Ухвала суду № 70195205, 09.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

[1] І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [2]

09 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року

в цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення (повернення) частини боргу,-

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідача та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив здійснити переведення права власності на Ѕ частини комплексу споруд, що належать ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, що складається з нежилої будівлі «літ. А» загальною площею 710, 90 кв.м. та нежилої будівлі «літ. Б» загальною площею 853, 90 кв.м., загальна площа комплексу споруд - 1564, 80 кв.м. вартістю 2 070 230, 40 грн. на СПД ФОП ОСОБА_1 у рахунок погашення частини боргу ОСОБА_2 від суми 14 236 598, 99 грн. станом на 17.05.2017 р. за договором про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 05.05.2015 р. № 330.

Окрім того, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину комплексу споруд, що належить відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, що складається з нежилої будівлі «літера А», загальною площею - 710,90 кв.м. та нежилої будівлі «літера Б», загальною площею - 853, 90 кв.м., загальна площа комплексу споруд - 1564,80 кв.м., а також заборони вчиняти будь - які дії спрямовані на відчуження та обтяження вищевказаного нерухомого майна.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.08.2017 року у задоволені заяви позивача відмовлено.

В поданій ФОП ОСОБА_1 апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Позивач вважає оскаржувану ухвалу незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, також, що суперечить принципам правосуддя та порушує право позивача на доступ до справедливого суду щодо захисту та відновлення своїх особистих матеріальних прав та інтересів.

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з 'явився, повідомлений належним чином ( а.с.142) Виходячи з положень ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу відхилити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину комплексу споруд, що належить відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, що складається з нежилої будівлі «літера А», загальною площею - 710,90 кв.м. та нежилої будівлі «літера Б», загальною площею - 853, 90 кв.м., загальна площа комплексу споруд - 1564,80 кв.м., а також заборони вчиняти будь - які дії спрямовані на відчуження та обтяження вищевказаного нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача із вказаним позовом до суду, майно, щодо якого він просить застосувати заходи забезпечення позову, належало не відповідачу у справі ОСОБА_2, а ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТіДіСі-Дальнобой», яке не є стороною у справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

За змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч.3 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1. підтвердив ту обставину, що майно, на яке він просив накласти арешт, належить не відповідачу по справі - ОСОБА_2, а ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТіДіСі-Дальнобой», яке не є стороною у даній справі, а тому відповідно до норм ЦПК України, що регулюють питання та порядок забезпечення позову шляхом накладення арешту, вказане нерухоме майно не може бути предметом забезпечення даного позову.

Окрім того, до апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1, було додано копію клопотання від 15.08.2017 р. про залучення ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТіДіСі Дальнобой» до участі у справі у якості відповідача, а відтак, із вказаною заявою він звернувся до Деснянського районного суду м. Києва вже після постановлення судом оскаржуваної ухвали.

З врахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог процесуального закону і не може бути скасована з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Окрім того, суд звертає увагу заявника, що після вирішення питання про залучення до участі у справі у якості відповідача юридичної особи, на праві власності у якої на сьогодні перебуває спірне майно, він не позбавлений права повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, належним чином її обґрунтувавши.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :

Справа № 754/16072/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10457/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Панченко О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.