Постанова № 70194904, 08.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2017 р. Справа № 917/1703/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 – на підставі довіреності від 29.03.2017р.;

відповідача – ОСОБА_2 – на підставі довіреності від 29.03.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", Полтавська область, м. Гадяч, (вх.№3268П) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.10.2017р. у справі №917/1703/16

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" від 03.10.2017р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі №917/1703/16,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукоренергомонтаж", с. Софіївська Борщагівка, Київська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", Полтавська область, м. Гадяч,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі №917/1703/16 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2017р. позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукоренергомонтаж" основний борг в сумі 285450,69грн., пеню у розмірі 5965,23грн., судовий збір у розмірі 4371,24грн.

На виконання вищевказаного рішення та постанови, 20.01.2017р. було видано відповідний судовий наказ.

04.10.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про відстрочку виконання рішення суду (вх.№12206), в якій просило суд відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі №917/1703/16 на 12 місяців.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.10.2017р. у даній справі відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі №917/1703/16.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду від 17.10.2017р. у справі №917/1703/16 та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі №917/1703/16 задовольнити та відстрочити виконання вказаного рішення на 12 місяців.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку щодо відмови в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду. Так, в обґрунтування заявлених апеляційних вимог скаржник посилається на положення статті 121 Господарського процесуального кодексу України, пункти 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", наголошуючи на тому, що починаючи з 2014 року Російською Федерацією було повністю закрито свій ринок збуту для продукції українського виробництва; з 01.07.2016р. було введено повну заборону на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки

Як зазначає апелянт, вказані дії призвели до втрати основних ринків збуту та значного зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію, при цьому має місце значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" за взятими на себе господарськими зобов’язаннями, та відповідно, внаслідок одноразового стягнення боргу стягувачем під реальною загрозою опиниться погашення заборгованості та виплата поточної заробітної плати; сплата банківських кредитів; виконання підприємством затверджених судом мирових угод; проведення розрахунків з бюджетами; сплата комунальних платежів; здійснення розрахунків з постачальниками сировини та енергоносіїв тощо, що в сукупності матиме своїм наслідком утворення нових боргів, що в подальшому потягне за собою банкрутство ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 08.11.2017р.; зобов’язано господарський суд Полтавської області невідкладно надіслати на адресу Харківського апеляційного господарського суду матеріали справи №917/1703/16.

31.10.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення №1963 від 18.10.2017р. на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1600,00грн. (вх.№10999).

07.11.2017р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1709/16.

08.11.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№11313), в яких просить суд скасувати ухвалу господарського суду від 17.10.2017р. у справі №917/1703/16 та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі №917/1703/16 задовольнити та відстрочити виконання вказаного рішення на 12 місяців.

Також, апелянтом додано до вказаних пояснень наступні документи: копію звіту про фінансові результати ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ за 9 місяців 2017р.; копію балансу ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ за 9 місяців 2017р.; копію довідки про кредиторську та дебіторську заборгованість ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“; копію довідки про стан заборгованості перед банками ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“; копію довідки про заборгованість по заробітній платі ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“; копію іпотечного договору, укладеного між ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України“; копію договору застави, укладеного між ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України“; копію договору застави, укладеного між ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України“; копію договору застави, укладеного між ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України“; копію договору застави, укладеного між ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України“; копію Витягу з єдиного реєстру боржників; копію договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Овруч під час реконструкції будівель та споруд ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“, що розташовані за адресою: Житомирська обл., м.Овруч, вул. Б.Хмельницького, 92 від 21.03.2016р.; копію довідки ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України“ про залишки грошових коштів на рахунках; копію довідки АТ “ОСОБА_3 Аваль“ про залишки грошових коштів на рахунках.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими документами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України“ від 17.05.2011р. №7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Разом з тим, апелянтом – Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" не зазначено об’єктивних причин, які унеможливили подання вказаних доказів до суду першої інстанції, у зв’язку з чим, колегія суддів вважає за неможливе прийняти вказані документи, як додаткові докази у даній справі.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 08.11.2017р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу господарського суду від 17.10.2017р. у справі №917/1703/16 та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі №917/1703/16 задовольнити та відстрочити виконання вказаного рішення на 12 місяців.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", просив відмовити в її задоволенні, ухвалу господарського суду від 17.10.2017р. у справі №917/1703/16 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін у судове засідання з’явились і надали пояснення у справі в обґрунтування своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.10.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про відстрочку виконання рішення суду (вх.№12206), в якій просило суд відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі №917/1703/16 на 12 місяців (т.2 а.с.2-54).

В обґрунтування поданої заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" посилалось на скрутне фінансове становище, яке зумовлене, зокрема, втратою підприємством основних ринків збуту своєї продукції через заборону Російською Федерацією ввезення та реалізації української продукції на території РФ, введенням обмежень на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки.

Також, відповідач посилався на укладення кількох вигідних зовнішньоекономічних контрактів, за умовами яких передбачено отримання коштів, достатніх для виконання не лише судового рішення у даній справі, а й інших судових рішень про стягнення заборгованості з товариства та умов мирових угод, які вже укладені заявником, зокрема, Контракт № 15/03 від 15.03.2017р., укладений з Компанією “G.M. Group” (Грузія), з графіком поставок на суму 1419656,60доларів США та Контракт № 23/02 від 23.02.2017р., укладений з CEOLITAS (Республіка Латвія), з графіком поставок на суму 1261916,96 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні заяви, місцевий господарський суд посилався на те, що заявлені обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду; крім того, заявником не було надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України які б свідчили про неможливість виконання рішення суду, зокрема щодо фінансового стану підприємства (звітів, відомостей про наявність або відсутність прибутку, відомостей про рахунки у банківських установах та про рух коштів на цих рахунках, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу).

Досліджуючи заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочку виконання рішення та документи надані в обґрунтування до матеріалів справи №917/1703/16, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у її задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Вказаною нормою визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Правовий аналіз змісту вказаної норми процесуального закону дозволяє дійти висновку, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до пункту 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (надалі - Постанова), відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Пунктом 7.2. Постанови визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Винятковість таких обставин встановлюється судом в кожному конкретному випадку.

Як вбачається з матеріалів судової практики, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки (відстрочки) його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім цього, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Судова колегія також враховує, що за змістом частини першої статті 229 Господарського кодексу України та частини першої статті 625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, в силу приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів також зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, як прикладів неможливості виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, в обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" посилався на скрутне фінансове, яке зумовлене, зокрема, втратою підприємством основних ринків збуту своєї продукції через заборону Російською Федерацією ввезення та реалізації української продукції на території РФ, введенням обмежень на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки.

Також, відповідач посилався на укладення кількох вигідних зовнішньоекономічних контрактів, за умовами яких передбачено отримання коштів, достатніх для виконання не лише судового рішення у даній справі, а й інших судових рішень про стягнення заборгованості з товариства та умов мирових угод, які вже укладені заявником, зокрема, Контракт № 15/03 від 15.03.2017р., укладений з Компанією “G.M. Group” (Грузія), з графіком поставок на суму 1419656,60доларів США та Контракт № 23/02 від 23.02.2017р., укладений з CEOLITAS (Республіка Латвія), з графіком поставок на суму 1261916,96 доларів США.

На підтвердження обставин викладених в заяві про відстрочку виконання рішення суду, апелянтом було додано до вказаної заяви наступні документи: копію Постанови Уряду Російської федерації від 07.08.2014 р. № 778; копію листа Федеральної служби з нагляду у сфері захисту прав споживачів та благополуччя людини (Росспоживнагляд) від 02.07.2015р. № 01/7649-15-39; копію Інформація про заборону ввезення на територію Російської Федерації української продукції; копію Указу президента Російської Федерації від 01.01.2016 р. № 1 ;копію Указу президента Російської Федерації від 01.07.2016р. № 319; копію техніко - економічного обґрунтування операційної діяльності ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ за період з 2-го кварталу 2017 року по 2 квартал 2018 року Копія Контракту № 23/02 від 23.02.2017р., між ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ та CEOLITAS (Республіка Латвія); копію додаткової угоди № 1 від 23.02.2017р. до контракту № 23/02 від 23.02.2017р.; копію контракту № 15/03 від 15.03.2017р. між ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ та Компанією “G.M. Group” (Грузія); копію додаткової угоди № 1 від 15.03.2017р. до контракту № 15/03 від 15.03.2017р.; копію протоколу загальних зборів учасників від 20.07.2017р.; копію Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2017р.; копію балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.06.2017р.; копію даних щодо дебіторської заборгованості ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“; копію даних щодо кредиторської заборгованості ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ (т.2 а.с.7-41).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки (відстрочки) його виконання, зокрема належить скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону (частина перша статі 145 Господарського кодексу України).

Поняття "фінансовий стан підприємства" визначено у спільному наказі Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України № 49/121 від 26.01.2001р., яким затверджено Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації (надалі- Положення).

Пунктом 1.1. Положення визначено, що фінансовий стан підприємства – це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Положення, основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність, в тому числі Форма 1 "Баланс"; співвідношення загального обсягу кредиторської та дебіторської заборгованості – звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма №1-Б); наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства – Форма 2 "Звіт про рух грошових коштів"; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства.

Судова колегія зазначає, що апелянтом не було надано до місцевого господарського суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, в обґрунтування поданої заяви, зокрема, не надано доказів, які б свідчили про існування загрози банкрутства підприємства, несприятливих умов праці, а також відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, крім того, не надано доказів відсутності грошових коштів на рахунках ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", зокрема, банківських довідок про відсутність необхідної суми коштів.

Окрім того, додане до заяви техніко-економічне обґрунтування операційної діяльності ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" за період з 2-го кварталу 2017 року по 2-й квартал 2018 року не відображає дійсний фінансовий стан заявника на момент подання заяви в жовтні 2017 року, звіт про фінансові результати за І півріччя 2017 року також, на думку колегії суддів, не є належним та допустимим доказом на підтвердження наявності реальної можливості виконання судового рішення за умови надання відстрочки на 12 місяців.

Щодо доданих апелянтом до заяви про відстрочку виконання рішення суду зовнішньоекономічних контрактів, за умовами яких передбачено отримання коштів, судова колегія зазначає наступне.

Так, з копії додаткового договору №1 до контракту № 23/02 від 23.02.2017р., укладеного з CEOLITAS (Республіка Латвія), вбачається, що сторони узгодили графік поставок товару (продукт молоковмісний згущений з рослинним жиром та цукром “ОМКА” 8,5% жиру, фасований у з/б № 13-А) на умовах зазначеного контракту в період з січня 2018року по червень 2018 року на загальну суму 1261916,96 доларів США та, відповідно, оплату контрагентом за отриманий товар в період з травня 2018року по вересень 2018 року.

З наданої відповідачем копії додаткового договору від 15.03.2017р. до контракту № 15/03 від 15.03.2017р., укладеного з Компанією “G.M. Group” (Грузія) вбачається, що сторони узгодили графік поставок товару (продукт молоковмісний згущений з рослинним жиром та цукром “ОМКА” 8,5% жиру, фасований у з/б № 13-А) на умовах зазначеного контракту в період з січня 2018 року по червень 2018року на загальну суму 1419656,60 доларів США та, відповідно, оплату контрагентом за отриманий товар в період з квітня 2018року по вересень 2018 року.

З огляду на те, що поставка товарів у відповідності до умов вказаних договорів планується з січня 2018 року, а оплата лише в квітні – травні 2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані договори не є належними доказами можливості виконання рішення суду через певний час.

Колегія суддів також зауважує, що додаткові документи подані апелянтом до апеляційного господарського суду (вх.№11313 від 08.11.2017р.), а саме копія звіту про фінансові результати ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ за 9 місяців 2017р.; копія балансу ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ за 9 місяців 2017р.; копія довідки про кредиторську та дебіторську заборгованість ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“; копія довідки про стан заборгованості перед банками ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“; копія довідки про заборгованість по заробітній платі ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“; копія іпотечного договору, укладеного між ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України“; копія договору застави, укладеного між ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України“; копія договору застави, укладеного між ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України“; копія договору застави, укладеного між ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України“; копія договору застави, укладеного між ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“ та ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України“; копія Витягу з єдиного реєстру боржників; копія договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Овруч під час реконструкції будівель та споруд ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат“, що розташовані за адресою: Житомирська обл., м.Овруч, вул. Б.Хмельницького, 92 від 21.03.2016р.; копія довідки ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України“ про залишки грошових коштів на рахунках; копія довідки АТ “ОСОБА_3 Аваль“ про залишки грошових коштів на рахунках, також не свідчать про тяжкий фінансовий стан підприємства та відповідно не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Судова колегія також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною ОСОБА_2 України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР).

Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Судом враховано, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

При цьому в рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010р. у справі "ОСОБА_4 проти України" зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення господарським судом першої інстанції було враховано матеріальний інтерес позивача щодо вчасного отримання власних грошових коштів, які неправомірно утримуються відповідачем у справі, можливість настання негативних наслідків для стягувача у формі майнових втрат у разі остаточного погашення відповідачем заборгованості лише в порядку, визначеному в заяві про відстрочення виконання судового рішення, що свідчить про дотримання балансу інтересів обох сторін при винесенні судом оскаржуваної ухвали.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно дослідивши матеріали справи в їх сукупності дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що надані заявником докази та вказані обставини справи не свідчать про неможливість виконання рішення суду та не є винятковими у розумінні частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану, ступені вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочення виконання рішення суду, оскільки зазначені заявником доводи не є винятковим випадком та відповідно підставою для відстрочення виконання судового рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.10.2017р. у справі №917/1703/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.10.2017р. у справі №917/1703/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.