Ухвала суду № 70182928, 09.11.2017, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/3894/17

пр.№ 4-с/464/147/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2017 року Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Рудакова І.П.

при секретарі Гевко О.-В.В.

за участю державного виконавця Курмана Б.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» на протиправні дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

06.06.2017 року до суду надійшла скарга ПАТ «ВБР» на протиправні дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2, в якій скаржник просить: визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 по винесенню постанови від 27.04.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачеві по ВП №498223114 про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу на користь ПАТ «ВБР» протиправними та безпідставними; скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу стягувачеві по ВП №498223114 від 27.04.2017 року; зобов’язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області поновити виконавче провадження №498223114 та винести з цього приводу відповідну постанову, та провести в повному обсязі належні виконавчі дії для повного та своєчасного виконання рішення Сихівського районного суду м.Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 бланк розвитку» в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцією «З організації примусового виконання рішень». В обґрунтування скарги ПАТ «ВБР» посилається на те, що державним виконавцем належним чином не проведено дій з перевірки майнового стану боржника, а тому не було підстав для висновку про відсутність майна у боржника.

Представник заявника в судове засідання не з’явився. Направив на адресу суду клопотання про розгляд скарги без участі представника ПАТ «ВБР».

Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу не визнав, зазначивши, що державним виконавцем було проведено всі передбачені законом дії щодо встановлення майнового стану боржника у цьому виконавчому провадженні.

Боржник ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26.09.2013 року стягнуто солідарно з ТзОВ “Виробниче підприємство “Укрзахідавтоспецмаш”, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ” 6 494 352,59 грн. заборгованості за кредитним договором №MKLNU3.5460.019 від 13.03.2012 року.

28.11.2013 року на виконання даного рішення Сихівським районним судом м.Львова видано виконавчий лист №464/7776/13-ц.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 15.01.2016 року відкрито виконавче провадження №49823114 на підставі виконавчого листа Сихівського районного суду м.Львова №464/7776/13-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_1 банк розвитку» 6 494 352,59 грн. заборгованості за кредитним договором.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 15.01.2016 року у даному виконавчому провадженні накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3.

24.02.2016 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області оголошено розшук транспортного засобу марки «Mercedes-benz E200», д.н.з. НОМЕР_1, шо належить боржнику ОСОБА_3.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 21.04.2016 року на підставі п.4 ч.1 ст.38, ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №464/7776/13-ц, виданого 28.11.2013 року Сихівським районним судом м.Львова.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 27.04.2017 року на підставі п.7 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу, оскільки вжиті державним виконавцем заходи щодо виявлення майна боржника виявилися безрезультатними.

ПАТ «ВБР» з даною постановою не погоджується та звернулося до суду зі скаргою.

У ст.ст.10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи..

Під час розгляду скарги враховано, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому, виконавець зобов’язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки. (п.п. 1-5 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; у разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Підставою для винесення постанови від 27.04.2017 року слугував п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Проте, як вбачається із копії заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження та примусове стягнення суми боргу, при направленні виконавчого листа для примусового виконання стягувачем одночасно заявлялись клопотання про проведення державним виконавцем ряду виконавчих дій, зокрема: підготувати та направити запити до ДПС щодо підтвердження інформації про реєстрацію боржника приватним підприємцем, або місця його праці та про наявність його рахунків як ФОП, до Управління земельних ресурсів про надання інформації по земельних ділянках, до Головного управління статистики відповідної області про надання інформації щодо реєстрації боржника як засновника будь-якої установи, підприємства чи організації, до відповідного РВ/МВ УМВС України відповідної області з поданням про примусовий привід боржника працівниками поліції (якщо він буде ухилятись від явки), до Управління Пенсійного фонду України про надання інформації щодо отримання боржником пенсії, до ПАТ «Національний депозитарій України» щодо наявності цінних паперів, депозитарної діяльності, до державної нотаріальної контори для отримання витягу із спадкового реєстру щодо отримання боржником спадку, безпосередньо до самого боржника про наявність майна чи коштів, що належать йому, та яке знаходиться у інших осіб, перевірити разом з представником стягувача майновий стан боржника за адресою його проживання, до територіального центру зайнятості щодо перебування боржника на обліку. Крім того, стягувач просив державного виконавця звернутись до суду із поданням про примусове проникнення до житла боржника, про розшук боржника, про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Також стягувач просив державного виконавця підготувати відповідно до вимог законодавства та направити запити по відношенню боржника до банків та інших фінансових установ для отримання відомостей про виявлення коштів боржника, що можуть міститися на рахунках і вкладах.

Однак, згідно долучених до матеріалів скарги копій матеріалів виконавчого провадження державним виконавцем відповідні запити та дії, про які просив стягувач, не виконані, а вказані клопотання, у порушення вимог Закону, не розглянуті у встановлені законом строки.

Отже державним виконавцем не доведено, що ним було вжито всіх можливих заходів для з’ясування перебування майна у боржника, а тому повернення ним виконавчого документу стягувачеві було передчасним, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Тому державний виконавець не мав підстав для ствердження про відсутність у боржника іншого майна, крім транспортного засобу, розшук якого здійснювався поліцією, та не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно з ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

З урахуванням наведеного суд вважає, що державним виконавцем не вжито всіх заходів для виконання покладених на нього обов’язків, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тобто дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачеві є неправомірними та оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки у суду є підстави вважати, що оскаржувана постанова була винесена передчасно, чим порушено права заявника (стягувача) на одержання від боржника стягнутих з нього за судовим рішенням коштів.

Щодо вимог скарги про зобов'язання посадових осіб Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області поновити виконавче провадження №498223114 та винести з цього приводу відповідну постанову, а також провести в повному обсязі належні виконавчі дії для повного та своєчасного виконання рішення суду, то суд враховує вимоги ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов’язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання.

Як роз’яснено Вищим спеціалізованим судом України у постанові пленуму №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п.18).

Отже, заявлена вимога про зобов’язання державного виконавця поновити виконавче провадження,а також провести в повному обсязі належні виконавчі дії для повного та своєчасного виконання рішення суду, не ґрунтується на вимогах закону та є передчасною, оскільки у цій частині заявник вимагає судового захисту заздалегідь не порушеного права, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.10, 60, 208-210, 383, 386, 387 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» на протиправні дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 по винесенню постанови від 27.04.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачеві по ВП №498223114 про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу на користь ПАТ «ВБР» - протиправними.

Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу стягувачеві по ВП №498223114 від 27.04.2017 року - скасувати.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рудаков І. П.