Ухвала суду № 70206729, 13.11.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №521/11817/17

пр. №2/521/4524/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі

головуючого - судді Сегеди О.М.

при секретарі – Пасічник О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Український Професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання свідоцтв про право власності недійсними, визнання іпотечного договору недійсним,

встановив:

До Малиновського районного суду м.Одеси звернуся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Український Професійний банк» (далі - ПАТ «Український Професійний банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання свідоцтв про право власності недійсними, визнання іпотечного договору недійсним.

Ухвалою суду від 31 липня 2017р. було відкрито провадження по справі(а.с.78).

08 листопада 2017року позивач надав через канцелярію суду заяву про забезпечення позову, якою останній просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити органам державної реєстрації та нотаріусам, як спеціальним суб’єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов’язані з реєстрацією проведення права власності щодо домоволодіння, що складається з двох житлових будинків (літера А,И), огорожі №1-4, гаражу (літера Е,З), цистерни №1 та вимощення №ІІ, №ІІІ, загальною площею 362,0кв.м. за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Радісна, 82.

Позивач мотивував заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що подана позивачем заява про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на нерухоме майно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь- якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Разом з тим, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9 встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом встановлено, що домоволодіння за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Радісна, 82, що складається з двох житлових будинків (літера А,И), огорожі №1-4, гаражу (літера Е,З), цистерни №1 та вимощення №ІІ, №ІІІ, загальною площею 362,0кв.м. належить ПАТ «Український Професійний банк» на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №1628 від 28.10.2016року.

У зв’язку із знаходженням ПАТ «Український Професійний банк» в процесі ліквідації, накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону).

Відповідно до положень частин 1 - 6 ст. 51 Закону після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Майно (активи) банку може бути реалізоване у такий спосіб:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Враховуючи зазначені приписи, на Фонд гарантування покладено обов'язок відчужити майно, включене до ліквідаційної маси банку.

Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній ч. 1 ст. 52 Закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, на виконання та у відповідності до зазначених приписів спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, в межах процедури ліквідації таких банків Фонд гарантування здійснює заходи щодо реалізації майна та активів неплатоспроможного банку, а отже забезпечення позову відносно майна банку стосується прав та обов'язків Фонду гарантування, Уповноваженої особи Фонду.

З огляду на це приписи частини 6 статті 152 ЦПК України повинні бути враховані судами при прийнятті рішення.

Оскільки судом встановлено, що на сьогоднішній день нерухоме майно в силу вимог ч. 2 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", було включене до ліквідаційної маси, а отже підлягає реалізації в межах ліквідаційної процедури з метою задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин накладення будь-яких обмежень, у тому числі і щодо реалізації (заборони відчуження) належного неплатоспроможному банку майна прямо заборонено вищезазначеними нормами Закону.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ч. 6 цієї ж статті передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Український Професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання свідоцтв про право власності недійсними, визнання іпотечного договору недійсним – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання ухвали.

Суддя О.М. Сегеда