначене рішення є протиправним, і тому підлягає скасуванню.

Беручи до уваги, що позов задоволений, а відповідач звільнений від сплати судового збору за подачу позову, суд вважає, що судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 69-72, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконуючого обов'язки начальника Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Г.Блащак від 07 серпня 2017 про скасування дії довідки № НОМЕР_1 від 26 жовтня 2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Суддя:

Оригінал постанови.