Рішення № 70194314, 02.11.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2017р.Справа № 917/1636/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 36022, м.Полтава, вул. Старий Поділ, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131819, адреса для листування: 39601, м. Кременчук, пр-т Свободи (вул. 60 років Жовтня), буд. 8

до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, 39600, м.Кременчук, площа Перемоги, буд. 2, код ЄДРПОУ 04057287

про стягнення 24797,38 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №10-74/1941 від 15.02.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №332 від 28.12.2016р.

Суть спору: розглядається заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення 24797,38 грн., з них: 294,82грн. - пеня, 21662,27грн. - інфляційні нарахування, 2840,29грн. - 3% річних, нарахованих за порушення зобов'язань за Договором №137 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2012р.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов від 01.11.2017р. вих. №06-14/1436 (вхід. №13376 від 02.11.2017р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (надалі: позивач, Теплопостачальна організація) та Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (відповідач, Споживач) 01.10.2012 року було укладено Договір № 137 про постачання теплової енергії в гарячій воді з невід'ємними додатками до нього (далі Договір).

Відповідно до п.п. 1.1. Договору Теплопостачальна організація зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором і додатками до нього.

Згідно п. 2.2.2 Договору відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього Договору та додатку до нього № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до додатку № 4 до договору "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" розрахунковим періодом є календарний місяць. Поняття розрахунковий період та календарний місяць при розрахунках за спожиту теплову енергію вважаються прирівняними. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця.

Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Також між сторонами був укладений договір № 137/6/21 від 11.02.2016р. про закупівлю теплової енергії в гарячій воді (далі Договір про закупівлю). Відповідно до цього договору позивач відповідачу постачає протягом 2016р. теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок відповідача, а відповідач прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

В п.11.2 Договору про закупівлю встановлено, що умови постачання теплової енергії, не передбачені цим договором, регулюються між сторонами договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2012р. № 137 з усіма додатками.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання перед ним в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, у визначені Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 137 від 01.10.2012р. строки.

Викладене позивач підтверджує виставленими відповідачу рахунками на оплату отриманих послуг та документами про їх отримання.

Вважаючи свої права порушеними, позивач нарахував відповідачу 294,82 грн. пені, за вересень 2016р. та листопад 2016 року, 21662,27 грн. інфляційних за період: листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, травень 2015 року, серпень 2015 року, грудень 2015 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, вересень 2016 року та листопад 2016 року.; 2840,29грн. - 3% річних за період: листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2015 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, вересень 2016 року та листопад 2016 року.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п.4.2.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення. Такі ж умови узгоджені сторонами в п.6 Додатку № 4 до Договору.

На підставі цих положень позивач заявив вимоги про стягнення 294,82 грн. пені, нарахованої за вересень 2016р. та листопад 2016 року.

Позовні вимоги в частині стягнення 294,82 грн. пені є правомірними, однак задоволенню підлягають частково.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Враховуючи баланс інтересів сторін у справі, що відповідач є неприбутковою, бюджетною установою, а також відсутність основного боргу за договором, суд прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені на 90% до 29,48 грн.

В іншій частині - вимоги про стягнення пені відхиляються судом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі даної норми позивач заявив до стягнення 2840,29грн. - 3% річних та 21662,27грн. інфляційних. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за кожний окремий місяць та здійснених відповідачем проплат, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір 3% річних та інфляційних є правомірним та підлягає задоволенню..

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 29,48 грн. пені, 2840,29 грн. 3 % річних та 21662,27грн. інфляційних нарахувань - обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами і підлягають задоволенню.

В зв'язку з вищевикладеними обставинами, заперечення викладені відповідачем у відзиві на позов судом до уваги не приймаються. Те, що відповідач є бюджетною установою і у нього є особливий порядок проходження платіжних доручень, не є підставою порушувати умови укладеного договору та законодавства.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (39600, м. Кременчук, площа Перемоги, буд. 2, код ЄДРПОУ 04057287, інші відомості: відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, буд.5, код ЄДРПОУ 00131819, інші відомості: відсутні) 29,48 грн. - пені, 21662,27грн. - інфляційних нарахувань, 2840,29 грн. - 3% річних, 1600,00 грн. - витрат з оплати судового збору. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам.

Суддя Паламарчук В.В.