Постанова № 70186092, 01.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2017 року № 2а-10504/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БМТС»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпро визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС» (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС, у якому просив: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002322250 від 18.07.2012року, №0000192330 від 31.01.2012 року, №0000202330 від 31.01.2012року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду Украйни від 20 липня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.07.2012 року № 000232250 і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням норм чинного податкового законодавства, не відображають дійсних обставин справи, відтак підлягають скасуванню.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі , з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.

Справа розглянуту в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку TOB «БМТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт перевірки №31/23-60/31237762 від 24.01.12 р. (надалі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки, Відповідачем 31.01.2012 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення, в тому числі:

№ 0000292360, яким збільшено суми грошового зобов'язання за податком на прибуток в розмірі 1050842,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 258955,25 грн.; № 0000202330, яким застосування штрафних санкцій в розмірі 16136,80 грн. за порушення п.п. 2.6. п.2 «Положення про проведення касових операцій в національній валюті України», затв. Постановою Правління НБУ від 12.06.1995р. №436; № 0000192330, яким застосування штрафних санкцій в розмірі 24480,00 грн. за порушення п. 9. ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами адміністративного оскарження вищевказаних рішень, Державна податкова служба у м. Києві своїм Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 24.04.2012 р. № 2374/10/12-114 залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 31.01.2012 № 0000192330, №0000202330, та серед іншого - скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 31.01.2012р. № 0000292360 в частині 415,0 грн. податку на прибуток, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишила без змін.

Проте, позивач не погоджуючись з висновками Державної податкової служби у м. Києві TOB «БМТС» звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України, яка своїм рішенням від 05.07.2012 р. № 18354/7/10-2415 від 05.07.2012р. залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 31.01.2012 № 0000192330, № 00002023390, та серед іншого - скасувала податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року № 0000292360 в частині зменшення товариству валових витрат по операціях з надання послуг з інвентаризації, а скаргу задовольнила частково.

На підставі вищезазначеного рішення, прийнятого за наслідками процедури адміністративного узгодження, та акту перевірки №31/23-60/31237762 від 24.01.2012р. Відповідачем податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року № 0002322250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1242149,00 грн., в т. ч. за основний платіж - 993 719,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 248 430,00 грн.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд, виходив з того, що з метою повного та всебічного встановлення обставин справи судам слід було ретельно перевірити доводи сторін щодо наявності або відсутності порушень норм податкового законодавства, наведених в акті перевірки від 24 січня 2012 року № 31/23-60/31237762, висновки якої стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.07.2012 року № 0002322250.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

В частині щодо податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року № 0002322250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1242149,00 грн., Суд зазначає:

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 (надалі - Закон №334/94) до складу валового доходу включається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. 11.3.1 вищевказаного Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону №334/94, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону №334/94, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону №334/94 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, ще не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно з п. 5.1 ст.5 Закону №334/94, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу четвертого пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94 не підлягають віднесенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абз. г, пп.138.10.2, п.138.10, ст.138 Податкового кодексу, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Відповідно до п.п.139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних, цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою правильності визначення валового доходу було встановлено розбіжності, а саме: у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2008 року «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» задекларовано 24704403 грн. (75004864грн. - 50300461грн.) тоді як загальний обсяг поставки задекларований підприємством в рядку 5 декларацій з податку на додану вартість за 4 квартал 2008 року становить 25300810 грн., що підтверджено регістрами бухгалтерського обліку та відображенням в реєстрах виданих податкових накладних.

Розбіжність між задекларованими даними та даними перевірки становить 596407грн.(24704403 грн. - 25300810 грн.).

Судом встановлено, що розбіжність виникла в зв'язку з тим, що в Декларації з ПДВ за грудень 2008 року задекларована завищена сума передплати без ПДВ, яку підприємство отримало від TOB «ДІД Україна», а саме 1879903,33 грн., замість 1579381,45 грн.

За даними перевірки було встановлено, що TOB «БМТС» задекларовано обсяг проведених операцій (без ПДВ) по взаємовідносинах з TOB «ДІД Україна» у сумі 1863262,46 грн., ПДВ визначено в сумі 372652 грн., включено до складу податкового зобов'язання та відображене у реєстрі виданих податкових накладних, який відповідає даним Розділу І «Податкові зобов'язання» додатку № 5 до декларації з ПДВ за грудень 2008 року.

Також, перевіркою було встановлено, що у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» задекларовано суму 100759906 грн., тоді як загальний обсяг поставки задекларований підприємством в рядку 5 декларацій з податку на додану вартість за 2009 рік у сумі 101161395 грн., що підтверджено регістрами бухгалтерського обліку та відображенням в реєстрах виданих податкових накладних.

Розбіжність між задекларованими підприємством даними в графі 01.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік та даними перевірки становить суму - 401489 грн. (100759906 грн. - 101161395 грн.).

Згідно з поясненнями TOB «БМТС», розбіжність виникла у зв'язку з тим, що при обробці даних з фінансової системи для складання декларації з податку на прибуток за 2009 рік до розрахунку не попала інформація по доходах одного підрозділу через технічну помилку.

TOB «БМТС» не було включено до складу валових доходів у 4 кварталі 2008 року 596407 грн. та у 4 кварталі 2009 року 401489 грн., що призвело до заниження скоригованої суми валових доходів за 2008-2009 роки на 997896,0 грн.

Матеріали справи свідчать, що перевіркою було встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 декларацій «приріст балансової вартості товарів» за 4 квартал 2008 року на суму 2976982 грн. Перевіркою правильності визначення приросту/убутку запасів задекларованих в Декларації з податку на прибуток (Додаток К1/1 до рядків 01.2. 01.5, 04.2, 04.10. 04.12 та 07 декларації) встановлено розбіжності, а саме: в графі 5 рядок А6 Додаток КІЛ «у роздрібній торгівлі» у 4 кварталі 2008 р. задекларовано балансову вартість запасів на кінець звітного періоду (2008 рік) на 8887154 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що станом на кінець звітного періоду (2008 рік) залишок товарів на складі становив 11864135,56 грн. (Дт pax. 28 «Товари»).

В результаті чого було встановлено відхилення між задекларованим TOB «БМТС» приростом балансової вартості запасів та приростом балансової вартості запасів розрахованим за результатами перевірки на 2976982 грн.

Враховуючи все вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з яких вбачається заниження скоригованого валового доходу на загальну суму 3573389 грн., в тому числі за рік 2008 в сумі 3573389 грн. (2976982 + 596407), за рік 2009 в сумі 401489 грн., відтак вказане податкове повідомлення - рішення від 18 липня 2012 року № 0002322250 є законним та обґрунтованим.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук