Рішення № 70218055, 27.10.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/6273/17

Провадження номер2/428/1900/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017р. Сєверодонецький міський суд

Луганської області в складі:

судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєверодонецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-ЦЕНТР» м. Київ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою до ТОВ «СКАТ-ЦЕНТР» м. Київ про визнання наказу в частині формулювання причини звільнення недійсним, зобов'язання внести зміни у трудову книжку, змінивши формулювання звільнення, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги при звільненні та моральної шкоди, мотивуючи вимоги тим, що у січні 2013р. позивач ОСОБА_1 влаштувався до ТОВ «СКАТ-ЦЕНТР» м. Київ на посаду старшого охоронця. 28.03.2017р. позивач був вимушений звільнитися, оскільки йому не виплачувалася заробітна плата у повному обсязі, в терміни встановлені КЗпП України. При звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку, позивач не отримав заробітну плату за березень 2017р. та компенсацію за невикористану відпустку. 27.03.2017р. позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням згідно ч.3 ст.38 КЗпП України, однак відповідач вніс запис до трудової книжки позивача та звільним останнього на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Тому, позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду і просив визнати наказ №313 від 24.03.2017р. ТОВ «СКАТ-ЦЕНТР» м. Київ недійсним в частині формулювання причини звільнення з роботи; зобов'язати ТОВ «СКАТ-ЦЕНТР» м. Київ в наказі №313 від 24.03.2017р. про звільнення ОСОБА_1 змінити формулювання звільнення, зробивши посилання на ч.3 ст.38 КЗпП України із зазначенням причини звільнення «у зв'язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю», внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 зазначивши, що запис №24 від 28.03.2017р. є недійсним та зробити наступний запис «звільнений з займаної посади за власним бажанням згідно ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю»; стягнути з ТОВ «СКАТ-ЦЕНТР» м. Київ на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 5078,19грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 14698,18грн., компенсацію за невикористану відпустку за період з 2016р. по 2017р. в сумі 4199,48грн., вихідну допомогу при звільненні на підставі ст.44 КЗпП України в розмірі тримісячного заробітку в розмірі 15748,05грн., моральну шкоду у розмірі 5000грн., а всього 44723,90грн. В подальшому уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача ТОВ «СКАТ-ЦЕНТР» м. Київ середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 14698,18грн.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2017р. по 27.06.2017р. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився , про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином , що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки до суду не повідомив.

У зв'язку з неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України не здійснювалось.

Оскільки позивач в заяві не заперечував проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, судом 27.10.2017р. на підставі ст.ст. 224, 225 ЦПК України було винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає , що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки позивача ОСОБА_1 було звільнено 28.03.2017р. без проведення належних розрахунків з працівником при звільненні, а до суду з позовом позивач звернувся 20.06.2017р., то суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 47, 116 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п.п.20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1993р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії трудової книжки серії АВ №105191 від 16.02.1995р., ОСОБА_1 04.01.2013р. прийнято до ТОВ «СКАТ-ЦЕНТР» м. Київ на посаду старшого охоронника, 28.03.2017р. - звільнено з роботи за угодою сторін на підстав п.1 ст.36 КЗпП України. З копії Індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (Форма ОК-5) вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2017р. складала - 5420,68грн., за лютий 2017р. - 5078,19грн. Судом встановлено, що у день звільнення з позивачем ОСОБА_1 не було проведено розрахунку. На день розгляду справи заборгованість по заробітній платі позивачу виплачена, що підтверджується копією виписки по договору 34206000544, рахунок 262530134607.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 28.03.2017р., у зв'язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня звільнення позивача, що відповідає положенням ст.116 КЗпП України.

Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 28.03.2017р. по 27.06.2017р. (по день фактичного розрахунку). Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно пункту 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015р. по справі № 6-195цс134.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 262,47грн. (заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців, що передують події звільнення, робочі дні в загальному розмірі 10498,87грн. ділиться на число відпрацьованих робочих днів за два вищевказаних місяці в кількості 40 днів).

Середньомісячне число робочих днів позивача складає 20 робочих днів (сумарне число робочих днів за останні два календарні місяці, тобто за січень та лютий 2017 року із урахуванням святкових та вихідних днів, в кількості 40 днів ділиться на 2).

Затримка розрахунку відповідача перед позивачем за період з 29.03.2017р. по 27.06.2017р. (по день фактичного розрахунку), складає 91 робочий день.

Отже, 91 робочий день затримки слід помножити на 262,47грн. середньоденної заробітної плати позивача, що складе 23884,77грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999р. справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Аналізуючи викладене, вбачається, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2017р. по 27.06.2017р. у розмірі 23884,77грн., при цьому питання вирішення сплати з цієї суми обов'язкових платежів у вигляді податку, зборів та інших обов'язкових платежів є обов'язком сторін при виплаті вказаної суми.

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що факти, викладені позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «СКАТ-ЦЕНТР» м. Сєвєродонецьк про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2017р. по 27.06.2017р. підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, то судовий збір у розмірі 640грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 27 , 31 , 57 , 60 , 88, 199 , 212-215 , 223 , 367 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-ЦЕНТР» м. Київ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-ЦЕНТР» м. Київ (код ЄДРПОУ 3771681) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., і.к.НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2017р. по 27.06.2017р. у розмірі 23884,77грн., без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-ЦЕНТР» м. Київ (код ЄДРПОУ 3771681) на користь держави судовий збір у розмірі 640грн.

Допустити судове рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя