Рішення № 70194105, 07.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017Справа №910/14182/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 239 294,57 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Лисий М.В.

Від відповідача: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 239 294,57 грн., з яких: 172 453,36 грн. основного боргу, 29 669,73 грн. пені, 30 330,53 грн. інфляційних втрат, 6 840,95 грн. 3% річних.

Крім того, 22.08.17. позивач подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.17. порушено провадження у справі № 910/14182/17 та призначено її до розгляду на 26.09.17.

За результатами судових засідань 26.09.17., 17.10.17. розгляд справи було відкладено на 17.10.17., 07.11.17., про що судом було прийнято відповідні ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.17. було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 07.11.17. позивачем було подано письмові пояснення по справі, в яких він підтримав заяву про забезпечення позову.

Розглянувши в судовому засіданні 07.11.17. заяву позивача про забезпечення позову, відповідно до якої він просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах грошової суми 239 294,57 грн., суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з підстав, наведених далі.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідач ухиляється від сплати боргу, що дає підстави для обґрунтованого припущення, що відповідач й в подальшому вчинятиме дії по ухиленню від сплати боргу.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.06. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі № 6/166 від 13.08.08.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що необхідність накладення арешту на грошові кошти не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвокати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення ст. 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", так як заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 800,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Позивачем в судовому засіданні 07.11.17. підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 07.11.17. проти позову не заперечує.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14182/17.

В судовому засіданні 07.11.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.15. між відповідачем (Замовник) та позивачем (Виконавець) було укладено Договір № 17 про надання послуг з просування бренду (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику комплекс послуг по популяризації знаків для товарів і послуг Замовника (просування бренду) впродовж змагального сезону з футболу серед команд клубів ОПФК України «Премєр-Ліга» 2015/2016 р.р., а саме: з дати укладення цього Договору по 30.06.16. (далі - Період співпраці) (далі - Послуги), в обсягах та на умовах, передбачених Договором.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 7.1 з дня його укладення до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Відповідно до п. 1.2 Договору конкретний перелік Послуг, які надаватимуться Замовнику впродовж Періоду співпраці та їх вартість сторони визначатимуть шляхом складання окремих додатків до договору.

Згідно з пунктом 3.2 Договору вартість Послуг визначатиметься сторонами у відповідному додатку до Договору, що становитиме його невід'ємну частину на звітний місяць.

Передача-приймання наданих Послуг здійснюється сторонами шляхом підписання між ними відповідних актів про надані послуги за відповідні звітні періоди. Звітним періодом вважатиметься календарний квартал, якщо сторони у відповідному акті не визначать іншого звітного періоду (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 2.5 Договору Замовник приймає на себе зобов'язання вчасно проводити розрахунки з Виконавцем за Послуги відповідно до умов Договору та приймати надані послуги шляхом підписання відповідних актів.

Пунктом 3.4 Договору сторони погодили. Що оплата Послуг за Договором здійснюватиметься замовником шляхом безготівкового перерахування необхідних до сплати сум на поточний рахунок Виконавця, вказаний в розділі 9 Договору.

Додатком № 1 від 06.07.15. до Договору сторони погодили види та вартість послуг.

Сторони погодили наступні види Послуг, що надаватимуться Виконавцем Замовнику впродовж Періоду співпраці на підставі та відповідно до умов Договору:

- розміщення логотипу Замовника на екіпіровці головної команди та дублюючого складу ФК «Карпати» (ігрова форма - логотип на спині над номером).

- розміщення на Стадіоні «Україна»:

- 4-х статичних рекламних банерів із зображенням знаку для товарів і послуг (бренду) Замовника розміром 4,8x1,5 м. (основна лінія - 2 банера, дугові стінки - 2 банера);

- 2-х рекламних банерів із зображенням знаку для товарів і послуг (бренду) Замовника розміром 0,9x6,0 м. (на основній лінії - 2 банера);

- оголошення диктора по Стадіону «Україна» (3 рази впродовж матчу) наступного змісту: КЛОНДАЙК - «ПРЕМІУМ-СПОНСОР» футбольного клубу «Карпати» (Львів).

- розміщення знаку для товарів і послуг (бренду) Замовника у поліграфічній продукції Виконавця (афіші, квитки, абонементи і т.п.);

- розміщення інтернет-банеру - знаку для товарів і послуг (бренду) Замовника на офіційному сайті клубу (http://fckarpatv.lviv.ua) розміром 305х303рх з гіперпосиланням на інтернет-сайт Замовника;

- розміщення рекламного ролика на телеканалі ZIK (12 виходів 15-секундного ролика або 6 виходів 30-секундного ролика на тиждень після випуску спортивних новин);

- розміщення знаку для товарів і послуг (бренду) Замовника на банері для прес-конференцій за участі головного тренера команди після домашніх матчів, відео-сюжети та фото з яких потрапляють в новини загальнонаціональних ЗМІ;

- розміщення знаку для товарів і послуг (бренду) Замовника на банері для флеш- інтерв'ю;

- розміщення матеріалів із знаком для товарів і послуг (брендом) Замовника на території VIP-ложі і VIP - сектору Стадіону «Україна».

Загальну вартість Послуг за Договором Сторони визначають в сумі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ за ставкою, відповідно до чинного законодавства.

Вартість Послуг, що надаватимуться впродовж кожного з кварталів Періоду співпраці Сторони визначають в сумі:

- 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ за ставкою, відповідно до чинного законодавства - за III квартал 2015 року (місяці: липень - вересень 2015 року), з оплатою не пізніше 31 липня 2015 p.;

- 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ за ставкою, відповідно до чинного законодавства - за VI квартал 2015 року (місяці: жовтень-грудень 2015 року), з оплатою не пізніше 15 листопада 2015 p.;

- 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ за ставкою, відповідно до чинного законодавства - за I квартал 2016 року (місяці: січень-березень 2016 року), з оплатою не пізніше 28 лютого 2016 p.;

- 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ за ставкою, відповідно до чинного законодавства - за II квартал 2016 року (місяці: квітень-червень 2016 року), з оплатою не пізніше 15 травня 2016 p.

З наявних в матеріалах справи підписаних сторонами та скріплених їх печатками без зауважень чи заперечень, актів надання послуг судом встановлено, що позивачем надано, а відповідачем прийнято послуг за Договором на загальну суму 436 363,68 грн. за період з липня 2015 року по червень 2016 року включно.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов'язань з надання послуг.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти приймання-передачі послуг є належним доказом надання послуг відповідачу за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг на загальну суму 436 363,68 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

За твердженням сторін та з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з поставкою відповідачем позивачу обладнання на загальну суму 216 183,00 грн. згідно Договору від 01.07.15.№ 18, частина зобов'язань зі сплати заборгованості відповідача перед позивачем за Договором припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 216 183,00 грн.

Далі, гарантійним листом № 31/05 від 31.05.16. відповідач зобов'язався оплатити наявну заборгованість до 06.09.16. включно; гарантійним листом № 23/01 від 23.01.17. відповідач зобов'язався оплатити наявну заборгованість до 20.06.17. включно.

За твердженнями позивача, які не заперечуються відповідачем, у березні 2017 року Замовником було оплачено 5000,00 грн.

Доказів здійснення відповідачем будь-яких інших проплат на виконання умов Договору, позивач до матеріалів справи не подав, однак, стверджує, що борг Замовника перед Виконавцем за Договором становить 172 453,36 грн.

Відповідач не заперечує існування заборгованості у вказаному розмірі.

Означене зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 172 453,36 грн. Строк оплати є таким, що настав.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 172 453,36 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на все викладене вище позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 30 330,53 грн. інфляційних втрат, 6 840,95 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановлено, що розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 30 330,53 грн., розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 6 840,95 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення 29 669,73 грн. пені, суд відзначає наступне.

За порушення строків оплати за Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості (п. 4,5 Договору).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом здійснено перерахунок пені, встановлено, що позивачем визначено вірні періоди для її нарахування, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 29 669,73 грн. пені, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» (79019, м. Львів, вул. Б.Януша,1; ідентифікаційний код 31805003) 172 453 (сто сімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят три) грн. 36 коп. основного боргу, 29 669 (двадцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 73 коп. пені, 30 330 (тридцять тисяч триста тридцять) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 6 840 (шість тисяч вісімсот сорок) грн. 95 коп. 3% річних, 3 589 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 42 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.17.

Суддя Т.М. Ващенко