Рішення № 70179588, 09.11.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/219/2017

Справа № 243/9865/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.В.,

при секретареві Малиновській І.Ю.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Словянського міськрайонного суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності юридичної особи № 3734-К-Н-О звернувся до Словянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на тих підставах, що відповідно до укладеного договору № б/н від 06 жовтня 2010 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, шо клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно із цією статтею ЦК, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 "Правил користування платіжною карткою". Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обовязків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Позивач свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Згідно із статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно із п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно із п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідно до п. 2.1.1.12.9 "Правил користування платіжною карткою", боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в банку, зокрема, з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань. Відповідно до п. 1.1.2.4 "Умов та правил надання банківських послуг" за незгодою зі зміною правил та/або "Тарифів Банку", які викладені на банківському сайті, позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість. На підставі п. 1.1.3.2.3 "Умов та правил надання банківських послуг", банк має право на зміну тарифів які викладені на банківському сайті, а також інших умов обслуговування рахунків. Згідно із п. 2.1.1.3.5 "Умов та правил надання банківських послуг", клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошовій коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановленій цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Відповідно до п. 2.1.1.12.11 "Правил користування платіжною карткою", банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором. Згідно із п. 1.1.3.2.2 "Умов та правил надання банківських послуг", у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обовязків в цілому, або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обовязків за цим договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

В порушення зазначених норм договору та закону, відповідачка зобовязання за вказаним договором не виконала, у звязку із чим станом на 31 жовтня 2016 року в неї утворилась заборгованість у розмірі 37885,48 гривень, яка складається з наступного:

-4861,68 грн. заборгованість за кредитом;

-28043,54 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

-2700,00 грн. заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи:

-500,00 грн. штраф (фіксована частина);

-1780,26 грн. штраф (процентна складова).

У звязку із чим, позивач просив суд стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитом, а також понесені позивачем судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності № 7369-К-О від 27 грудня 2016 року (а.с. 51), у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не зявилась, подала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності, у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі договору щодо надання правової допомоги та представництва інтересів від 15 травня 2017 року (а.с. 64), у судовому засіданні позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 не визнав, та зазначив, що відповідачка не памятає, того, щоб нею укладався кредитний договір із позивачем та вона підписувала відповідні папери. Картку в ПАТ КБ «ПриватБанк» вона отримувала для перерахування на її рахунок соціальних виплат. Крім того, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів правомірності його позовних вимог. А саме, не надано на розгляд суду оригіналів кредитної справи, та зокрема, анкети-заяви позичальника ОСОБА_3 від 06 жовтня 2010 року, а копія анкети-заявки, не може бути належним та допустимим доказом того, що між сторонами виникли відносини з приводу надання кредиту. Оскільки відсутні оригінали документів, які являють собою кредитну справу, незрозумілою є сама сума нарахування заборгованості, відсотків, комісій, тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

За правилами ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Цивільні права та обов'язки виникають при настанні певного юридичного факту.

Однією з підстав цивільних прав та обов'язків згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення договірних правовідносин позики між сторонами на підставі договору банківського кредиту та невиконання відповідачкою взятих на себе за договором грошових зобов'язань, подавши суду відповідний оригінал договору банківського кредиту, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Таким чином докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

З наданої позивачем відповіді на виконання ухвали суду щодо надання оригіналів кредитної справи вбачається, що надати оригінал кредитної справи немає можливості, оскільки вказані документи знаходяться в Донецькому архіві, з яким на даний час взаємодія є неможливою до стабілізації політичної ситуації в зоні проведення антитерористичної операції (а.с. 71).

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Разом з тим, із розяснень які містяться в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 слідує, що якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).

У п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 зазначено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України згідно п. 13 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року, докази, що збираються або подаються сторонами, повинні стосуватися суті спору. При цьому недопустимим є прийняття доказів, що не стосуються справи, і тих доказів, якими не можуть бути підтверджені певні докази (ст.ст. 58, 59 ЦПК).

Таким чином судом встановлено, що 06 жовтня 2010 року відповідачка підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, та погодилася з тим, що підписана заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, з якими вона ознайомилась в письмовому виді та погодилась із ними, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 6, 6 з.б.).

Згідно із наданим позивачем, розрахунком заборгованості за договором б/н від 06 жовтня 2010 року укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, а також наданою на виконання ухвали суду, детальною випискою по картковому рахунку відповідачки, ОСОБА_3, відповідачка здійснювала періодичні платежі на погашення кредиту (а.с. 4-5,5 з.б.,74-83).

Отже, суд не бере до уваги твердження сторони відповідача щодо не підписання жодних договорів, оскільки окрім підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідачка здійснювала періодичні платежі, тим самим виконуючи умови кредитного договору та визнаючи свої зобовязання перед позивачем.

Згідно з вимогами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1статті 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи вказані приписи закону, а також фактичні обставини, суд приходить до переконання, що між сторонами дійсно укладений кредитний договір без номеру, який відповідно до статті 526ЦПК Україниповинен виконуватися належним чином.

Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Як було зазначено, судом встановлено, що 06 жовтня 2010 року юридична особа публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уклали договір б/н, відповідно до умов якого кредитор зобовязався надати позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а позичальник зі своєї сторони зобовязався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку основну суму кредиту, сплатити проценти за користування ним, а також виконати інші обовязки, визначені цим договором. який складається із: підписаної відповідачем заяви та Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року, та Тарифів банку, які викладені на банківському сайті.

Кредитний договір складається із підписаної відповідачкою заяви та Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року, та Тарифів банку, які викладені на банківському сайті (а.с. 6,6 з.б., 7, 8-31).

Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобовязань за договором, на вимогу банку позичальник повинен виконати зобовязання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобовязаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно із п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Невиконання або неналежне виконання сторонами договору своїх обовязків тягне правові наслідки, передбачені статтею 611 ЦК України, зокрема: сплати неустойки (штраф, пеня) і відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязується сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Останній платіж на погашення заборгованості, згідно із наданим банком розрахунком здійснений 26 липня 2014 року у сумі 100,00 грн.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що банк повністю виконав умови кредитного договору, видавши ОСОБА_3 кредитні ресурси.

Відповідачка ж не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Згідно із довідкою-розрахунком ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором б/н від 06 жовтня 2010 року перед Банком станом на 31 жовтня 2017 року становить 37885,48 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі - 4861,68 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі - 28043,54 грн., заборгованість за пенею та комісією у сумі - 2700,00 грн., штраф (фіксована частина) у сумі - 500,00 грн., штраф (процентна складова) у сумі - 1780,26 грн. (а.с. 4-5,5 з.б.).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 порушуються умови укладеного договору по своєчасному поверненню суми кредиту та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворився борг перед позивачем у зазначеній сумі. Таким чином, суд визнає, що відповідачка в односторонньому порядку відмовилась від належного виконання взятих на себе зобовязань за договором.

В матеріалах справи відсутні будь-які обєктивні дані того, що відповідачка вживала заходи для належного виконання зобовязання по даному правочину, у звязку із чим, порушення зобовязання визнається судом таким, що сталося з її вини.

Суд визнає правильним представлений ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунок періоду і суми заборгованості, що утворилась у ОСОБА_3 за кредитним договором б/н від 06 жовтня 2010 року. Розрахунок відповідає умовам укладеного договору.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ Приват Банк підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідачкаОСОБА_3В своїх зобовязань по договору кредиту не виконує.

Розвязуючи спір в частині стягнення пені та штрафів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і сплата неустойки.

Із розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви видно, що заборгованість за пенею та комісією становить 27000,00 грн. Зміст Умов надання кредиту та розрахунку заборгованості дає суду дійти висновку, що сума пені по договору становить 3700 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення ОСОБА_5 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_5 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За змістом ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»,на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р,с. Новоселівка Словянського району Донецької області визначено як населений пункт, в якому проводилась антитерористична операція.

Суд також зазначає, що виходячи з аналізу норм ч.2 ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за якими банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції, слід дійти висновку, що у випадку нарахування пені та/або штрафів у період проведення АТО, вони повинні бути скасовані.

При цьому, розпорядження КМУ про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року, лише чітко визначає коло осіб, на яких розповсюджується дія норм ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», і у сенсі ч.2 ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не є початком відліку часу з якого розповсюджується заборона на нарахування пені та штрафів.

Як встановлено у судовому засіданні, зареєстрованим місцем проживання відповідачки по справі є: Донецька область, м. Словянськ, тобто, в населеному пункті, який віднесений згідно із розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р до населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

З врахуванням встановлених обставин та відповідних їм норм чинного законодавства, за спірними правовідносинами встановлений мораторій на стягнення пені та штрафів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення пені та штрафів задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення простроченої заборгованості по сплаті процентів в сумі 28043,54 грн. суд зазначає наступне.

При стягненні сум за кредитним договором слід керуватися ч. 1 ст. 1050 ЦК України та виходити з того, що стягнення сум (процентів) за ст. 1048 ЦК України є платою (винагородою) за користування грошовими коштами.

Частиною 1статті 1054 ЦК Українифактично конкретизовано передбаченийстаттею 536 цього Кодексуобовязок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що суд не має правових підстав зменшити розмір процентів встановлений договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 За таких підстав, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідачки 28043,54 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом підлягаєють задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із розясненнями п. 36 Постанови Пленуму ВССУ України № 10 від 17 жовтня 2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Позивачем при зверненні до суд із даним позовом був сплачений судовий збір розмір якого становить 1378 грн. 00 коп.

Суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 198 грн. 86 коп.,оскільки позов задоволений частково.

Так, сума задоволених вимог від суми вимог позивача становить 87 %, отже 1 198 грн. 86 коп. становить 87 % від суми 1 378 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 61, 88 ч. 1, 130, 174, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, останнє відоме зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, на рах. 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 06 жовтня 2010 року, яка утворилась станом на 31 жовтня 2016 року та складається із заборгованості за кредитом в сумі - 4861 грн. 68 коп. та за відсотками за користування кредитом в сумі - 28043 грн. 54 коп., що разом становить 32 905 (тридцять дві тисячі девятсот пять) гривень 22 копійки, та судовий збір в сумі 1 198 (одна тисяча сто девяносто вісім) гривень 86 копійок.

В задоволенні інших вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_5