Постанова № 70194638, 07.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017 року Справа № 912/1232/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М., доповідача

суддів: Білецької Л.М., Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від скаржника: ОСОБА_1, посвідчення №637 від 29.03.2013 р., арбітражний керуючий;

представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2017 року у справі №912/1232/17

за позовом: приватного акціонерного товариства "Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс"

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2017р. у справі № 912/1232/17 (суддя Макаренко Т.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано безпідставністю позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, приватне акціонерне товариство "Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5", звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що суд безпідставно дійшов до висновку, що якщо позивач володіє спірним майном на підставі договору купівлі-продажу виключається безпідставне володіння транспортним засобом. А наявність договору купівлі-продаж у є належним доказом, що підтверджує позовні вимоги.

До того ж скаржник наполягає на тому, що не можна погодитися з висновком суду щодо не доведення позивачем безперервності користування спірним майном. Так, в матеріалах справи наявні докази про тривале користування спірним майном.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.17р. поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження та призначено розгляд апеляційної скарги на 10.10.17р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, 10.10.17р. розгляд апеляційної скарг відкладено до 07.11.17р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.17р. судове засідання 07.11.17р., у даній справі, призначено провести в режимі відеоконференції.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано, явку повноважного представника не забезпечено, про час та місце судового засідання відповідача, повідомлено судом належним чином. (а.с. 158-161)

07.11.2017р. прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

Посилаючись на норми ст. 344 ЦК України позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що ПАТ "Кіровоградське БМУ № 5" добросовісно заволоділо автомобілем марки МАЗ 5334, тип Автокран до 10т-С, рік випуску 1983, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі б/н, рама № 41648. На підтвердження цього надав копії договору купівлі-продажу №01/03-04 від 11.03.2004, згідно якого Продавець, ТОВ "Промтехресурс", продав, а Покупець, ВАТ "Кіровоградське БМУ № 5", купив колісний транспортний засіб: МАЗ 5334, тип ТЗ Автокран до 10т-С, рік випуску 1983, державний номер 05598ОН, шасі б/н, рама № 41648, ДКП № 6444 від 08.11.2001, ЕІС 185514 від 29.12.2000; акта прийому-передачі від 15.03.2004 вищевказаного транспортного засобу; квитанції до прибуткового касового ордеру № 9 від 15.03.2004 на суму 4328,60 грн із підставою платежу "За кран зг. договору №01/03-04 від 11.03.2004.

Так, позивач стверджує, що володіє спірним майном на підставі Договору купівлі-продажу, що виключає безпідставне володіння транспортним засобом, що є визначальною підставою для можливості визнання права власності за набувальною давністю.

Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених статтями 335 (Набуття права власності на безхазяйну річ), 344 (Набувальна давність) цього Кодексу.

Стаття 344 Цивільного кодексу України визначає таке:

1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Господарський суд враховує, що у Цивільному кодексі України набувальна давність розглядається як спосіб набуття права власності.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викраденння, шахрайство).

По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна, як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.

По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є).

Цей строк відповідно до ст. 344 ЦК для нерухомого майна встановлений тривалістю десять років, для рухомого майна п'ять років.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено безперервності використання спірного майна, на підтвердження використання позивачем надано лише розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008, 2009 роки, зі змісту яких однозначно не випливає сплата податку саме за спірний транспортний засіб. Так у зазначених розрахунках вказані: марка транспортного засобу "МАЗ 5334", модель транспортного засобу "КС", об'єм циліндрів двигуна - 11150 см куб., кількість однорідних транспортних засобів - 1. Водночас наступним рядком зазначено: марка транспортного засобу "МАЗ 5334", модель транспортного засобу "СМК 7", об'єм циліндрів двигуна - 11150 см куб., кількість однорідних транспортних засобів - 3. Отже, у розрахунках суми податку з власників транспортних засобів вказано не індивідуально визначені транспортні засоби, тому такі розрахунки не можуть визнаватись як належні і допустимі докази на підтвердження користування позивачем спірного майна. Водночас відповідач не подав доказів несплати податку з власників транспортних засобів за спірний автомобіль, надавши лише письмові пояснення директора, що теж не можуть братись до уваги господарським судом як належні докази. Також позивач подав копії актів прийому-здачі виконаних робіт за червень, липень, вересень 2010 року, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року, згідно яких для інших юридичних осіб виконувались роботи КС-3571 055-98 ОН. Щодо роздруківки картки рахунку 1.0.5. по активам підприємства, то остання є внутрішнім документом підприємства і не може слугувати доказом на підтвердження відкритості та безперервності користування спірним майном.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо відсутності підстав для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю у зв'язку із недоведеністю безперервності користування таким майном.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2017р. у справі №912/1232/17 залишити без змін.

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5" залишити без задоволення.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя О.С. Євстигнеєв