Рішення № 70194340, 08.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2017Справа №910/8116/17

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна», м. Київ

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», м. Київ

про стягнення 20 794,51 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явився від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Колоннейд Україна» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (відповідач) про стягнення грошвих коштів в сумі 20 794,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.12.2014 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ГАЗ 31105», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу «Renault Magnum», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2. Позивач вказує, що ним, як страховиком транспортного засобу засобу «Renault Magnum» виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 60 294,91 грн., внаслідок чого до позивача на підставі ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1, якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Як вказує позивач, відповідач понесені позивачем витрати відшкодував частково, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення залишку заборгованості в сумі 20 794,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 розгляд справи відкладено на 21.06.2017.

08.06.2017 Господарським судом міста Києва отримано інформацію з Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісу №АІ/455663, виданого Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №910/8116/17 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

13.10.2017 матеріали справи №910/8116/17 повернуто до суду експертною установою без виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у зв'язку з нездійсненням попередньої оплати вартості проведення експертного дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 08.11.2017.

07.11.2017 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» проти задоволення позову заперечило у повному обсязі, посилаючись на те, що сума витрат, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, повинна бути визначена відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, розрахованого у встановленому порядку, а також суми франшизи. Також відповідач просив суд розглянути справу без участі його представника.

У судове засідання представники сторін не з'явились. При цьому, позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103021554727 та №0103021555057.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на неявку представників сторін, приймаючи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні складено протокол, який долучений до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2014 між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями Страховою компанією «К'ю Бі І Україна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ» (страхувальник) укладено договір про страхування мобільного обладнання №CAS0023921 (далі - Договір), відповідно до умов якого страховиком застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням мобільним обладнанням, у тому числі сідловин тягачем «Renault Magnum», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Строк дії Договору встановлено з 23.04.2014 до 23.04.2015 (п. 2 Договору).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 29.12.2015 було зареєстровано зміну найменування страховика за Договором з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхової компанії «К'ю Бі І Україна» (ідентифікаційний код 25395057) на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Колоннейд Україна».

16.12.2014 у Дергачівському районі Харківської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ГАЗ 31105», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу «Renault Magnum», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2., що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9475669.

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 24.12.2014 у справі №619/6331/14-п (провадження №3/619/1771/14) водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу, №414/12/14 від 26.12.2014, складеного суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №17235/14 від 28.11.2014), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Magnum», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 61 607,41 грн. без урахування коефіцієнту зносу деталей та 24 613,76 грн. - з урахуванням коефіцієнту зносу деталей.

Страховим актом №1500013349 від 12.01.2015 позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 16.12.2014, страховим випадком та призначив до виплати страхове відшкодування за Договором у розмірі 60 294,91 грн. (61 607,41 грн. - франшиза 1 312,50 грн. = 60 294,91 грн.).

13.01.2015 позивачем сплачено на рахунок страхувальника, Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ» грошові кошти в сумі 60 294,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням №000035018 від 13.01.2015.

Одночасно з цим, судом встановлено, що між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товаристве «Домінанта» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АІ/455663) (далі - Поліс), а саме транспортного засобу «ГАЗ 31105», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 50 000 грн. та розміром франшизи 1 000 грн. Поліс діяв станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди 06.12.2016, а саме з 23.05.2014 по 22.05.2014.

Згідно з платіжним дорученням №4690 від 01.12.2015 відповідач сплатив на користь позивача страхове відшкодування в сумі 22 301,26 грн., а також пеню в сумі 6 904,23 грн. відповідно до платіжного доручення №5504 від 27.01.2016.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю підстав, на думку позивача, для стягнення з відповідача решти понесених позивачем витрат в сумі 20 794,51 грн. з урахуванням ліміту відповідальності страховика за Полісом.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, у справі, що розглядається, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, якого визнано винним у вчиненні дорожньої транспортної пригоди, застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», то в даному випадку особою, відповідальною за завдані збитки, відповідно положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності та нормами вказаного Закону, є відповідач.

Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Частиною 3 статті 985 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Системний аналіз положень Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями статті 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеним у постановах від 22.03.2017 у справах №3-1344гс16, 3-1304гс16.

Матеріали справи містять копію звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу, №414/12/14 від 26.12.2014, складеного суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №17235/14 від 28.11.2014), за змістом якого коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу становить 0,7, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 24 613,76 грн.

Ураховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (50 000 грн.) і в межах суми фактичних затрат (тобто, не більше суми фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей (0,7), та за мінусом франшизи (1 000 грн.)

Відтак, пред'явлення позивачем (особа, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого) до відповідача (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу не відповідає викладеним вище вимогам законодавства.

Таким чином, сума матеріального збитку, яка підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача, становить 23 613,76 грн. (24 613,76 грн. - 1 000 грн. = 23 613,76 грн.)

Однак, відповідач сплатив на користь позивача страхове відшкодування в сумі 22 301,26 грн., виходячи з наступного розрахунку: 24 613,76 грн. - 1 312,50 грн. - 1 000 грн. = 22 301,26 грн. При цьому, сума 1 312,50 грн. є франшизою за договором про страхування мобільного обладнання №CAS0023921 від 07.04.2014, яка визначена позивачем у страховому акті №1500013349 від 12.01.2015.

За висновками суду, такий розрахунок відповідача не є обґрунтованим, оскільки страховик за Полісом безпідставно застосував франшизу, яку передбачено позивачем та страхувальником у договорі про страхування мобільного обладнання №CAS0023921 від 07.04.2014. Вказана договірна франшиза була врахована позивачем при виплаті ним страхового відшкодування страхувальнику та не заявлена ним до стягнення з відповідача.

Пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відтак, відповідачем як страховиком за Полісом безпідставно зменшено страхове відшкодування на суму франшизи за Договором, у зв'язку з чим грошові кошти в сумі 1 312,50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, сума пені в розмірі 6 904,23 грн., сплачена відповідачем позивачу відповідно до п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не входить до суми страхового відшкодування, має іншу правову природу та не оспорюються сторонами.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» та стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» грошових коштів в сумі 1 312,50 грн.

Інша частина вимог (про стягнення 19 482,01 грн.) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119; ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 25395057) грошові кошти в сумі 1 312 (одна тисяча триста дванадцять) грн. 50 коп. та судовий збір в розмірі 100 (сто) грн. 99 коп.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2017.

Суддя В.В. Князьков