Постанова № 70185486, 02.11.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року 13 год. 50 хв. РівнеСправа № 817/1172/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (довіреність від 01 червня 2017 року); представника відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 16 березня 2017 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (далі іменується позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017: № НОМЕР_1, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 1939511 грн. 00 коп.; № НОМЕР_2, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобовязання по податку на прибуток в розмірі 1741959 грн. 00 коп.; № НОМЕР_3, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобовязання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 19955 грн. 40 коп.

Ухвалою судді від 09.08.2017 провадження в адміністративній справі відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, пояснили суду, що з податковими повідомлення-рішеннями, прийнятими фіскальним органом не погоджуються, оскільки порушень, про які зазначено в акті перевірки, товариство не здійснювало. При перевірці позивачем надано всі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку щодо підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Меридіан Компані», ТОВ «Контент логістик», ТОВ «Діоніс-Транс», ТВ «ОСОБА_4 Трейд», ТОВ «НКТрейд», ТОВ «Трейл-Блейзерс». Крім того, встановлення контролюючим органом відсутності у видаткових накладних посад та прізвищ осіб, що підписали документи, не може бути підставою для виключення проведених оплат із складу валових витрат підприємства.

Представники ТОВ «Захід Агробізнес» наголосили, що недотримання податкової дисципліни контрагентами не може слугувати підставою для висновків фіскального органу про безтоварність господарських операцій, проведених з такими контрагентами, про відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості для здійснення діяльності. Крім того, позивач вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів і послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його контрагентом. Тому, висновок Головного управління ДФС у Рівненській області про те, що всі товари, отримані від таких контрагентів є безоплатно наданими товарами, позивач вважає безпідставним. Таким чином, позивач стверджує про необґрунтованість позиції фіскального органу про безпідставність формування валових витрат та податкового кредиту по вищевказаних операціях.

Крім того, представники позивача не погоджуються також з висновком відповідача щодо неутримання позивачем податку з доходів нерезидента походженням з України по відносинах з «MARIBO Seed International ApS». Однак, вказані кошти були оподатковані в країні нерезидента ОСОБА_5.

Таким чином, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення.

Відповідач Головне управління ДФС у Рівненській області, подав письмові заперечення проти адміністративного позову, де вказав, що за результатами перевірки позивача було встановлено порушення податкового законодавства, оскільки господарські операції, відображені в бухгалтерському та податковому обліку з ТОВ «Меридіан Компані», ТОВ «Контент логістик», ТОВ «Діоніс-Транс», ТВ «ОСОБА_4 Трейд», ТОВ «НКТрейд», ТОВ «Трейл-Блейзерс» мають нереальний характер. Крім того, фіскальний орган стверджує, що подана позивачем ОСОБА_6 про податкову резиденцію, видана Податковою інспекцією ОСОБА_5, про те, що компанія «MARIBO Seed International ApS» є податковим резидентом ОСОБА_5 відповідно до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, укладеного між Урядом України та ОСОБА_5, належним чином не легалізована, а саме в ній не проставлений апостиль. Тому, відповідач прийшов до висновку про неутримання та несплату позивачем податку на доходи нерезидента за ІV квартал 2016 року. Таким чином, представник відповідача в судовому засіданні вказав, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 02.11.2017 судом проголошена вступна і резолютивна частини рішення на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу субєкта господарювання в розумінні частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується Закон України №755-IV); перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби Рівненської області (статті 63, 64 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується ПК України)); та зареєстроване за юридичною/податковою адресою: місто Рівне, вулиця Курчатова, 18с (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

У період з 12.06.2017 по 10.07.2017 Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» /ТОВ «Захід Агробізнес» (код ЄДРПОУ 37022936) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки складено Акт від 17.07.2017 №499/17-00-14-01/37022396 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (податковий номер платника податку 37022936) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 (т. І а.с.22-62)

У висновках Акту перевірки зазначено про встановлені порушення платником податків, в тому числі:

1.п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. III Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями):, п.5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», 2.2 Положення №88, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1393567 грн., у тому числі: за І квартал 2016 року в сумі 101080 грн., за II квартал 2016 року в сумі 1292487 грн.;

2.пп. «а» п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 548 409 грн. в тому числі за:

за квітень 2016р. в сумі 868203 грн., за травень 2016 р. в сумі 586048 грн., за липень 2016р. в сумі 94158 грн.;

3.абзацу й) підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями):

при виплаті доходу нерезиденту фірмі «MARIBO Seed International ApS», ОСОБА_5 за надані в 2016 році консультаційні послуги на території України, не утримано та не перераховано до бюджету податок за ставкою 15 відсотків в сумі 15 964,32 грн.;

На підставі висновків акту перевірки фіскальним органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017: № НОМЕР_1, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 1939511 грн. 00 коп.; № НОМЕР_2, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобовязання по податку на прибуток в розмірі 1741959 грн. 00 коп.; № НОМЕР_3, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобовязання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 19955 грн. 40 коп. (т. І а.с.63-67).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу податкових повідомлень-рішень, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 14.12.1999 № 860/4153 зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 135.1. ПК України, базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, в розумінні статті 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Для встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції; установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що за результатом господарських відносин, що склалися між ТОВ «Захід Агробізнес» та «ТОВ «Меридіан Компані», укладено Договори поставок: №2704-1 від 27.04.2016, предметом якого є поставка гербіциду Майстер в кількості 132 кг по ціні 3244,8 грн., та №2704-2 від 27.04.2016, предметом якого є поставка насіння кукурудзи ДКС 4795 у кількості 100 посівних одиниць по ціні 2470 грн., та насіння кукурудзи П9578 у кількості 80 посівних одиниць по ціні 2470 грн. (а.с.68-74 т. І).

Поставка відбулася відповідно до видаткових накладних №41 від 29.04.2016 на суму 356928 грн. (без ПДВ) гербіцид в кількості 132 кг; №40 від 29.04.2016 на суму 205833 грн. 33 коп. (без ПДВ) насіння кукурудзи ДКС 4795 в кількості 100 од.; №42 від 29.04.2016 на суму 164666 грн. 67 коп. (без ПДВ) насіння кукурудзи П9578 в кількості 80 од. (а.с.129-130, 132-135 т. І).

Відповідно оформлені податкові накладні №225 від 29.04.2016 сума ПДВ 41166 грн. 67 коп., № 226 від 29.04.2016 сума ПДВ 71385 грн. 60 коп., №227 від 29.04.2016 сума ПДВ 32933 грн. 33 коп., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2016 року в розмірі 145486 грн. (а.с.198-206 т. І).

Крім того, поставка даної продукції підтверджена товарно-транспортною накладною № 300382 від 29.04.2016, перевізником є ТОВ «Тандемтранссервіс». Відповідно до умов Договору перевезення від 13.04.2016 Перевізник зобовязався отримати Товар у Постачальника по кількості та тарі відповідно до видаткової накладної і доставити його Покупцю, отже відповідно до вказаного договору Перевізник отримував Товар від Постачальника та доставляв його Покупцю, а саме контрагентам позивача, яким реалізовувався товар (а.с.174-177 т. І). В товарно-транспортних накладних в реквізиті «Пункт навантаження» чітко зазначене місце фактичного зберігання Товару до передачі його експедитору Покупця (а.с.112-113 т. І).

В подальшому вказана продукція реалізована ТОВ «Агрообєднання фермерських господарств «Еліта», ТОВ «Галич-Агро-Стек», ТОВ «Зоря», що не заперечується фіскальним органом.

Щодо господарських відносин ТОВ «Захід Агробізнес» з ТОВ «Трейл-Блейзерс», то судом встановлено наступне.

Згідно з укладеним позивачем з ТОВ «Трейл-Блейзерс» договором поставки №2704-1 від 27.04.2016 позивачем придбано насіння кукурудзи П9578 у кількості 72 посівних одиниць по ціні 2470 грн. за одиницю (а.с.95-99 т. І).

Факт придбання вказаного товару підтверджується видатковою накладною №3 від 06.05.2016 насіння кукурудзи в кількості 72 пос.од на суму 148200 грн., товарно-транспортною накладною №300388 від 06.05.2016, перевізником є ТОВ «Тандемтранссервіс», актом надання послуг, податковою накладною №27 від 06.05.2016 на суму ПДВ 29640 грн. (а.с.110-111, 126-128, 194-195 т. І).

В подальшому товар був реалізований ТОВ «Агрообєднання фермерських господарств «Еліта».

Щодо господарських відносин ТОВ «Захід Агробізнес» з ТОВ «Контент Логістикс», то судом встановлено наступне.

Відповідно до Договору поставки №2704-1 від 27.04.2016 позивачем було придбано насіння кукурудзи ДКС 4795 в кількості 376 посівних одиниць по ціні 2470 грн. Відповідно до видаткової накладної №16 від 06.05.2016 товар був куплений ТОВ «Захід Агробізнес» на суму 773933 грн. 33 коп. та поставлений згідно з товарно-транспортною накладною №300388 від 06.05.2016 (а.с.75-79, 110-111, 118-119 т. І).

По факту здійсненої поставки позивачем сформований податковий кредит на суму 154786 грн. 67 коп. на підставі виписаної ТОВ «Контент Логістикс» податкової накладної №28 від 06.05.2016 (а.с.196-197 т. І).

В подальшому насіння кукурудзи реалізоване ТОВ «Агротехнологія», ТОВ «Зоря», про що зазначено і в акті перевірки та не заперечується фіскальним органом.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Діоніс-Транс», то суд зазначає.

ТОВ «Діоніс-Транс» в особі Повіреного директора ТОВ «Сконто Груп», який діє на підставі Договору доручення №704/4 від 07.04.2016 та Довіреності на право укладення договору з покупцем від 07.04.2016, уклало з позивачем ОСОБА_7 поставки №2704-1 від 27.04.2016, згідно з яким позивачем куплено насіння кукурудзи П9578 у кількості 121 посівних одиниць на загальну суму 249058 грн. 33 коп., що підтверджено видатковою накладною №1 від 06.05.2016, товарно-транспортною накладною №300388 від 06.05.2016 (а.с.80-84, 110-111, 124-125 т. І).

Крім того, позивачем на підставі виписаної ТОВ «Діоніс-Транс» податкової накладної № 29 від 06.05.2016 сформований податковий кредит в розмірі 49811 грн. 67 коп. (а.с.192-193 т. І). Насіння реалізоване ТОВ «Агрообєднання фермерських господарств «Еліта».

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ «ОСОБА_4 Трейд», то суд зазначає.

ТОВ «Захід Агробізнес» здійснило закупівлю у ТОВ «ОСОБА_4 Трейд» насіння кукурудзи ДКС 4795 у кількості 24 посівних одиниць по ціні 2470 грн. відповідно до укладеного Договору поставки № 2704-1 від 27.04.2016 (а.с.85-89 т. І).

Факт поставки підтверджений видатковою накладною №1 від 06.05.2016 на суму 49400 грн. та товаро-транспортною накладною № 300388 від 06.05.2016 (перевізник ТОВ «Тандемтранссервіс», вантажовідправник ТОВ «Сконто груп») (а.с.110-111, 122-123 т. І).

Формування податкового кредиту по даній господарській операції відбулося на підставі податкової накладної №26 від 06.05.2016 на суму 9880 грн. (а.с.184-185 т. І).

В подальшому позивачем реалізоване насіння ТОВ «Зоря».

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «НКТрейд» судом встановлено наступне.

На підставі укладеного між сторонами Договору поставки №2704-2 від 27.04.2016 ТОВ «Захід Агробізнес» здійснено закупівлю насіння кукурудзи в кількості 127 посівних одиниць по ціні 2470 грн., що підтверджено дослідженими судом: видатковою накладною №54 від 06.05.2016 на суму 261408 грн., товарно-транспортною накладною №300388 від 06.05.2016, податковою накладною № 9 від 06.05.2016 (а.с.90-94, 110-111, 120-121, 186-191 т. І).

Саме за результатами вказаної господарської операції, яка фактично відбулася, позивачем сформовані валові витрати на суму 261408 грн. (ІІ квартал 2016 року) та податковий кредит на суму 52281 грн. 67 коп. (травень 2016 року).

В подальшому відбулася реалізація насіння ТОВ «Агрообєднання фермерських господарств «Еліта».

Щодо відносин між ТОВ «Захід Агробізнес» та ТОВ «Компанія «Інтертрейд», то суд вказує, що у 2016 році позивачем було придбано в даного контрагента товарів на суму 5532610 грн. 42 коп. (без ПДВ).

Так, судом встановлено, що згідно з Договором поставки № 2503-3 від 25.03.2016 було здійснено поставку насіння соняшника «Конді» у кількості 200 посадочних одиниць на суму 673864 грн.; відповідно до Договору №0404-1 від 04.04.2016 насіння соняшникове у кількості 200 посадочних одиниць на суму 671292 грн.; відповідно до Договору №0404-2 від 04.04.2016 насіння кукурудзи ДКС 3511 у кількості 1000 посадочних одиниць на суму 2766600 грн., насіння кукурудзи ДКС 4014 у кількості 600 посадочних одиниць на суму 1659960 грн.; відповідно до Договору №0404-3 від 04.04.2016 насіння кукурудзи ДК 315 у кількості 300 посадочних одиниць на суму 720000 грн.; відповідно до Договору №0804-1 від 08.04.2016 насіння соняшника НК НЕОМА у кількості 74 посадочних одиниць на суму 239112 грн. 50 коп. (а.с.100-109 т. І).

Факти закупівлі та поставки насіння від даного контрагента підтверджено видатковими накладними № 120 від 30.03.2016 на суму 561553 грн. 33 коп. (без ПДВ), №131 від 12.04.2016 на суму 111882 грн.; №132 від 12.04.2016 на суму 438954 грн. 67 коп.; №142 від 18.04.2016 на суму 450500 грн.; №143 від 18.04.2016 на суму 276660 грн.; №144 від 18.04.2016 на суму 630700 грн.; №136 від 13.04.2016 на суму 461100 грн.; №137 від 13.04.2016 на суму 833425 грн., № 138 від 13.04.2016- на сум 968575 грн.; №145 від 18.04.2016 на суму 600000 грн.; №130 від 11.04.2016 на суму19926 грн. 42 коп. (а.с.137-142, 145-148, 151, 156-158, 160, 163 т. І).

Крім того, поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 120 від 30.03.2016 (перевізник ФОП ОСОБА_8І.), № 131 від 12.04.2016 (перевізник ТОВ «Бест Груз»), № 132 від 12.04.2016 (перевізник ТОВ «Бест Груз»), № 300327 від 18.04.2016 (перевізник ТОВ «Тандемтранссервіс»), № 300307 від 13.04.2016 (перевізник ТОВ «Тандемтранссервіс»), №130 від 11.04.2016 (перевізник ТОВ «ОСОБА_2 пошта») (а.с.114-117, 152-155, 159, 161-162, 164-173 т. І).

В подальшому ТОВ «Захід Агробізнес» реалізувало насіння ПОСП «Відродження», СТОВ «Світоч», ТОВ «Зоря», ФГ «Велес-В», ФГ «АС Попаз» (а.с.229-246 т. І; а.с.1-14 т. ІІ).

Позивачем сформований податковий кредит за результатами вказаних операцій на суму 1106522 грн. 07 коп. на підставі податкових накладних: №173 від 25.03.2016, №209 від 30.03.2016, №19 від 04.04.2016, №20 від 04.04.2016, №30 від 05.04.2016, №31 від 05.04.2016, №58 від 08.04.2016, №86 від 12.04.2016, №102 від 13.04.2016, №103 від 13.04.2016, №124 від 18.04.2016, №125 від 18.04.2016, №126 від 18.04.2016 (а.с.207-228 т. І).

Таким чином, судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Меридіан Компані», ТОВ «Контент логістик», ТОВ «Діоніс-Транс», ТВ «ОСОБА_4 Трейд», ТОВ «НКТрейд», ТОВ «Трейл-Блейзерс», ТОВ «Компанія «Інтертрейд», що були досліджені контролюючим органом при перевірці, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

При цьому, посилання відповідача на той факт, що у видаткових накладних постачальника ТОВ «Меридіан Компані» не вказано прізвища та посади осіб, які відвантажили даний товар і склали дані документи, а в графі «від Постачальника» зазначено лише їх підписи, що не дало змогли ідентифікувати осіб, які безпосередньо виконували дані операції, суд оцінює критично.

Згідно з статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до реквізитів первинного документа відноситься особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Як слідує з видаткових накладних, від імені постачальника документи підписував директор Постачальника. Таким чином, за даними підписами можна ідентифікувати особу Постачальника, оскільки ця ж особа є підписантом договору Доручення щодо надання повноважень ТОВ «Сконто Груп» згідно Довіреності, в якій також є підпис директора ТОВ «Меридіан Компані».

При цьому, суд зазначає, що формальна відсутність у деяких документах місця та дати, а також незазначення підприємств-виконавців не є підставою для виключення проведених оплат із складу валових витрат підприємства, оскільки, наявність підписів та печаток на цих документах дає можливість в повній мірі ідентифікувати сторін зобовязань.

Таким чином, судом встановлена правомірність формування валових витрат підприємства та формування податкового кредиту по вказаних господарських операціях.

Висновки перевіряючих в акті перевірки ґрунтуються на тому, що наявні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не відображають реальних господарських правовідносин, оскільки фактичне здійснення господарських операцій відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Однак, суд не погоджується з такими висновками фіскального органу, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а є лише необґрунтованими припущеннями.

Твердження перевіряючих про відсутність зміни реального стану позивача за наслідками правовідносин з ТОВ «Меридіан Компані», ТОВ «Контент логістик», ТОВ «Діоніс-Транс», ТВ «ОСОБА_4 Трейд», ТОВ «НКТрейд», ТОВ «Трейл-Блейзерс», ТОВ «Компанія «Інтертрейд» ґрунтується на позиції, викладеній перевіряючими в акті перевірки, щодо порушення податкової дисципліни цими контрагентами позивача, в звязку з чим не задекларовано дохід від операцій з продажу товарів покупцям, в т. ч. ТОВ «Захід Агробізнес».

Крім того, в акті перевірки зазначено, що у цих контрагентів відсутня матеріально- технічна і технологічна можливість для самостійного здійснення виробництва та, реалізації товарів, вказаних у видаткових накладних, в звязку з відсутністю основних засобів та необхідної кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з виробництва товарів, неналежністю (згідно з податковою, фінансовою і статистичною звітністю, Єдиним реєстром податкових накладних) до субєктів сфери матеріального виробництва і економічної діяльності з виробництва відповідного товару.

Однак, суд зазначає, що наявність будь-якого ймовірного порушення у контрагента, фігурування одного з контрагентів постачальника у кримінальному провадженні, відсутність одного із контрагентів за місцем реєстрації в жодному разі не може бути підставою для відповідальності ТОВ «Захід Агробізнес». З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та на формування валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом не може бути підставою для відмови у праві товариства на податковий кредит. Таким чином, якщо податкові органи володіють інформацією щодо ухилення від сплати податків платником чи вчинення ними дій з метою незаконного формування даних податкового обліку, вони повинні вживати заходи з метою притягнення до відповідальності саме такого суб'єкта господарювання, а не покладати відповідальності на його контрагента, який документально підтвердив своє право на податкові відрахування. Цю позицію підтримує і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 05.07.2017 у справі № 820/9411/15.

Платник податків не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Товариство не мало можливості та правових підстав для перевірки господарських операцій контрагентів, тому покладення відповідальності у вигляді позбавлення права власності на частину фінансових активів, на які товариство має законне право, є порушенням принципів законності та соціальної справедливості. Вказана правова позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 18.09.2013 у справі №К/9991/65231/12.

Суд акцентує увагу на те, що особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та ін.).

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

Крім того, фіскальний орган стверджує про відсутність документів, що засвідчують якість та походження придбаного товару, однак судом встановлено наявність таких документів та подання позивачем їх для перевірки, що підтверджено листом-відповіддю на запит №05/07/2017-1 від 06.07.2017 (а.с.48-51, 87-94 т. ІІ)

В акті перевірки податковий орган також стверджує, що реалізація товарів від ТОВ «Захід Агробізнес» на його контрагентів мала місце фактично, але джерело походження даних товарів не встановлено. Наявність факту реалізації ТМЦ є свідченням набуття останнього у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. При цьому, податковий орган приходить до висновку, що товари є такими, що безоплатно отримані і є доходом в розумінні п. 5 ПСБО 15 «Доходи», а не зобов'язанням в розумінні п. 5 ПСБО 11 «Зобов'язання».

Однак, суд не погоджується з такими висновками перевіряючих та зазначає, що згідно з пп. 14.1.13. п.14.1 ст.14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги - це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Аналізуючи суть операцій між контрагентами, що були субєктами перевірки, суд вказує, що товар, отриманий позивачем від ТОВ «Меридіан Компані», ТОВ «Контент Логістик», ТОВ «Діоніс-Транс», ТОВ «ОСОБА_4 Трейд», ТОВ «НКТрейд» та ТОВ «Трейл-Блейзерс», повністю оплачений, а саме здійснено перерахування безготівкових грошових коштів в сумі згідно договорів поставки на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями (а.с.99-115 т. ІІ).

Тому даний товар, відповідно до вище зазначених норм ПКУ, не може бути віднесений до категорії безоплатно отриманих.

За змістом статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам статті 71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення, містить припущення та не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків; щодо безтоварності господарських операцій; щодо невиконання позивачем та контрагентами взятих на себе зобовязань, що відображені у договорах, накладних, товарно-транспортних накладних.

Фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення позивачем даних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Тому, суд дійшов до висновку про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами фактично здійснених господарських операцій з поставки товарів від ТОВ «Меридіан Компані», ТОВ «Контент логістик», ТОВ «Діоніс-Транс», ТВ «ОСОБА_4 Трейд», ТОВ «НКТрейд», ТОВ «Трейл-Блейзерс», ТОВ «Компанія «Інтертрейд».

Тому, податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017: № НОМЕР_1, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 1939511 грн. 00 коп.; № НОМЕР_2, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобовязання по податку на прибуток в розмірі 1741959 грн. 00 коп. підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо встановленого перевіркою порушення оподаткування доходів нерезидентів, то суд зазначає наступне.

01.12.2016 ТОВ «Захід Агробізнес» укладений ОСОБА_7 №01/12/2016 з фірмою-нерезидентом «MARIBO Seed International ApS» (ОСОБА_5), відповідно до якого вказаною компанією надано консультаційні послуги на загальну суму 4032 дол. США (106169 грн. 96 коп.), що підтверджено актом виконаних робіт від 19.12.2016. Кошти були перераховані позивачем в розмірі 4032 дол. США (106428 грн. 81 коп.)

Нормами Конвенції між Урядом України та Урядом ОСОБА_5 про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (ОСОБА_5 підписання: 05.03.96р., дата ратифікації: 12.07.96р., дата набрання чинності для України: 21.08.96р.) визначено: ОСОБА_1 доходу резидента Договірної Держави, де б вони не виникали, які не згадані в попередніх статтях цієї Конвенції, підлягають оподаткуванню лише у цій Державі. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до доходу, іншого ніж доход від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6 цієї Конвенції, якщо одержувач такого доходу є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво або надає у цій Державі незалежні особисті послуги через розташовану там постійну базу, і право або майно, у зв'язку з яким одержано доход, дійсно пов'язані з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14 залежно від обставин.

Таким чином, відповідно до умов Конвенції компанія «MARIBO Seed International ApS» (ОСОБА_5) є платником податку у ОСОБА_5, а тому визначення фіскальним органом України податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 19955 грн. 40 коп. є протиправним та необґрунтованим.

Тому, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 01.08.2017 №0005061402 також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Захід Агробізнес» підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачена сума судового збору у розмірі 55461 грн. 38 коп. підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби України.

Керуючись статтями 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 01 серпня 2017 року №0005051401 та №0005041401 та №0005061402.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (код ЄДРПОУ 37022936) суму судового збору у розмірі 55461 (пятдесят пять тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 38 (тридцять вісім) коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська