Рішення № 70221100, 07.11.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3627/17

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря Франчук А.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Костянтинівка, вул. Брестська, буд.100, з підстав, передбачених ч.2 ст. 405 ЦК України, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями № 100 по вул. Брестська у м. Костянтинівка Донецької області.

Разом з нею у спірному житловому приміщенні зареєстрований її онук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Проте, майже півтора роки відповідач у спірному приміщенні житловому приміщенні не проживає, житлом не користується, участі у витратах, пов’язаних з утриманням будинку не несе, його особистих речей у будинку не має. Місце перебування відповідача на теперішній час їй невідоме.

Оскільки відповідач тривалий час відсутній у спірному житловому приміщенні без поважних причин, вважає, що він має бути визнаний таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві, пояснивши, що з лютого 2016 року відповідач у спірному житловому приміщенні не мешкає, місце його перебування їй невідомо. Просила позов задовольнити в повному обсязі, оскільки мешкати разом з онуком вона не бажає, бо останній за часів спільного проживання застосовував до неї фізичне насильство.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі. При ухваленні рішення просив врахувати ту обставину, що за часів спільного проживання відповідач застосовував до позивача фізичне насильство.

Відповідач ОСОБА_3, будучи згідно із ч.3 ст.76 ЦПК України належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, відомостей про причини неявки не надав, тому суд на підставі до ч.1 ст. 224 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (ухвалює заочне рішення).

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з таких підстав.

Частина 2 ст. 47 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Право на повагу до житла гарантує і ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Судом встановлено, що будинок № 100 по вул. Брестської у м. Костянтинівка Донецької області належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 04.03.1989 року, від 21.07.2008 року (а.с.7-10, 95).

Відповідно до вимог ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частку будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За статтею 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ч.1). За згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім’ї (ч.2).

Відповідач ОСОБА_3 з 28 листопада 2002 року є зареєстрованим у спірному житловому приміщенні як член сім’ї власника будинку, що підтверджується домовою книгою для реєстрації громадян, які мешкають у будинку № 100 у м. Костянтинівка Донецької області (а.с.11-12).

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Виходячи з аналізу зазначеної норми член сім'ї власника може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад рік у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України.

Позивач, пред’являючи позов про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням вказує на те, що відповідач з лютого 2016 року у спірному житловому приміщенні не проживає без поважних причин.

Проте, суд не може погодитись з даними доводами позивача з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 57-58 ЦПК України).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч.1). Докази подають сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.2). Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.3). Доказування не може ґрунтуватися на приміщеннях (ч.4).

У разі, якщо особа для підтвердження своїх вимог перед поданням до суду позову про визнання члена сім'ї таким, що втратив право користування, звертається до органів місцевого самоврядування, то ними складаються акти в різний час протягом певного періоду (в даному випадку протягом 6 місяців) з зазначенням фактів, які підтверджують не проживання особи в житловому приміщенні та втрату інтересу до права користування житлом.

Натомість позивачем надані суду Акти з перевірки паспортного режиму від 15.05.2017 року, від 19.05.2016 року, 10.11.2016 року (а.с. 13-15), не містять опису фактів та обставин, які б підтверджували, що відповідач втратив інтерес до права користування спірним житлом, з яких причин та де перебуває в разі не проживання в будинку та у цьому випадку з яких причин його покинув та чи має останній вільний доступ до житлового приміщення, зокрема ключі від будинку. До того ж, зазначені Акти не містять підпису свідка ОСОБА_4

Тож, Акти з перевірки паспортного режиму від 15.05.2017 року, від 19.05.2016 року, 10.11.2016 року суд визнає неналежними та недопустимими доказами у справі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, сусідка сторін, у судовому засіданні пояснила, що відповідача ОСОБА_3 за місцем проживання вона не бачила з лютого 2016 року. Проте, зі слів сусідів та позивача, їй відомо, що ОСОБА_3 іноді з’являється у спірному житловому приміщенні.

Свідок ОСОБА_5, сусід сторін та мешканець будинку № 101 по вул. Брестська у м. Костянтинівка Донецької області, у судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_3 періодично мешкає за місцем реєстрації. Так, він (свідок) останній раз бачив ОСОБА_3 у будинку № 100 по вул. Брестська у м. Костянтинівка Донецької області 10 квітня 2017 року.

З повідомлення про підозру від 20 березня 2017 року (а.с.21-24), копії вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2017 року (а.с.80) вбачається, що 18 жовтня 2016 року ОСОБА_3 за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив незаконне виготовлення наркотичного засобу, який поклав між дахом веранди в стінкою будинку за місцем свого проживання за вказаною адресою та став незаконно зберігати наркотичний засіб без мети збуту. 25 лютого 2017 року працівниками поліції в ході проведення обшуку домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Брестська, 100 виявлено та вилучено поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною рослинного походження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що факт відсутності відповідача за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Брестська, 100 без поважних причин протягом року підряд є недоведеним.

При цьому, суд не приймає до уваги свідчення ОСОБА_7, ОСОБА_8, які у судовому засіданні пояснювали, що вони не бачили відповідача за місцем мешкання з літа 2016 року, оскільки, зазначені свідки не підтвердили доводи позивача про відсутність відповідача у спірному житловому приміщенні з лютого 2016 року та не назвали причини відсутності відповідача у спірному житловому приміщенні.

Суд також не приймає до уваги доводи сторони позивача про те, що під час спільного проживання відповідач застосовував до неї фізичне насильство, а тому він має бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням та вважає їх безпідставними, з огляду на те, що відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. Позивачем заявлена про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням з підстави, передбаченої ч.2 ст. 405 ЖК України, яка під час розгляду справи на іншу підставу (порушення правил співжиття) змінена не була.

Тож, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням з підстав, передбачених ч.2 ст. 405 ЦК України слід відмовити у зв’язку з недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 209, 214-215,226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити в повному обсязі.

Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням – 13 листопада 2017 року, відклавши до цього строку складання повного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: О.В. Каліуш