Ухвала суду № 70195180, 09.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 листопада 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.

при секретарі - Сербін Т.І.

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 1 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Литий камінь», Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк» МКБ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька Ольга Володимирівна про визнання частково недійсним договору іпотеки та визнання прав власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у лютому 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання частково недійсним договору іпотеки та визнання права власності 20 квітня 2011 року між сторонами укладено договір ¹ 20/04Ж-ПО3Р-2 купівлі-продажу майнових прав паркомісця за будівельною адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: секція 2, паркінг будівельний № 03, загальною площею 14,6 кв. м., поверх 3 із приміткою - дана площа проектна.

Зазначив, що 21 квітня 2011 року ОСОБА_4 сплачено 100% вартості майнових прав на об'єкт будівництва і 22 квітня 2011 року позивачу надано довідку про повну оплату вартості майнових прав в розмірі 278 600 грн. та підписано акт прийому - передачі майнових прав.

Після завершення будівництва житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою: . АДРЕСА_1 та зміною будівельних характеристик будинку між ТОВ «Литий камінь» та ОСОБА_4 укладено 20 квітня 2015 року додаткову угоду до договору ¹ 20/04Ж-ПО3Р-2 купівлі продажу майнових прав від 20 квітня 2011 року за умовами якої уточнені характеристики на об'єкт нерухомості, майнові права на який передаються: секція 2, поверх цокольний, машиномісце НОМЕР_1, загальна площа згідно технічного паспорта 14,6 кв. м.

20 грудня 2016 року ОСОБА_4 зареєстрував своє право власності за зазначений об'єкт нерухомості, а після такої реєстрації дізнався про те, що майнові права ва об'єкт нерухомості , власником яких він є, передано в іпотеку ПАТ ПіреусБанк МКБ» за договором іпотеки від 20 лютого 2012 року, укладеним з ТОВ «Литий камінь».

Також зазначив, що на той момент власником майнових прав був позивач, а тому договір іпотеки від 9 лютого 2012 року є недійсним в частині передачі банку в іпотеку майнових прав на машиномісце НОМЕР_1, площею 14,6 кв. м. в секції 2, розташованого на цокольному поверсі в житловому будинку по АДРЕСА_1 зважаючи на положення ст. 203 ЦК України, як такий, що укладений з порушеннями ч. 2 ст. 583 ЦК України.

У зв'язку із викладеним, просив суд визнати недійсним договір іпотеки, укладений 9 лютого 2012 року між ТОВ «Литий камінь» та ПАТ «Піреус Банк МКБ» в частині передачі в іпотеку майнових прав на машиномісце НОМЕР_1, площею 14,6 кв. м. в секції 2, розташованого на цокольному поверсі в житловому будинку по АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_4 право власності на маштномісце НОМЕР_1, площею 14,6 кв. м. в секції 2, розташованого на цокольному поверсі в житловому будинку по АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, що 20 квітня 2011 року між ТОВ «Литий камінь» та ОСОБА_4 укладено договір ¹ 20/04Ж-ПО3Р-2 купівлі продажу майнових прав, відповідно до умов якого продавець ТОВ «Литий камінь» продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: паркінг будівельний № 03, поверх 2 загальна площа 14,6 кв. м., дана площа - проектна.

З матеріалів справи вбачається, що орієнтовна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості на день укладання договору становила 278 600 грн.

Грошові кошти у розмірі зазначеному у договорі - 278 600 грн. було сплачено покупцем та йому 22 квітня 2011 року ТОВ «Литий камінь» видано довідку № 22/04/02 про повну оплату вартості майнових прав згідно договору ¹ 20/04Ж-ПО3Р-2.

22 квітня 2011 року складено акт прийому - передачі майнових прав, відповідно до якого позивач прийняв від ТОВ «Литий камінь» майнові права відповідно до договору ¹ 20/04Ж-ПО3Р-2 купівлі продажу майнових прав від 20 квітня 2011 року на паркомісце, а саме: секція № 2, паркомісце НОМЕР_2 (будівельний номер), поверх - 2 (другий), загальна площа - 14,6 кв. м., адреса: АДРЕСА_1.

20 квітня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Литий камінь» укладено додаткову угоду № 1 до договору ¹ 20/04Ж-ПО3Р-2 від 20 квітня 2011 року купівлі - продажу майнових прав за умовами якої сторони дійшли обопільної згоди змінити об'єкт нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором.

Згідно додаткової угод таким об'єктом є: машиномісце НОМЕР_1 на цокольному поверсі, загальною площею 14,6 кв. м. за адресою АДРЕСА_1.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речових прав від 24 грудня 2016 року, ОСОБА_4 здійснив реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна машиномісце НОМЕР_1, у АДРЕСА_1.

9 лютого 2012 року між ТОВ «Литий камінь» та ПАТ «Піреус Банк МКБ» укладено договір, за умовами якого, товариство передало банку в іпотеку майнові права на машиномісця в житловому будинку з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1, будівництво яких не завершено, зокрема, машиномісце НОМЕР_1 розташоване на цокольному поверху паркінгу.

Згідно ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За приписами ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умов, зокрема, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Положеннями ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві). А покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що предмет договору купівлі-продажу майнових прав було змінено його сторонами після укладання договору іпотеки, у зв'язку із чим підстави для визнання частково недійсним договору іпотеки та права власності на майно відсутні.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що ОСОБА_4 є власником майновий прав на вищезазначений об'єкт нерухомості, ніяких угод він не укладав, а тому договір іпотеки є недійсним з огляду на наступне.

20 квітня 2011 року між ТОВ «Литий камінь» та ОСОБА_4 укладено договір ¹ 20/04Ж-ПО3Р-2 купівлі продажу майнових прав, відповідно до умов якого продавець ТОВ «Литий камінь» продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: паркінг будівельний НОМЕР_2, поверх 2 загальна площа 14,6 кв. м., дана площа - проектна.

20 квітня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Литий камінь» укладено додаткову угоду № 1 до договору ¹ 20/04Ж-ПО3Р-2 від 20 квітня 2011 року купівлі - продажу майнових прав за умовами якої сторони дійшли обопільної згоди змінити об'єкт нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором.

Згідно додаткової угоди таким об'єктом є: машиномісце НОМЕР_1 на цокольному поверсі, загальною площею 14,6 кв. м. за адресою АДРЕСА_1.

9 лютого 2012 року між ТОВ «Литий камінь» та ПАТ «Піреус Банк МКБ» укладено договір, за умовами якого товариство передало банку в іпотеку майнові права на машиномісця в житловому будинку з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1, будівництво яких не завершено, зокрема, машиномісце НОМЕР_1 розташоване на цокольному поверху паркінгу.

Таким чином, встановлено, що договір іпотеки укладено до підписання сторонами додаткової угоди до договору купівлі-продажу майнових прав на паркомісце НОМЕР_1, яке розташоване на цокольному поверсі, загальною площею 14,6 кв. м. за адресою АДРЕСА_1, на момент укладення угоди позивач не був власником зазначеного паркомісця, у зв'язку із чим договір іпотеки не може бути визнаний недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що предмет договору купівлі-продажу майнових прав змінено після укладання між договору іпотеки, у зв'язку із чим відсутні підстави для визнання його недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 1 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді