Ухвала суду № 70191420, 13.11.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4977/17

Провадження №4-с/639/52/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Кричевської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність (рішення) Заступника директора Департаменту – начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, заінтересовані особи: Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал»,

ВСТАНОВИВ :

23 серпня 2017 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 із скаргою на бездіяльність (рішення) Заступника директора Департаменту – начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, заінтересовані особи: Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», в якій просив суд зобов’язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винести відповідну постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за виконавчим провадженням № 43779608 – ОСОБА_1 за межі України.

В обґрунтування скарги посилається на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень державної виконавчої служби України перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 639/8309/13-ц від 12.03.2014 року, що видав Жовтневий районний суд м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 23.05.2008 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ЗАТ «АТГ «Спецтехніка» в сумі 979 583 долари США 48 центів, пені в сумі 7 413 грн. 16 коп. та судових витрат в сумі 5 161 грн.50 коп.

В 2014 році в рамках здійснення виконавчого провадження старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4В звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження в праві виїзду боржника за виконавчим провадженням - ОСОБА_1 за межі України.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.10.2014 року було відмовлено в задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень —державної виконавчої служби України ОСОБА_4 про тимчасове обмеження в праві виїзду боржника за виконавчим провадженням - ОСОБА_1 за межі України.

17 грудня 2014 року Апеляційним судом міста Києва вище вказана ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 30.10.2014 року була скасована та прийнята нова ухвала, якою подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 про тимчасове обмеження в праві виїзду боржника за виконавчим провадженням - ОСОБА_1 за межі України задоволено.

Заявник вважає, що існування такої заборони не тільки порушує його законні права та інтереси, але і взагалі унеможливлює виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 05.02.2014 року, яким апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено, рішення Жовтневого районного суду м.Харкова скасовано та прийнято нове рішення, яким возовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 23 червня 2008 року № 11361707000, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ЗАТ «АТГ «СПЕЦТЕХНІКА» в сумі 979 583 долари США 48 центів, пені в сумі 7 413,16 грн. та судових витрат у розмірі 5 161,50 грн. задоволено у повному обсязі.

Вказані обставини і вимусили заявника звернутися до суду з вищезазначеною скаргою.

07 листопада 2017 року від представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 22.02.2017 року № 138/20.3-03, надійшли письмові заперечення проти скарги, відповідно до яких вони просять суд у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що на даний час ухвала Апеляційного суду м. Києва №22-ц/796/15309/2014 від 17.12.2014 року якою обмежено боржника у праві виїзду за межі України не скасована, а рішення суду за яким стягуються кошти не виконано.

Представник заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності від 24.07.2015 року, в судовому засіданні скаргу підтримала в повному обсязі, просила суд її задовольнити.

Представник особи дії якої оскаржуються - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 22.02.2017 року № 138/20.3-03, в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував.

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про день час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.

Представник заінтересованої особи ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» - ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності від 25.09.2017 року, в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала в повному обсязі посилаючись на те, що борг на теперішній час не погашений в повному обсязі.

З урахуванням положення частини другої статті 386 ЦПК неявка в судове засідання заявника або заінтересованої особи, яких повідомлено про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до статті 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Так в судовому засіданні було встановлено, що 23.06.2014 року, на підставі заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, старшим державним виконавцем у відповідності до вимог статей 19, 21, 25 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на той час, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43779608 з примусового виконання виконавчого листа № 639/8309/13-ц, виданого 12.03.2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1. на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 23.06.2008 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ЗАТ «СПЕЦТЕХНІКА» в сумі 979 583 долари США 48 центів, пеню в сумі 7 413 грн. 16 коп. та судові витрати в сумі 5 161, 50 грн. (т.,1 а.с.127, 128, 129, 130)

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на той момент, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України за ухилення від виконання рішення суду.

В рамках вказаного виконавчого провадження державним було вчинено ряд заходів щодо виконання вищезазначеного виконавчого листа.

Так, в ході проведення виконавчих дій, 15.10.2014 року старшим державним виконавцем винесено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, яке направлено до розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва. (т.1, а.с. 200-203)

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Положенням ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові, який має паспорт, може бути відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання - до виконання зобов’язання або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов’язань покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов’язань.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2014 року відмовлено в задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби ОСОБА_4 про винесення ухвали про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа. (т. 1, а.с. 220)

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.12.2014 року по цивільній справі № 22-ц/796/15309/2014 апеляційну скаргу старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 задоволено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 30 жовтня 2014 року скасовано та постановлено нову ухвалу наступного змісту.

Подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 задоволено.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, пров. Гвардійський.21, що мешкав за адресою: 61002 АДРЕСА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань покладених на нього рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.02.2014 року, на підставі якого 12.03.2014 року було видано виконавчого листа № 639/8309/13-ц.

Виконання даної ухвали покладено на Державну прикордонну службу України.( т.1, а.с. 225- 227)

Відповідно до пункту 11.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, державний виконавець не пізніше наступного дня після надходження ухвали суду про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов’язань направляє засвідчену судом копію цієї ухвали для виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Вказану вище ухвалу № 22-ц/796/15309/2014 Апеляційного суду м. Києва, направлено до виконання Адміністрації Державної прикордонної служби України. (т.1, а.с. 228-229)

Згідно відповіді від 20.03.2015 року Державної прикордонної служби України головний центр обробки спеціальної інформації відомості про ОСОБА_1 введено до бази даних Державної прикордонної служби України. (т. 1, а.с. 230)

01.06.2017 року боржник ОСОБА_1 звернувся до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за даним виконавчим провадженням – ОСОБА_1 за межі України, на що йому було відмовлено. (т.1, а.с. 257, 285-261)

В судовому засіданні було встановлено, що рішення суду за яким було відкрито виконавче провадження № 49742540 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 23.06.2008 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ЗАТ «СПЕЦТЕХНІКА» в сумі 979 583 долари США 48 центів, пеню в сумі 7 413 грн. 16 коп. та судові витрати в сумі 5 161, 50 грн.на теперішній час не виконане в повному обсязі, а виконавче провадження не закінчено.

Згідно з п. 5. Розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, Тимчасові обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про:

- повернення виконавчого документа до суду, який його видав, на підставі частини першої статті 38 Закону;

- закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 3,5 – 7,9- 12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону;

- скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України – у разі належного виконання особою зобов’язань щодо сплати періодичних платежів.

Отже, таким правом наділені тільки органи ДВС, які повинні винести постанову про закінчення виконавчого провадження та на підставі ст. 38 або ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», надіслати до суду або іншого органу (посадовій особі), який її видав. Також копія такої постанови підлягає обов'язковому направленню до Адміністрації ДПС для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

З матеріалів справи вбачається, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови про закінчення виконавчого провадження не виносив, виконавчий лист до Жовтневого районного суду м. Харкова не повертав.

Представник заявника посилається на те, що ОСОБА_1 вносить періодичні платежі на погашення заборгованості перед банком, що є підставою для скасування обмеження у праві виїзду за кордон. Однак з наданих в судовому засідань платіжних доручень вбачається, що платежі вносяться один раз на місяць та у розмірі 200-500 гривень, що є незначною сумою порівняно з розміром загальної заборгованості. (т.2, а.с. 2-24)

Окрім того суд звертає увагу, що вказані платежі почали вноситися боржником лише після обмеження його у праві виїзду за кордон.

Щодо посилання представника заявника на те, що заявник працює на роботі, яка пов’язана з частим виїздом за кордон, а у зв’язку з тим, що його обмежено в такому виїзді, то він і не має змоги виплачувати належним чином свої зобов’язання, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 3 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, всупереч вказаним вимогам закону, боржником не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що заявник працює на роботі, що пов’язана з виїздом за кордон, а отже, вказані обставини, на які посилається заявник, є недоведеними.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Отже, враховуючи те, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 639/8309/13-ц, виданого 12.03.2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1. на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 23.06.2008 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ЗАТ «СПЕЦТЕХНІКА» в сумі 979 583 долари США 48 центів, пеню в сумі 7 413 грн. 16 коп. та судові витрати в сумі 5 161, 50 грн. не закінчено, рішення суду не виконано, а заявником не було надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що його робота пов’язана з безпосереднім виїздом за межі України та що ним відбувається своєчасне та в достатньому обсязі виконання взятих на себе зобов’язань, то суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 79, 88, 212, 214-215, 377-1, 383 ЦПК України, ст.ст. 11, 19, 21, 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, ст. 124 Конституції України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України», Інструкцією з організації примусовоговиконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5

УХВАЛИВ :

У задоволені скарги ОСОБА_1 на бездіяльність (рішення) Заступника директора Департаменту – начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, заінтересовані особи: Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» – відмовити.

Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В.В. Труханович