Ухвала суду № 70186833, 07.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника третіх осіб ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Івано-Франківської міської ради до Державного реєстратора Державного підприємства «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Цалина Андрія Богдановича, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

12 липня 2017 року Івано-Франківська міська рада звернулася в суд з адміністративним позовом до Державного реєстратора Державного підприємства «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Цалина А.Б., в якому просила визнати протиправними дії відповідача при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35065134 від 05.05.2017 року та внесенні записів за даними рішеннями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також просила скасувати вказане рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35065134 від 05.05.2017 року, на земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (площею 0.0815 га. кадастровий помер НОМЕР_1) за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Ухвалою від 01 серпня 2017 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд закрив провадження, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з наявністю спору про право.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що даний спір є публічно-правовим, оскільки, по-перше, в якості відповідача наявним с суб'єкт владних повноважень, а саме державний реєстратор Цалин Андрій Богданович, який на час здійснення державної реєстрації виконував покладені на нього функції держави з приводу офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.

По-друге, під час здійснення державної реєстрації, реєстратор здійснював владні управлінські функції в межах Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Це цілком узгоджується з роз'ясненням що міститься в постанові Пленуму Вищою Адміністративного Суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» (надалі - Постанова Пленуму), відповідно до якого, для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Посилання суду першої інстанції на те, що у зв'язку з наявністю спору про право вирішувати дану справи необхідно за правилами цивільного судочинства, не відповідає вимогам норм процесуального законодавства, оскільки не було в повному обсязі правильно оцінені фактичні обставини справи та предмет позову.

Не взяв суд до уваги також і те, що фактично позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державною реєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотримання ним вимог Постанови та порядку вчинення реєстраційних дій. Тобто у цій справі спір про право відсутній, а предметом позову є виключно владні, управлінські рішення та дії реєстратора як суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, міська рада просить скасувати ухвалу про закриття провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційних скарг та просять їх задовольнити в повному обсязі.

Представник третіх осіб заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, що відповідно до приписів ч.4 ст. 196 КАС України не є перешкодою для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Позовні вимоги міська рада мотивує тим, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державним реєстратором Державного підприємства «Івано-Франківський науково дослідний та проектний інститут землеустрою» було проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку, то знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (площею 0.0815 га, кадастровий номер НОМЕР_1).

Підставою для виникнення права власності був витяг з рішення Івано-Франківської міської ради №93-ХІ.ІХ від 20.04.2010 року. Вказаним рішенням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю.

Проте, згідно з п. 47 Постанови КМУ від 25.12.2015 p. № 1127, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою.

Прийнявши рішення №93-ХLIХ від 20.04.2010 року, Івано-Франківська міська рада надала ОСОБА_6 та ОСОБА_5 дозвіл лише на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Однак, у зв'язку з невідповідністю розробленої технічної документації нормам чинного на той час містобудівного та земельного законодавства па засіданні 23 сесії Івано-Франківської міської ради, де розглядалося питання передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 передача не була погоджена, оскільки не набрала необхідної кількості голосів депутатів.

Станом на час подання позову до суду рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність по АДРЕСА_1 міською радою не приймалося.

На думку позивача, оскільки основного документу, який би засвідчував право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, як цього вимагає чинне законодавство заявниками подано по було, а відтак були відсутні правові підстави для прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою м. АДРЕСА_1.

Прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стало підставою для звернення Івано-Франківської міської ради до суду з позовом про його скасування.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є захист, зокрема, права власності, порушеного відповідачем, який на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, здійснив таку реєстрацію. По своїй суті, доведення позивачем протиправності рішення та відповідно дій відповідача є спором про доведення права на таке майно. При цьому, щоб вирішити спір про протиправність дій та рішення відповідача, має бути розв'язано конкуренцію підстав виникнення права власності на спірну земельну ділянку.

З огляду на наведене, суд першої інстанції вважає, що цей спір носить приватно - правовий характер, під час вирішення якого підлягають з'ясуванню обставини щодо підстав набуття права власності на спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим, зазначені вимоги втрачають ознаки публічно-правового спору, оскільки по суті, позивач доводить своє право на землю та вимагає усунути обставини, що перешкоджають реалізації цього права.

Отже, на думку суду першої інстанції, в даному випадку має місце спір про право, що в свою чергу виключає можливість його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Проте, такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають обставинам справи та нормам процесуального права і є помилковими.

За правилами статті 1 КАС цей Кодекс визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 3 КАС).

Статтею 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших (іншого) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником, спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

У справі, що розглядається, суд, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку, що в даному випадку має місце спір про право, який має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Водночас суд залишив поза увагою те, що позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Постанови КМУ від 25.12.2015 року № 1127, а саме проведення державної реєстрації права власності на майно за відсутності відповідного рішення сесії Івано-Франківської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність по АДРЕСА_1

Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у рішенні від 25 квітня 2017 року, прийнятому у справі № 21-3197а16

Таким чином, у зв'язку з неправильним застосуванням статей 3, 17 КАС суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі, чим позбавив міську раду можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржена ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання згідно ст. 204 КАС України є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, оскільки винесена із порушенням норм процесуального права, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 41, ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року про закриття провадження у справі № 809/1018/17 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 13 листопада 2017 року.