Постанова № 70185973, 13.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 листопада 2017 року №826/8655/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", у якому просить суд зобов'язати відповідача зняти арешт на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_2, накладений постановами Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 05.08.2016 та від 30.06.2017 ВП №50427679.

Позовні вимоги мотивовані неправомірністю накладених на майно позивача арештів, оскільки відповідальність позивача як майнового поручителя, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується виключно вартістю майна, переданого в іпотеку, а не всього майна позивача.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав, вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2017 №826/8655/17 не виконав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Представник третіх осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" письмових пояснень з приводу спірних правовідносин не надав та явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Розгляд адміністративної справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову від 11.03.2016 про відкриття виконавчого провадження №50427679, на виконання виконавчого напису №30 від 11.01.2013, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В.

Боржником у виконавчому написі зазначено ОСОБА_2.

З метою забезпечення виконання виконавчого напису та усунення можливості здійснення відчуження майна, 05.08.2016 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження №50427679, якою накладено арешт на майно боржника в межах суми боргу.

В подальшому відповідачем винесено 30.06.2017 постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

З метою забезпечення виконання рішень та усунення можливості здійснення відчуження майна, 30.06.2017 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження №50427679, якою накладено арешт на все майно боржника в межах суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Позивач не погоджуючись із вказаними постановами про арешт майна від 05.08.2016 та від 30.06.2017 ВП №50427679, оскаржив їх до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

На момент звернення позивачем до суду з даним позовом є чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016 №1404-VIII.

Водночас, суд наголошує, що на момент прийняття державним виконавцем постанови від 11.03.2016 про відкриття виконавчого провадження №50427679, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи виконавчі написи нотаріусів.

Згідно частини першої - третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, у тому числі винесенням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до частини першої - третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016 №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

З іпотечного договору від 02.08.2007 за реєстровим №498 вбачається, що ОСОБА_3 є іпотекодавцем, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є іпотекодавцями-майновими поручителями, яким на праві власності належить квартира за адресою: місто київ, АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання виконавчого напису та усунення можливості здійснення відчуження майна, 05.08.2016 та з метою забезпечення виконання рішень та усунення можливості здійснення відчуження майна 30.06.2017 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження №50427679, якими накладено арешт на майно боржника в межах суми боргу/в межах суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, об'єктом обтяження виступила вся квартира, за адресою: місто київ, АДРЕСА_1.

Однак, суд ознайомившись із постановами від 11.03.2016 про відкриття виконавчого провадження №50427679, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2016 ВП№50427679 та про арешт майна боржника від 30.06.2017 ВП№50427679 встановив, що в жодній із зазначених постанов державним виконавцем не вказано суму боргу, яка є предметом стягнення з ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП№50427679.

При цьому, ані відповідач, ані публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", жодних пояснень з приводу спірних правовідносин суду не надали, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили.

Враховуючи приписи Закону України "Про виконавче провадження" та "Про іпотеку", а також викладені вище обставини, відповідачем не доведено, що постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2016 ВП№50427679 та про арешт майна боржника від 30.06.2017 ВП№50427679 винесені обгрунтовано.

А тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69-71, 94, 128, 158-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з усієї квартири №27, за адресою: місто київ, вулиця Світлицького, 29/18, накладений постановами Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 05.08.2016 та від 30.06.2017 ВП №50427679.

Присудити здійснені ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн.) підтверджені квитанцією від 10.07.2017 №115 за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Літвінова А.В.