Рішення № 70173991, 09.11.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1147/14-ц 09.11.2017 09.11.2017 09.11.2017

Провадження №22-ц/784/2064/17

Cправа № 487/1147/14-ц Головуючий у суді першої інстанції – ОСОБА_1

Провадження №22-ц/784/2064/17 Суддя-доповідач апеляційного суду – ОСОБА_2

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 листопада 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого – Шаманської Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання – Лептугою С.С.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4

на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від

20 травня 2014 року у цивільній справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»

(далі – ТОВ «Вердикт Фінанс»)

до

ОСОБА_4

про звернення стягнення на предмет застави ,

у с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулось з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за договором про надання споживчого кредиту.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 1 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11163015000. Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 11 256 доларів США для придбання автомобіля та взяв на себе зобов’язання повернути наданий кредит у повному обсязі в строк до 31 травня 2014 року зі сплатою 13,00% річних за користування кредитом.

Позивач зазначав, що у 2009 році АКІБ «Укрсиббанк» змінив своє найменування на ПАТ «Укрсиббанк». 20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги, зокрема, і за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, укладеному з ОСОБА_4 1 червня 2007 року.

20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12-КВ, відповідно до умов якого ТОВ «Кредекс Фінанс» відступив на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» своє право вимоги, в тому числі, і за вказаним договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу.

У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов договору про надання споживчого кредиту, у нього утворилась заборгованість, яка станом на 3 грудня 2013 року складає 93 376грн. 57 коп.

Зважаючи на викладене, ТОВ «Вердикт Фінанс» просило про задоволення позову.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2014 року позов задоволено. Звернуто стягнення на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 111630150000 від 1 червня 2007 року, на предмет застави автомобіль : тип ТЗ: легковий седан –В, марка DAEWOO, модель Lanos TF69Y, номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, д/номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ААС № 012660, виданого ММРЕВ УДАІ УМВС в Миколаївській області від 31 травня 2007 року, шляхом продажу вказаного автомобіля та укладення від імені ОСОБА_4 ТОВ «Вердикт Фінанси» договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в особі уповноваженого представника ТОВ «Вердикт Фінанс». Надано право ТОВ «Вердикт Фінанси» в особі його уповноваженого представника підписувати від імені ОСОБА_4 договір купівлі-продажу вказаного автомобіля під час його укладання з іншою особою покупцем. Витребувано у ОСОБА_4 автомобіль и комплект ключів від автомобіля марки DAEWOO, модель Lanos TF69Y, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску та передано у володіння ТОВ «Вердикт Фінанси». Надано позивачу право вчиняти від імені ОСОБА_4 усі дії, необхідні для зняття вказаного автомобіля з обліку за місцем звернення у одному з Центрів надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів. Розподілені судові витрати.

Ухвалою цього ж суду від 15 вересня 2017 року виправлено описки в зазначеному рішення в частині написання номеру кредитного договору та серії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Так, судом встановлено, що 1 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11163015000. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 11 256 доларів США для придбання автомобіля та взяв на себе зобов’язання повернути наданий кредит у повному обсязі в строк до 31 травня 2014 року зі сплатою 13,00% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_4 передав у заставу автомобіль - «DAEWOO Lanos TF69Y», номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_3, який належить йому на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВЕС№012660, виданого ММРЕВ УДАІ УМВС в Миколаївській області від 31 травня 2007 року.

Згідно договору застави, вартість заставленого автомобіля за домовленістю сторін склала 56 843 грн.

У 2009 році АКІБ «Укрсиббанк» змінив своє найменування на ПАТ «Укрсиббанк». 20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором №11163015000, укладеним з ОСОБА_4 (а.с.55).

20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12-КВ, відповідно до умов якого ТОВ «Кредекс Фінанс» відступив на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» своє право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за довоговором, укладеним з ОСОБА_4 (а.с. 56)

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, станом на 3 грудня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 93376,57 грн., яка складається з: 45368,50 грн. – заборговані сть по тілу кредиту, 25757,28 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 9715,20 грн. - нараховані відсотки на дату звернення до суду з позовом, 11174,50грн. – пеня за несвоєчасне виконане зобов’язання, 1361,09 грн. – три проценти річних від простроченої суми боргу.

9 грудня 2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання, яке залишено відповідачем без задоволення ( а.с. 50-54)

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В силу застави, згідно зі статтею 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Звернення стягнення на предмет застави відповідно до статті 590 ЦК України здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами чинного законодавства позивачу надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Згідно з розділом 8 договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11163015000, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та умов цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Вердикт-Фінанс» та задоволення позову у спосіб, обраний позивачем, а саме звернення стягнення на заставне майно у рахунок погашення кредитної заборгованості шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця з наданням всіх прав та повноважень необхідних для укладання зазначеного договору.

Разом з цим, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не зазначив в судовому рішенні загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають оплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

У зв’язку з цим, рішення суду слід змінити, доповнивши його зміст розміром заборгованості та його складовими, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження.

Доводи апелянта про відсутність у позивача права на звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на заставне майно, колегія суддів вважає безпідставними .

Так, відповідно до п.2.7 договору факторингу № 05/12 від 20 квітня 2012 року , укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» , передбачене подальше відступлення Фактором прав вимоги за кредитами будь-яким третім особам.

Пунктами 2.1, 2.2 договорів факторингу № 05/12 від 20 квітня 2012 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс та № 05/12-КВ від 20 квітня 2012 року, укладеного між ТОВ «Кредекс Фінанс та ТОВ «Вердикт Фінанс», передбачено, що Клієнт зобов’язується відступити Фактору права вимоги за кредитами, а Фактор зобов’язується придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх і сплатити ціну продажу, передбачену цим договором. У дату передачі, всі права (включаючи права, що виникають на підставі договорів забезпечення) стосовно заборгованості передаються фактору.

Пунктом 2.3 договору факторингу передбачено, що за умови, що Фактор сплатив у повному обсязі ціну продажу клієнтові до або у дату передачі, передача набуває чинності, та до Фактора переходить право вимоги за кредитами, з моменту підписання акту приймання-передачі, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованості і отримує відповідні права вимоги за кредитами. Акт приймання передачі, підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, у формі викладений в додатку 2 до цього договору, є доказом передачі.

З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2012 року між ПАТ«УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс», а вподальшому між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» були складені акти приймання-передачі прав вимоги за кредитами за переліком, наведеним у Додатку 1, в тому числі і за кредитним договором № 11163015000, укладеним з ОСОБА_4 ( а.с. 55, 56).

Посилання апелянта на те, що надані позивачем копії договорів факторингу, акти приймання-передачі та реєстри заборгованості боржників, які додані до договорів факторингу не можна вважати належними доказами, оскільки вони належним чином не завірені, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки копії зазначених документів завірені представником ТОВ «Вердикт Фінанс» , який відповідно до довіреності від 28 листопада 2013 року та від 13 червня 2017 року має обсяг таких повноважень.

Доводи апелянта стосовно того, що боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язання (ч. 2 ст. 517 ЦК України), не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки зазначена норма не звільняє боржника від виконання обов’язку вцілому.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом порядку повідомлення сторони про розгляд справ у суді першої інстанції, не направлення судових рішень на його адресу, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки такі порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.

До того ж, відповідач не надав жодних доказів в суд апеляційної інстанції, які не зміг надати суду першої інстанції у зв’язку з його неналежним повідомленням про розгляд справи, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від

20 травня 2014 року в частині вимог про звернення стягнення змінити, виклавши в наступній редакції.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11163015000, укладеним 1 червня 2007 року між закритим акціонерним товариством «УкрСиббанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» та ОСОБА_4, яка станом на 3 грудня 2013 року становить 93 376 грн. 57 коп. та складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 45 368 грн. 50 коп., заборгованості по нарахованим відсоткам на дату відступлення права вимоги – 25 757 грн. 28 коп., нараховані відсотки на дату подачі позову – 9715 грн. 20 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання у розмірі – 11 174 грн. 50 коп., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1361 грн. 09 коп., звернути стягнення на предмет застави автомобіль

марки DAEWOO, модель Lanos TF69Y, легковий седан –В, номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску , д/номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВЕС №012660, виданого ММРЕВ УДАІ УМВС в Миколаївській області від 31 травня 2007 року, шляхом продажу зазначеного автомобіля товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» будь-якій третій особі –покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної суб’єктом оціночної діяльності, з наданням ТОВ «Вердикт Фінанс» усіх прав та повноважень на відчуження транспортному засобу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: В.В. Коломієць

ОСОБА_5