Рішення № 70202239, 06.11.2017, Оболонський районний суд міста Києва

06.11.2017 Справа № 756/11942/15-ц

Справа № 756/11942/15-ц

Провадження № 2/756/187/17

рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада 2017 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Луценка О.М.,

при секретарі Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Універсал Банк» про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 7 жовтня 2013 року Деснянським районним судом м. Києва було винесено рішення по справі №754/4552/13-ц за позовом ПАТ «Універсал Банк» (Кредитор) до ОСОБА_1 (Позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним. Зазначеним рішенням позовні вимоги за первинним позовом було задоволено у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

На даний час, рішення Деснянського районного суду набрало законної сили та за ним проводиться стягнення заборгованості в порядку виконавчого провадження.

Позовні вимоги за первинним позовом ПАТ «Універсал Банк» гуртувались на неналежному виконанні ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором №001-2900/756-0118, укладеним 14.09.2007 року (далі - Кредитний договір №1), за умовами якого було встановлено розмір процентної ставки - 4,5%, за користування кредитом у період з 14.09.2007 року по 10.09.2012 року; 9,95% - за користування кредитом у період з 11.09.2012 року по 10.09.2037 року; 13,5% за користування кредитом у період з 14.09.2007 року по 10.19.2012 року; 29,85% за користування кредитом у період з 11.09.2012 року по 10.09.2037 року (підвищена процентна ставка при користуванні кредитним коштами понад встановлений строк).

Також, згідно умов цього Кредитного договору №1 передбачалось, що у разі звільнення Позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки: базова - 10,45%, підвищена -31,35% річних.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом ґрунтувались на порушенні ПАТ «Універсал Банк» законодавства України про захист прав споживачів та особливо зверталася увага суду на існуванні двох примірників Кредитного договору з однаковими ідентифікаторами (однаковим номером договору) - №001-2900/756-0118, та з тою сам датою укладання - 14.09.2007 року. При чому, Позивач за зустрічним позовом (ОСОБА_1.) зазначав, що Кредитний договір №001-2900/756-0118 з датою укладання 14.09.2007 року, який фактично виконувався сторонами, суттєво відрізняється за умова погодженого сторонами зобов'язання в частині його виконання Позичальником (далі - Кредитний договір № 2), а саме: відповідно до п. 1.1 Кредитного договору №2, Позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином виконати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 4,5% річних; пунктом 1.1.1 Кредитного договору №2, сторонами погоджено, що користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 13,5%; кредитним договором №2 не передбачено, що у разі звільнення Позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки: базова - 10,45 підвищена - 31,35% річних.

Так, об'єктивно на теперішній день існує (та діє) два Кредитних договори (зручності іменовані далі як кредитний договір №1 та кредитний договір за одним й тим самим номером (№001-2900/756-0118), укладені однією датою 14.09.2007 року між тими самими сторонами (Позивачем та Відповідачем по справі).

Однак, зазначені Кредитні договори істотно відрізняються умовами кредитування. Усвідомлення цього факту є необхідною передумовою правильного розуміння всіх інших обставин справи.

Вказані Кредитні договори скріплені відбитками печаток різних відділень ВАТ «Універсал Банку», при цьому стороною обох договорів з боку Позичальника виступає Київська філія №2 ВАТ «Універсал Банк» в особі директора ОСОБА_2, а саме Кредитний договір №1 скріплено печаткою ВАТ «Банк Універсальний» №1 з ідентифікаційним кодом: 21133352, а кредитний договір №2 скріплено печаткою ВАТ «Банк Універсальний» Київської філії №2 з ідентифікаційним кодом: 35145749.

Кредитний договір, за своєю суттю, є реальним договором, за яким момент його укладання та виникнення прав та обов'язків, стосовно його виконання, настає з моменту передання Кредитором грошових коштів Позичальнику.

Так, дійсно, підписання обох правочинів (Кредитного договору №1 та Кредитного договору №2) мало місце з боку ОСОБА_1, однак умови надання грошових коштів та передання майна в іпотеку було виконано лише за Кредитним договором №2. Однак ніяких дій з приводу виконання умов забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором №1 сторонами виконано не було.

Дійсно, між сторонами Кредитного договору №2, на виконання п. 2.1 та 3.1 Кредитного договору було укладено Договір іпотеки б/н від 14 вересня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком 3.3. та зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за №5045 14 вересня 2007 року.

Спірний Кредитний договір, таким чином, сторонами був підписаний, але фактично ніколи не виконувався та не міг виконуватись, через недотримання вимог договору та закону стосовно його укладання.

Оскільки оспорюваний договір був підписаний сторонами, але фактично не виконувався сторонами, позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір №001-2900/756-0118 (на придбання майна) від 14 вересня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», ідентифікаційний код 21133352, юридична адреса: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1), предметом якого визначено розмір процентної ставки за користування кредитом, відповідно до п. 1.1.1.1. - 4,5% річних за користування кредитом у період з 14 вересня 2007 року по 10 вересня 2012 року включно; п. 1.1.1.2. - 9,95% річних за користування кредитом у період з 11 вересня 2012 року по 10 вересня 2037 року включно; п. 1.1.2. - за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення): п. 1.1.2.1. 13,5% річних в період з 14 вересня 2007 року по 10 вересня 2012 року включно; п. 1.1.2.2. - 29,85% річних у період з 11 вересня 2037 року включно; п. 1.1.3 - у разі звільнення Позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки за користування кредитом за цим Договором , а саме: базова процентна ставка - у розмірі 10,45% річних та підвищена процентна ставка - у розмірі 31,35% річних.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на його необґрунтованість.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 14.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (на придбання майна) № 001-2900/756-0118 скріплено печаткою ВАТ «Банк Універсальний» №1 з ідентифікаційним кодом: 21133352 (а.с. 6-17).

На умовах зазначеного договору сторонами узгоджено надання кредиту на суму 120 011 швейцарських франків, за умовами якого було встановлено розмір процентної ставки - 4,5%, за користування кредитом у період з 14.09.2007 року по 10.09.2012 року; 9,95% - за користування кредитом у період з 11.09.2012 року по 10.09.2037 року; 13,5% за користування кредитом у період з 14.09.2007 року по 10.19.2012 року; 29,85% за користування кредитом у період з 11.09.2012 року по 10.09.2037 року (підвищена процентна ставка при користуванні кредитним коштами понад встановлений строк). Також, згідно умов цього кредитного договору передбачалось, що у разі звільнення Позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки: базова - 10,45%, підвищена -31,35% річних. Сторонами погоджено, що зобов'язання кредитора виникає з моменту укладення договору передання в іпотеку квартири за адресою: АДРЕСА_1, а також страхування переданого в іпотеку майна. Цільове призначення зазначеного договору було придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, 14.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (на придбання майна) № 001-2900/756-0118 скріплено печаткою ВАТ «Банк Універсальний» №2 з ідентифікаційним кодом: 35145749 (а.с. 18-26).

На умовах зазначеного договору сторонами узгоджено надання кредиту на суму 120 011 швейцарських франків, за умовами якого було встановлено розмір процентної ставки - 4,5%, за користування кредитом, користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 13,5%. В зазначеному кредитному договорі не передбачено, що у разі звільнення Позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки. Сторонами погоджено, що зобов'язання кредитора виникає з моменту укладення договору передання в іпотеку квартири за адресою: АДРЕСА_1, а також страхування переданого в іпотеку майна. Цільове призначення зазначеного договору було придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, 14.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (ідентифікаційний код 21133352) та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки (а.с. 27-30). За умовами вказаного договору позичальник ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань перед кредитором ВАТ «Банк Універсальний» за кредитним договором № 001-2900/756-0118 від 14.09.2007 року передав в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (щодо договору позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. ст. 1046, 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За своїм характером відносини, що виникли між сторонами, є зобовязальними правовідносинами. Так, відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Це тягне за собою передбачені законом або договором правові наслідки, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2013 року задоволено позов ТОВ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 001-2900/756-0118 від 14.09.2007 року, а також відмовлено в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до позов ТОВ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним (а.с. 33-37).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.02.2014 року залишено без змін рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2013 року (а.с. 154-157).

Між ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» та ОСОБА_1 18.01.2007 року укладено трудовий договір (а.с. 178-186).

Наказом № 37-к від 08.09.2008 року ОСОБА_1 звільнено 10.09.2008 року за власним бажанням з посади головного бухгалтера ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» (а.с. 171).

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 за період з лютого 2007 року по жовтень 2013 року останній не працював у ВАТ «Банк Універсальний», ТОВ «Універсал Банк», ПАТ «Універсал Банк» (а.с. 190-192).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст.ст. 10 та 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до приписів ЦК України особа, яка вважає, що її права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним (ст. ст. 215 - 235 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Однак, загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до чч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до пункту 8 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» «Відповідно до частини першої статті 215 ЦК (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК (435-15) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору: не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. (...) Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК (435-15)(набуття, збереження майна без достатньої правої підстави)

Статтею 1057-1 ЦК України визначено правові наслідки визнання кредитного договору недійсним: 1. У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу.

Як вбачається з кредитного договору № 001-2900/756-0118( на придбання майна) кредитний договір №1 від 14.09.2007року укладеного між позивачем та відповідачем не відбулося набуття тих прав та обов'язків, на що спрямовано правочин, зокрема у кредитора не виникало зобов'язання надати кредит, в силу невиконання сторонами п.2.1 даного договору, а саме не було укладено в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором відповідних договорів згідно п.3.1-3.2 договору, а в позичальника відповідно не виникало зобов'язання з повернення кредиту на умовах визначених цим кредитним договором.

Таким чином сторони не приступали до виконання даного кредитного договору №1 та він не підлягає виконанню, тобто жодна із сторін не вправі вимагати одна від одної його виконанню та такий правочин підлягає визнанню його недійсним.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 33, 57, 58, 60, 61, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №001-2900/756-0118 (на придбання майна) від 14 вересня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», ідентифікаційний код 21133352, юридична адреса: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1), предметом якого визначено розмір процентної ставки за користування кредитом, відповідно до п. 1.1.1.1. - 4,5% річних за користування кредитом у період з 14 вересня 2007 року по 10 вересня 2012 року включно; п. 1.1.1.2. - 9,95% річних за користування кредитом у період з 11 вересня 2012 року по 10 вересня 2037 року включно; п. 1.1.2. - за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення): п. 1.1.2.1. 13,5% річних в період з 14 вересня 2007 року по 10 вересня 2012 року включно; п. 1.1.2.2. - 29,85% річних у період з 11 вересня 2037 року включно; п. 1.1.3 - у разі звільнення Позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки за користування кредитом за цим Договором , а саме: базова процентна ставка - у розмірі 10,45% річних та підвищена процентна ставка - у розмірі 31,35% річних.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М.Луценко