Постанова № 70206592, 30.10.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/713/16-а

Н.п. № 2а/522/728/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 6257 від 21.01.2015 року „Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку."

При цьому посилається на те, що 21.01.2015 року Одеською міською радою прийнято рішення № 6257 «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку». Даним рішенням затверджено Положення про податок на майно в частині транспортного податку, та встановлено з 01.01.2015 року ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, який використовувався до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см.

Законом України № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», що приймався депутатами Верховної ради в ніч з 28 грудня на 29 грудня 2014 року (далі - Закон № 71- VІІІ), були внесені зміни до Податкового кодексу України в результаті чого введено в дію статтю 267 «Транспортний податок».

Відповідно до вищезазначених змін до Кодексу, з 01.01.2015 року набули чинності поправки до Кодексу, згідно з якими вводиться транспортний податок, з власників «розкішних» автомобілів з об'ємом бензинового або дизельного двигуна більше 3 тисяч куб. см і не старше 5 років будуть зобов'язані сплачувати річний податок у розмірі 25000,00 гривень.

Прийняття Закону № 71-VIII та введення його в дію через чотири дні після прийняття, протирічить одному з основоположних принципів податкового законодавства України, закріпленого в п. 4.1.9 ст. 4 Податкового кодексу України, а саме принципу стабільності відповідно до якого, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Оскільки рішення відповідача № 6257 «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» прийняте 21 січня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення № 6257 від 21.01.2015 року «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» вона дізналася лише 29.08.2015 року коли у своїй поштовій скрині виявила лист з податковим повідомленням-рішенням від ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 22.06.2015 року № 25116-17 про стягнення з неї транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 гривень.

В зв'язку з чим він звернувся до суду з вказаним позовом та просить його задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, також надавав суду письмові заперечення на позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.01.2015 року Одеською міською радою прийнято рішення № 6257 «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку».

Згідно п. 1 вказаного рішення встановлено з 01.01.2015 року на території міста Одеса податок на майно в частині транспортного податку згідно з Положенням, що додається.

Згідно Положення платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

(а.с. 33- 34)

Оскаржуване рішення було оприлюднене у офіційному друкованому виданні Одеської міської ради - газеті „Одесский вестник" від 31.01.2015 року № 3 (5356) шляхом опублікування, а також вказане рішення було оприлюднене на офіційному веб-сайті Одеської міської ради http://omr.gov/ua/ru/acts/council/66974/.

(а.с. 35 - 38)

22.06.2015 року ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомленням-рішення № 25116-17, яким було повідомлено ОСОБА_1 про стягнення з неї транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 гривень.

Вказане повідомлення-рішення було направлено на адресу позивачки 22.07.2015 р., про що свідчить конверт з відтиском печатки поштового відділення.

(а.с. 21 - 22)

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно із п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В ситуації із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01.01.2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Отже, рішення Одеської міської ради № 6257 від 21.01.2015 року „Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку", яке було опубліковане 31.01.2015 року, могло встановлювати плановим лише 2016 рік.

При цьому факт прийняття Верховною Радою України і набрання чинності Закону № 71-VIII, а так само обов'язковість для місцевих рад впровадити транспортний податок, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключною компетенцією саме місцевих рад, як це визначено п. 10.2 ст. 10 ПК України.

Тобто, Верховна Рада України не може підміняти власними повноваженнями компетенцію місцевих рад щодо встановлення місцевих податків.

Підтвердженням цього може слугувати п. 4 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII. Цим пунктом було рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Отже, Прикінцеві положення Закону № 71-VIII рекомендували встановити місцевим радам транспортний податок на 2015 рік у 2015 році. Проте така рекомендація не може розглядатися як скасування чинної норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, яка імперативно врегульовує порядок опублікування і застосування рішення місцевої ради про встановлення місцевого податку.

Таким чином, навіть прийняті на рекомендацію Верховної Ради України рішення місцевих рад не можуть застосовуватися інакше, ніж це передбачено пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд, вважає, що слід визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 6257 від 21.01.2015 року „Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку."

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 6257 від 21.01.2015 року „Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку."

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її отримання. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

30.10.2017