Постанова № 70211058, 13.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4426/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 20.01.2016р., –

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 20.01.2016р.

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання 07.11.2017р., з урахуванням відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (дата запису 29.09.2017; номер запису: 25560060006019266), суд допустив процесуальне правонаступництво, замінивши позивача фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 на фізичну особу ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки контролюючим органом не доведено факту порушення позивачем вимог чинного законодавства, відтак застосування до нього відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій суперечить вимогам чинного законодавства. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки на момент проведення фактичної перевірки позивач був платником єдиного податку 2 групи та не був зареєстрованим як платник ПДВ, відтак був звільнений від виконання обов’язку вести облік товарів за місцем їх реалізації, що унеможливлює застосування до нього штрафних санкцій за порушення відповідної норми законодавства. Позивач вважає безпідставними доводи відповідача про зберігання алкогольних напоїв у місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, оскільки отримавши 16.11.2015р. ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі з терміном дії з 25.11.2015р. по 25.11.2016р., позивач здійснював зберігання алкогольних напоїв за місцем здійснення торгівлі, відтак позивачем не порушено вимоги ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Також, на думку позивача, факт зберігання алкогольного напою без марки акцизного збору встановленого зразка не доведений та не підтверджений відповідними доказами.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 46-47), зазначивши, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, в зв’язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 управлінням ДФС в Одеській області на підставі ст.20, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, відповідно до наказу ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області №1578 від 23.12.2015р., направлень на перевірку № № 840, 841 від 23.12.2015 р. з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв, порядком здійснення готівкових розрахунків, веденням обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв проведено фактичну перевірку клуб-бару за адресою: м.Одеса, вул. Мала Арнаутська, 46-А, ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4), податкова адреса: м. Одеса, пр.-т ШевченкаАДРЕСА_1, тривалістю 10 діб, за період 2014-2015рр.

За наслідками перевірки складено акт (а.с. 16-19), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р., а саме встановлено не ведення обліку товарних запасів на складах та /або за місцем реалізації, що виразилось у не наданні накладних на алкогольні напої на суму 62250,50 грн.;

ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме встановлено зберігання алкогольного напою місткістю 40 %, об’ємом 1 л без марки акцизного податку встановленого зразка;

ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме встановлено, що фактично здійснюється зберігання алкогольних напоїв на загальну суму 43733,46 грн. згідно накладних від 20.11.2015р. та від 21.11.2015р. в місцях не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1 від 20.01.2016р., яким до позивача за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. застосовано штрафні санкції у розмірі 124501,00 грн. (а.с. 22);

№ НОМЕР_2 від 20.01.2016р., яким до позивача за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано штрафні санкції у розмірі 43733,46 грн. (а.с. 20);

№ НОМЕР_3 від 20.01.2016р., яким до позивача за порушення ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано штрафні санкції у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 21);

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно із приписами статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 20.01.2016р. є порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно акта перевірки, контролюючим органом встановлено, що позивачем не здійснено в порядку, передбаченому чинним законодавством, обліку товарів за місцем їх реалізації в клуб-барі за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 46а, а саме не надано накладних на алкогольні напої на суму 62250,50 грн.

Судом встановлено, ФОП ОСОБА_3 у період з 01.01.2012р. по 01.01.2016р. був платником єдиного податку другої групи спрощеної системи оподаткування зі ставкою податку 20% розміру мінімальної заробітної плати. При цьому, ФОП ОСОБА_3 платником ПДВ не був зареєстрований.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.296.1 ст.296 ПК України платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.

Підпунктом 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України № 1637 від 12.12.2011р. (чинний до 28.07.2015р.) було затверджено форму книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої та другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками на додану вартість).

На теперішній час Форму книги обліку доходів та порядок її ведення (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість) затверджено наказом Міністерства фінансів України № 579 від 19.06.2015р.

Позивачем надано до суду книгу обліку доходів (для платників єдиного податку першої та другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками на додану вартість, яку приєднано до матеріалів справи. Зазначена книга містить, зокрема, видаткові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв (а.с. 74-151).

Водночас, суд зазначає, що відповідачем встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за яке до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що обов’язковою умовою застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є факт реалізації (продажу) необлікованих товарів. При цьому, суд звертає увагу, що акт перевірки не містить посилань на факт реалізації необлікованих товарів.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства

доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013р., передбачено, що фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Тобто зазначеною нормою встановлено обов’язок фізичних осіб-підприємців щодо ведення Книги обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. При цьому зазначений обов’язок не поширюється на осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Первинні документи підтверджують походження товару. Однак, такі документи є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку. Відтак, ведення даної Книги є єдиними видом обліку, передбаченим законодавством для фіксації придбання товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування, а отже ведення зазначеної книги та зберігання відповідних первинних документів становлять собою в сукупності облік товарних запасів для таких фізичних осіб-підприємців.

Крім того, ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" виключено на підставі Закону N 569-VIII від 01.07.2015р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій». Зазначеною нормою передбачалось, що облік товарних запасів фізичною особою –суб’єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) – у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб’єктів малого підприємництва. Обов’язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов’язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на фізичних осіб-підприємців, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 11.06.2013р. № 21-147а13, від 03.12.2013р., № 1-412а13р., від 05.02.2014р. № 21-19а14.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість не поширюється обов’язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а відтак, суд дійшов висновку щодо відсутності в діях ФОП ОСОБА_3 порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або реалізованих товарів.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 20.01.2016р. є порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно акта перевірки контролюючим органом встановлено факт зберігання алкогольних напоїв згідно накладних від 20.11.2015р. та від 21.11.2015р. в місцях не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, оскільки ФОП ОСОБА_3, маючи ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями ОД№ 000413 від 16.11.2015р. з терміном дії з 25.11.2015р. по 25.11.2016р., прийняв на зберігання для подальшої реалізації алкогольні напої на загальну суму 43733,46 грн. згідно накладних № ЛРН01349389 від 20.11.2015р. та № 6565/9122 від 21.11.2015р. у місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Згідно ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків. До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень (ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2015р. позивачем отримано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в тому числі сидром та перрі (без додання спирту) (реєстраційний номер ліцензії 151501641992) (терміном дії з 25.11.2015р. по 25.11.2016р.) (а.с. 67).

Таким чином, позивач 16.11.2015р. отримав ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в ліцензії зазначено місце торгівлі: м. Одеса, Приморський район, вул. Мала Арнаутська, 46-А, клуб-бар.

Тобто отримавши на зберігання алкогольні напої згідно накладних від 20.11.2015р. та від 21.11.2015р., позивач вже мав ліцензію від 16.11.2015р. із зазначенням місця торгівлі: м. Одеса, Приморський район, вул. Мала Арнаутська, 46-А, клуб-бар.

При цьому суд вважає за необхідне врахувати, що згідно ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі

Відповідач не заперечував, що позивачем зберігались алкогольні напої саме за адресою місця торгівлі: м. Одеса, Приморський район, вул. Мала Арнаутська, 46-А, клуб-бар, яке на момент видачі ліцензії було відоме контролюючому органу.

Крім того, суд враховує, що згідно п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 20.01.2016р. є порушення ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно акта перевірки відповідачем встановлено зберігання алкогольного напою місткістю 40 %, об’ємом 1 л без марки акцизного збору встановленого зразка.

Згідно ч.4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1251 від 27.12.2010 р., передбачено, що для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Підпунктом 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Пунктом 226.1 ст. 226 ПК України передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно п. 226.2 ст. 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до п. 226.11 ст. 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Згідно п. 226.9 ст. 226 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка встановлюється до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Реалізація алкогольних напоїв, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством, а марки наклеюються виробниками на кожну пляшку у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розривання) виробів.

В матеріалах справи відсутні жодні докази, які б підтверджували зафіксований в акті перевірки факт зберігання ФОП ОСОБА_3 немаркованих алкогольних напоїв, зокрема пляшки алкогольного напою міцністю 40%, об’ємом 1 л.

Відповідачем встановлено порушення позивачем вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», однак факту зберігання чи реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючим органом не доведено.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на зазначене суд вважає, що оскаржувані податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 20.01.2016р. є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 20.01.2016р.,- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 20.01.2016р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області №0000452201 від 20.01.2016р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області №0000462201 від 20.01.2016р.

Стягнути з державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (65058, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) судовий збір у розмірі 1852,43 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві гривні 43 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.11.2017р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.