Рішення № 70180149, 06.11.2017, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/859/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Бікезіної О.В.,

за участю: секретарів Снігирьової О.Ю., Плаксіної Є.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лиман Донецької області цивільну справу, за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

28.03.2017 року до суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») про стягнення з відповідача ОСОБА_2 106000,00 грн. заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Позивач свої вимоги обґрунтовує наступними обставинами.

Між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем було укладено кредитний договір б/н від 15.11.2011 року. Відповідно до укладеного договору ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Також, відповідач дала свою згоду при укладенні договору, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

ОСОБА_2 власним підписом підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява про надання платіжної карти разом із запропонованими ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складають між відповідачем та банком кредитний договір.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано ОСОБА_2, кредит, проте відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами. У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору станом на 31.12.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 116494,40 грн. що складається з наступного:

●11146,43 грн. - заборгованість за кредитом;

●101757,61 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом;

●3590,36 грн. -заборгованість за пенею та комісією.

Проте позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 106000 грн., яка складається з наступного: 11146,43 грн. - заборгованість за кредитом; 94853,57 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі. підтримав та додатково пояснив, що в день викрадення у ОСОБА_2 кредитної картки, остання не повідомила про це банк. Відповідач несе відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ОСОБА_2 по дату отримання банком повідомлення від клієнта про втрату карти включно. Розголошення відповідачем призвело до зняття з його картки коштів в зазначених розмірах, в тому числі оплати товарів частинами.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просила у позові відмовити, надала письмові заперечення 9 а.с.78). Суду показала, що після отримання грошових коштів в розмірі 5000 грн. вже до листопада 2012 року їх повернула у повному обсязі. В подальшому кредитну карту у неї було викрадено, після чого вона звернулася як до банку, так і до поліції. Відомості за її заявою було внесено до ЄРДР №12014050420000070 від 22.01.2014 року за ч.1 ст. 190 КК України, та навіть було встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення - гр. ОСОБА_4, який викравши у неї карту в подальшому брав кредит, поповнював мобільній телефон. Проте до теперішнього досудове розслідування по даному кримінальному провадженню не завершено. Вона неодноразово зверталася зі скаргами на неналежне виконання співробітниками поліції своїх службових обов’язків під час досудового розслідування. В період часу з 2013 року по 2015 рік вона отримувала заробітну плату через ПАТ КБ «Приватбанк», який без її згоди проводив списання коштів на погашення кредитної заборгованості, таким чином утримано приблизно 15000 грн. Вважає, що не має заборгованості перед банком, який безпідставно нарахував їй проценти.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позицію відповідачки, просив у позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» має право на надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі ліцензії Національного банку України від 05.10.2011 року № 22 (а.с. 44).

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н від 15.11.2011 року, відповідно до нього відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.16, 18).

ОСОБА_2 власним підписом підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява про надання платіжної карти разом із запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складають між відповідачем та банком кредитний договір (а.с. 16).

На підставі заяви позичальника банк відкрив рахунок та оформив кредитну картку №5211537402211119 строком дії до 10/15.

Звертаючись до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовувало позовні вимоги тим, що у встановлені договором строки, відповідач зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим станом на 31.12.2016 року заборгованість склала 116494,40 грн. що складається із: заборгованості за кредитом в сумі 11146,43 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом – 101757,61 грн., заборгованості за пенею та комісією – 3590,36 грн. (а.с.12-14). Проте позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 106000 грн., яка складається з наступного: 11146,43 грн. - заборгованість за кредитом; 94853,57 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом та судові витрати.

Судом встановлено, що на рахунок позичальника №5211537402211119 був оформлений сервіс «Оплата частинами», відповідно до якого з вказаного рахунку були списані грошові кошти: 1666,67 грн. 31.08.2013 року; 1666,67 грн. 30.09.2013 року; 1666,67 грн. 31.10.2013 року; 1666,67 грн. 30.11.2013 року; 1666,67 грн. 31.12.2013 року (а.с.84, 131).

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 розпорядження про списання коштів не давала, будь-яких дій, що могли б призвести до списання грошових коштів не вчиняла, вона звернулася за телефоном та повідомила про факт шахрайства, потім звернулася з письмовою заявою до банку. Відповідачка будь-яких платіжних доручень не складала та не скеровувала їх позивачу ні у паперовому вигляді, ні у електронному з використанням електронної системи «Приват-24» або будь-якої іншої клієнтської системи банку.

Згідно пояснень ОСОБА_2 кожного разу, коли приходили СМС про зняття коштів, вона телефонувала на номер 3700, їй повідомляли, що проводиться перевірка.

Згідно відповіді банку від 01.10.2013 року їй було повідомлено, що для оформлення клієнтом продукту «Оплата частинами» необхідно мати кредитну картку і знати ПІН-код доступу до рахунку карти. При зверненні покупця, касир торгової точки проводить через термінал надану клієнтом кредитну картку, вказує суму покупки, кількість платежів, після чого клієнт вводить Пін-код доступу до рахунку карти. При позитивному розгляді заявки на оформлення даного продукту РОS- термінал видає чек. Будь-які договори не укладаються. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу. Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією до моменту постановки Карти в СТОП-ЛИСТ (а.с.89).

21.01.2014 року ОСОБА_2 звернулася в правоохоронні органи із заявою про вчинення щодо неї шахрайства, на підставі якої, 22.01.2014 року Краснолиманським МВ УМВС України в Донецькій області внесені відомості в ЄРДР №12014050420000070 за ч.1 ст. 190 КК України (а.с.92, 87).

Відповідно до повідомлення Лиманського ВП Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області від 06.07.2017 року матеріали вказаного кримінального провадження 01.04.2014 року були спрямовані до слідчого управління ГУМВС України в Донецькій області , розташованого в м. Донецьку. Враховуючи, що в теперішній час в м. Донецьку триває антитерористична операція, отримати матеріали кримінального провадження не надається можливим (а.с.107).

Відповідно до повідомлення Лиманського ВП Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області від 18.10.2017 року 29.08.2017 року до Лиманського ВП надійшла повторна заява ОСОБА_2 яка долучена до ЄРДР №12014050420000070.

Відповідачка неодноразово зверталася до ПАТ КБ «Приватбанк» з приводу шахрайства, однак останній повідомляв позичальника про відсутність правових підстав для задоволення її вимог, оскільки нею порушені умови і правила надання банківських послуг: не вжиті заходи щодо запобігання втрати (викрадення) карти, не постановлено картку в «СТОП-ЛИСТ», усі операції по картці здійснені успішно при наявності картки з коректним ПІН-кодом (а.с. 146-149).

Відповідно дост. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зіст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до п. 37.1ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів. У разі правомірності переказу еквайр має завершити переказ та відшкодувати отримувачу 0,1 відсотка суми платежу за кожний день такого призупинення, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. 9 розділу VI постанови правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем електронної ідентифікації самого електронного засобу і його користувач, окрім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п.п. 6.7, 6.8 «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженогопостановою правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якою користувач невідкладно повідомив проплатіжні операції, що ним не виконувалися або які було виконано некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. ч. 2, 3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Судом не встановлено обставин, які безспірно доводять, що ОСОБА_2 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Матеріали у даній справі не містять доказів того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» вчиняв дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку відповідача, не встановлено, чи операцію з перерахунку коштів було здійснено з використанням особистих даних відповідача та інше.

Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» також не надало суду, хоча таку інформацію було витребувано ухвалою суду від 29.06.2017 року( а.с.95-96).

Доводи позивача про те, що відповідачка грубо порушила умови кредитного договору, передавши третій особі номер картки, РІН-код і це свідчить про те, що ОСОБА_2 фактично сама, власними діями здійснила перерахунок кредитних коштів «Оплата частинами», грунтуються на припущеннях, що є неприпустимим.

У справі встановлено, що відповідачка виконала передбачені Умовами і Правилами надання банківських послуг (які складають кредитний договір) п. 2.1.1.5, які передбачають обов'язок клієнта інформувати банк, а також правоохоронні органи при отриманні звістки про незаконне використання картки (п.2.1.1.5.11), та звернулась до працівника ПАТ КБ «ПриватБанк» з повідомленням про викрадення коштів з картки, її блокування та повернення коштів, одночасно повідомивши про ці дії службу безпеки Банку, та правоохоронні органи про факт вчинення шахрайських дій відносно неї, і по даній заяві відкрито кримінальне провадження, проте ПАТ КБ «ПриватБанк» безпідставно продовжує нараховувати відсотки на викрадені з карткового рахунку відповідачки кошти.

Пунктом 1.1.3.1 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачені обов'язки банку.

Відповідно до яких (п. 1.1.3.1.7) у випадку виникнення Овердрафту або отримання усного або письмового повідомлення держателя або довіреної особи, переданого в порядку передбаченому правилами, про втрату/крадіжку картки або про можливість несанкціонованого використання картки третіми особами, - забезпечити призупинення розрахунків з використанням картки.

Із наданої ПАТ КБ «ПриватБанк» виписки з карткового рахунку (а.с.131) вбачається, що станом на 31.07.2013 року у позивачки існувала заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3137,48 грн. Згідно розрахунку заборгованості, наданого банком (а.с.12-14) станом на 31.12.2016 року заборгованість по тілу кредиту виросла та склала 11146,43 грн., що свідчить про невиконання банком Умов та правил надання банківських послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не отримувала наявні на її картковому рахунку кошти після 31.07.2013 року та їх не використовувала, а тому нарахування банком процентів та інших платежів за договором на тіло кредиту є безпідставним, а вимоги про стягнення заборгованості є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки в позові позивачу відмовлено, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду у розмірі 1600 грн. (а.с.3) відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 614, 1073 ЦК України, ст. ст. 10, 11 ,60, 88, 209, 212, 213, 214, 215ЦПК України, ст.ст.37, 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», постановою правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області в Апеляційний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 10 листопада 2017 року.

Суддя -