Постанова № 70184748, 07.11.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванчулинець Д.В.,

за участі секретаря судового засідання Фількорн В.В.,

за участю сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

сторони в судове засідання не з’явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 07 листопада 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 13 листопада 2017 року.

09 жовтня 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2017 року за № 33130-13 на суму 204,63 грн.; за № 33131-13 на суму 342,86 грн., за № 33132-13 на суму 319,67 грн.; за № 33134-13 на суму 274,65 грн., за № 33135-13 на суму 130,51 грн. та за № 33136-13 на суму 286,48 грн., виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у Закарпатській області; 2) стягнути з головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі (а.с.5-7).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним були отримані податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 19 червня 2017 року: №33130-13 на суму 204,63 грн., №33131-13 на суму 342,86 грн., №33132-13 на суму 319,67 грн., №33134-13 на суму 274,65 грн., №33135-13 на суму 130,51 грн., №33136-13 на суму 286,48 грн., що видані Головним управлінням ДФС у Закарпатській області та якими визначено суму податкових зобов’язань за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Суми податкових зобов’язань встановлені зазначеними ППР нараховані Головним управлінням ДФС у Закарпатській області самостійно за 2016 рік базовий податковий період або плановий бюджетний період. Окрім того, зазначає, що відповідно до п.12.3.4 Податкового кодексу України (далі – ПК України) рішення про встановлення місцевих податків або змін до них офіційно оприлюднюються до 15 липня року, що передує бюджетному періоду в якому планується застосування встановлених податків або змін. В іншому випадку відповідні рішення застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Так, відповідно до п.12.5 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевого податку або змін до нього є нормативно-правовим актом, який набирає чинності з урахуванням строків передбачених п.12.3.4 ПК України. Ужгородською міською радою прийнято рішення за №1618 від 16 січня 2015 року про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Ужгород. Проте цим рішенням не були встановлені усі необхідні елементи податку (ст..7 ПК України), як це вимагається нормами п.12.3.2 ПК України. Рішенням Ужгородської міської ради від 09 липня 2015 року за № 1747 затверджено «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у м. Ужгород», де визначені інші необхідні елементи податку. Дане рішення було оприлюднено в газеті «Ужгород» 22 серпня 2015 року і згідно приписів п.12.3.4 ПК України набрало чинності з 01 січня 2017 року. Таким чином, визначення усіх необхідних елементів податку, що є необхідною умовою для встановлення податку, було встановлено двома рішеннями Ужгородської міської ради, які набирають чинності в порядку визначеним ст.12 ПК України. На підставі чого, позивач вважає, всі податкові повідомлення-рішення такими, що прийнятті з порушенням норм чинного законодавства та просить суд такі скасувати.

У судове засідання позивач не з’явився, однак 07 листопада 2017 року до суду надійшло клопотання від останнього про розгляд справи у його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча судом вжито всіх заходів для належного повідомлення останнього про дату, час та місце судового розгляду передбачених Главою 3 Розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Доказом про належне повідомлення останнього слугує наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення адресату (а.с.15). Відповідну поштову кореспонденцію (ухвалу про відкриття провадження у справі, ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляді та повістку про виклик у судове засідання) представник відповідача одержав 13 жовтня 2017 року, що підтверджується його підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.15). Слід зазначити, що в резолютивних частинах ухвал про відкриття провадження у справі та про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду відповідача, як суб’єкта владних повноважень, зобов’язано надати, в разі заперечення проти адміністративного позову письмові заперечення терміном до 20 жовтня 2017 року. Однак, останній не виконав вимог ухвали та не надав суду відповідні заперечення. У судовому засіданні 23 жовтня 2017 року судом задоволено клопотання представник відповідача про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися із матеріалами адміністративної справи та надати докази, які стосуються предмету даного спору терміном до 07 листопада 2017 року (а.с.17-19). Про наступну дату слухання справи представника відповідача було повідомлено під розпису, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.20). 07 листопада 2017 року від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про відкладення судового засідання у зв’язку з підготовкою обґрунтованих заперечень, додаткових матеріалів та доказів в спростування позиції позивача. Як вбачається із даної заяви, представник відповідача заперечує проти адміністративного позову, однак таку заяву суд розцінює, як зловживання своїми процесуальними правами шляхом затягування розгляду справи, що спричинить порушення строків розгляду такої.

Згідно вимог частини 2 статті 49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у розгляді справи, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними права і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

У відповідності до вимог частини 1 статті 122 КАС України встановлено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

Відповідна позиція щодо розгляду справи в розумний строк, також міститься в Рішенні Європейського суду з прав людини, а саме: «СПРАВА “БУРЯК ПРОТИ УКРАЇНИ” (CASE OF BURYAK v. UKRAINE)», рішення в якій прийнято судом 19 січня 2012 року, відповідно до якої зазначено, що: «До Європейського суду заявник скаржився за п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на тривалість провадження у його справі. Також заявник стверджував про інші порушення. З огляду на обставини справи, а саме тривалість розгляду справи судами, а також з урахуванням прецедентної практики в аналогічних справах Європейський суд встановив порушення п.1 ст.6 Конвенції у зв’язку з незабезпеченням державними органами провадження в справі заявника в розумний строк.»

Згідно вимог ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 1 статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Оскільки сторони в судове засідання не з’явилися, фіксування судового процесу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 19 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області було прийнято ряд податкових повідомлень-рішень форми «ф», відповідно до яких ОСОБА_1 визначено суми податкових зобов’язань за платежем 180102000 за 2016 рік (податковий період): Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за № 33130-13 в сумі 204,63 грн., за № 33131-13 в сумі 342,86 грн., за № 33132-13 в сумі 319,67 грн., за № 33134-13 в сумі 274,65 грн., за № 33135-13 в сумі 130,51 грн. та за № 33136-13 в сумі 286,48 грн. (а.с.8-10).

Судом встановлено, що згідно вищеперерахованих податкових повідомлень-рішень позивачеві визначено суми податкових зобов’язань згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та у відповідності до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.

У відповідності до вимог підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно вимог підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

У відповідності до вимог статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 № 71-VIII (далі – Закон України № 71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Законом України № 71-VIII було запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Відповідно до статті 10 пункту 10.3 Податкового кодексу України, в редакції Закону України № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК України.

Відповідно до статті 12 пункту 12.3 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є безумовним обов’язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно відповідно до статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.4 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

Плановим відповідно до норми статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.4 ПК України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Відповідно до статті 12 пункту 12.4 підпункту 12.4.3 ПК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Отже, рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до статті 12 пункту 12.5 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України.

Враховуючи викладене, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.4 ПК України.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також статтею 26 частиною 1 пунктом 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 143 Конституції України.

Судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржених рішень були використані, крім норм ПК України: Рішення Ужгородської міської ради XXVII сесії VI скликання за № 1618 від 16 січня 2015 року «Про місцеві податки і збори» (а.с.30-32) та Рішення Ужгородської міської ради XXVII сесії VI скликання за № 1747 від 09 липня 2015 року «Про справляння в м. Ужгород місцевих податків і зборів» (а.с.29).

У зв’язку з відсутність в Закарпатського окружного адміністративного суду відомостей щодо офіційного оприлюднення наведених вище нормативно-правових актів по справлянню місцевих податків і зборів, які прийняті органом місцевого самоврядування – Ужгородською міською радою, судом, з метою з’ясування дати офіційного оприлюднення відповідних рішень, надіслано запити до Ужгородської міської ради та в.о. Головного редактора редакції газети «Ужгород» п. Мегела О.І. (а.с.22, 23).

06 листопада 2017 року, на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла відповідь від Виконавчого комітету Ужгородської міської ради за вих.. № 4732/03-17 від 02 листопада 2017 року, відповідно до якої зазначено, що рішення Ужгородської міської ради від 09 липня 2015 року за № 1747 було офіційно опубліковано в газеті «Ужгород» 22 серпня 2015 року та надано виписку з відповідної газети за 22 серпня 2015 року (а.с.26-28). Щодо рішення Ужгородської міської ради від 16 січня 2015 року за № 1618, заступником міського голови ОСОБА_2 в листі-відповіді на запит Закарпатського окружного адміністративного суду повідомлено останнього, що відповідне рішення було опубліковано на офіційному сайті міської ради та надано роздруківки з офіційного сайту (а.с.26, 30, 31).

Однак, із роздруківок із офіційного сайту Ужгородської міської ради не можливо встановити дати оприлюднення рішення Ужгородської міської ради від 16 січня 2015 року за № 1618. Більше того, при дослідженні доказів у даній адміністративній справі, судом встановлено, що згідно офіційного веб-сайту Ужгородської міської ради рішення Ужгородської міської ради XXVII сесії VI скликання за № 1618 від 16 січня 2015 року «Про місцеві податки і збори» опубліковано на офіційному сайті 12 серпня 2016 року (посилання на веб-сайт http://rada-uzhgorod.gov.ua/rada_docs_t/mistsevi-podatky-ta-zbory-2016/).

Акти органів місцевого самоврядування згідно статей 143, 144 Конституції України, статей 69, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов’язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території.

У відповідності до вимог частини 2 статті 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Згідно вимог частини 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно статті 5 Регламенту Ужгородської міської ради VI скликання затвердженого рішенням V сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 08 квітня 2011 року за № 149 (далі - Регламент) встановлено, що рішення ради можуть оприлюднюватися на офіційному веб-сайті міської ради в мережі Інтернет, а рішення, які мають нормативно-правовий характер, - також шляхом оприлюднення в місцевих ЗМІ.

Згідно вимог статті 8 Регламенту передбачено, що офіційний веб-сайт міської ради www.umr.uzhgorod.ua створений з метою найбільш повного та оперативного інформування територіальної громади міста, потенційних гостей міста і всіх зацікавлених осіб про діяльність міської ради, її виконавчих органів та їх посадових осіб.

У відповідності до статті 51 Регламенту встановлено, що рішення ради нормативно-правового характеру, не пізніш як у 30-денний строк після їх прийняття і підписання у встановленому порядку підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційному друкованому виданні, яким є газета “Ужгород” або в інших місцевих ЗМІ, визначених міським головою або радою шляхом окремого голосування.

Згідно статті 52 Регламенту передбачено, що нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення відповідно до статті 51 цього Регламенту. Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування.

Стаття 157 Регламенту встановлює, що цей Регламент діє на період повноважень міської ради VІ скликання та до затвердження Регламенту ради наступного скликання.

Оскільки, рішення Ужгородської міської ради за № 1618 від 16 січня 2015 року «Про місцеві податки і збори» та за № 1747 від 09 липня 2015 року «Про справляння в м. Ужгород місцевих податків і зборів» були прийняті Ужгородською міською радою XXVII сесії VI скликання, остання повинна була керуватися при прийняті рішень Регламентом Ужгородської міської ради VI скликання від 08 квітня 2011 року за № 149.

Відповідно до вищенаведеного, судом встановлено, що рішення Ужгородської міської ради за № 1618 від 16 січня 2015 року «Про місцеві податки і збори» було опубліковано на офіційному сайті Ужгородської міської ради лише 12 серпня 2016 року, та взагалі не було опубліковано в засобах масової інформації станом на день розгляду справи, тим більше на день прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо рішення Ужгородської міської ради за № 1747 від 09 липня 2015 року «Про справляння в м. Ужгород місцевих податків і зборів», суд зазначає наступне.

Відповідне рішення було опубліковано в засобах масової інформації, а саме: в газеті «Ужгород» 22 серпня 2015 року (випуск № 9). Тобто, в розумінні вимог статті 12 пунктом 12.3 підпунктами 12.3.4, 12.4.3 та пунктом 12.5 ПК України повинні застосовуватися з 01 січня 2017 року і не можуть застосовуватись при обчисленні податку за 2016 рік.

Це узгоджується з вимогами норм статті 4 пункту 4.1 підпункту 4.1.9 ПК України.

У відповідності до вимог статті 69 Закону України «Про місце самоврядування в України» передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.10.3 ст.10 Податкового кодексу України передбачено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

У відповідно до вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Приписами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Норми статті 12 пункту 12.3 підпунктів 12.3.4, 12.4.3 та пункту 12.5 ПК України є спеціальним щодо встановлення порядку набрання чинності рішень органів місцевого самоврядування, якими регулюється питання встановлення місцевих податків або змін до них.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення в супереч вимогам Податкового кодексу України, зокрема позивачеві нараховано податкове зобов’язання щодо місцевого податку, зокрема: податку на нерухоме майне відмінне від земельної ділянки, з хибним визначенням періоду, а саме: за 2006 рік.

Оскільки, рішення Ужгородської міської ради від 12 січня 2015 року за № 1618, було опубліковане на офіційному сайті лише 12 серпня 2016 року, а в засобах масової інформації взагалі не опубліковувалося, а рішення Ужгородської міської ради від 09 липня 2015 року за № 1747 офіційно було опубліковано 22 серпня 2015 року, то в розумінні підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, останнє застосовується не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто з 01 січня 2017 року. У даному випадку, контролюючий орган при обчисленні податку за 2016 рік повинен керуватися нормами підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України і застосовувати мінімальні ставки податку встановлені статтею 266 Податкового кодексу України, тобто 0 %.

Змінами в статті 265 ПК України встановлені нові критерії якими повинні керуватись органи місцевого самоврядування при установленні місцевих податків або змін до них в порядку встановленим статтею 12 ПК України з врахуванням норм статті 4 ПК України.

Відповідно до статті 4 пункту 4.1 підпункту 4.1.9 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема на принципі, як от стабільності, відповідно до якого – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Проте такі дії контролюючого органу не мають законних підстав і є невірним тлумаченням норм податкового законодавства в порушення норм статті 19 та статті 58 Конституції України.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, статтею 71 частиною 2 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що є обґрунтованими, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому такі необхідно задовольнити.

У відповідності до вимог статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене вище, суд присуджає до стягнення з відповідача на користь позивача документально підтвердженні судові витрати у розмірі 640,00 грн. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "ф" прийняті Головним управлівння ДФС у Закарпатській області від 19 червня 2017 року за № 33130-13, за № 33131-13, за № 33132-13, за № 33134-13, за № 33135-13 та за № 33136-13.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд.52, код ЄДРПОУ - 39393632) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (88000, Закарпатська область, м. ужгород, АДРЕСА_1, реєстраціний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шітсот сорока гривень 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.