Рішення № 70167208, 08.11.2017, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/866/16-ц

провадження у справі № 2/0285/287/17

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2017 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді……….…………………Савицької Л. Й.

за участю ОСОБА_1

представників позивача..………..................ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”

про визнання недійсними кредитних договорів, –

В С Т А Н О В И В:

В березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням остаточних заяв про уточнення позовних вимог від 06 жовтня та 23 жовтня 2017 року, просив визнати недійсними та скасувати в цілому договори про надання кредитних послуг за кредитними картками № 5577212912826776 від 06.05.2010 року та № 516875539171900 від 27.02.2014 року, укладені між ним та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), а також: анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг з інформацією за № 1004081200152944587 та довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» від 06.05.2010 року; виписку з умов та правил, затверджену наказом від 06.03.2010 року за № С-11-2010-256; фото клієнта з продуктом від 27.02.2014 року та від 06.05.2010 року; довідку про зміну умов кредитування (ліміт), вимоги банку від 20.04.2016 року, 21.04.2016 року, 11.05.2016 року; відповідь на запит від 20.05.2016 року за № 0525/8564 від 26.05.2016 року; повідомлення про заборгованість від 21.03.2017 року; довідку про дату відкриття та термін дії карток; розрахунок заборгованості за договором від 06.05.2010 року.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що в провадженні суду знаходиться справа за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення кредитної заборгованості. В позові по зазначеній справі Банк посилається на те, що між ними був укладений кредитний договір за яким він повинен був сплачувати Банку кредитні кошти та відсотки за його користування. З повідомлення банку йому стало відомо, що договором по кредиту є заява по кредитній картці. При укладенні вказаного договору не було дотримано письмової форми. Положення, викладене у анкеті-заяві, згідно якого умови та правила кредитування не фіксуються чітко на дату підписання договору, є несправедливими та недійсними. Крім цього, Умови та Правила не підписував, а значить безпосередньо з ними не знайомився. Таким чином вважає, що правочин який суперечить законодавству є недійсним та порушує вимоги ЦПК України щодо укладення договорів та статтями 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживача».

В судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, в заяві до суду просив проводити розгляд справи у його відсутності, в задоволенні позову просив відмовити з підстав зазначених в письмовому запереченні.

Дослідивши письмові докази по справі, вислухавши думку представників позивача, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.05.2010 року позивач звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, та в якій указано, що вона разом із Пам'яткою клієнта,

Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. При цьому позивач проставив свій підпис під тим, що ознайомився і згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 101-102).

Вказаний договір укладений між сторонами шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції банку на комплексне обслуговування фізичних осіб.

06.05.2010 року ОСОБА_4Г було видано кредитну картку № 5577212912826776 зі строком дії до 28.02.2014 року та встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн., який в подальшому було збільшено до 10 000 грн.

27.02.2014 року ОСОБА_4 у зв`язку із закінченням строку дії картки № 5577212912826776, в рамках раніше укладеного договору, була видана кредитна картка № 5168755381871900 зі строком дії до 31.12.2017 року (а. с. 103, 104, 105).

З довідки № CIS8DGDQQ281URJ від 21.03.2017 року наданої відповідачем, вбачається, що за позивачем рахується заборгованість за кредитною карткою "Універсальна" № 5168755381871900 в розмірі 26 839 грн.40 коп. (а.с. 136).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно із ч. 1 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» була особисто заповнена позивачем, що дає підстави вважати, що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов кредитування.

Вимоги законодавства, що стосуються чинності кредитних договорів, їх дійсності встановлені як ЦК України (статті 215, 10481052, 1054), так і Законом України від 12 липня 2001 р. № 2499-VI «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статтями 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до загальних вимог цивільного законодавства сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

Крім того, кредитний договір має укладатись обов’язково у письмовій формі, недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює жодних правових наслідків, окрім тих, що пов’язані з його нікчемністю (ст. 1055 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Для визначення, чи укладено кредитний договір, необхідно встановлювати такі обставини: досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору (мета, сума і строк кредиту); умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов’язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Умовами та правилами надання банківських послуг (далі Умови), які надані позивачем (а.с.152-163) та діяли на час виникнення спірних правовідносин і з якими відповідно до поданої анкети-заяви ознайомлений та був згоден відповідач, визначено, що порядок здійснення платіжних операцій з використанням картки, а також порядок отримання кредиту регулюється чинним законодавством України, нормами міжнародних платіжних систем Visa International, MasterCard International, даним договором, Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами Банку (п. 2.1.1.2.7).

Істотні умови обслуговування по кредитній карті позначаються в довідці про умови кредитування, що є невід’ємною частиною при оформленні кредитної картки та регулює тривалість пільгового періоду, розмір обов’язкового щомісячного платежу і тарифів по кредитній картці (п. 2.1.1 Умов).

Згідно п. 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг Банк видає клієнту картку, її вид визначений у памятці клієнта і заяві, підписанням якої клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата одержання картки, зазначена у заяві.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла на момент укладання договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 цього Закону, підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не довів, що умови укладеного договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві, а також того, що договір було укладено з використанням нечесної підприємницької практики.

Позивачем також не доведено обставин вчинення відносно нього будь-яких протиправних дій з боку співробітників ПАТ КБ «ПриватБанк», наявності обмежень або перешкод в отриманні інформації, введення працівниками банку його в оману при укладенні договору чи примушення до отримання кредитних коштів за несправедливими чи невигідними для нього умовами.

Позивач добровільно погодився на укладення спірного правочину та отримання кредитних коштів саме на встановлених банком умовах. Крім того, як слідує з пояснень представника позивача у судовому засіданні, провадження по справі про визнання кредитного договору недійсним фактично було порушене після звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №285/1046/17).

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що форма та зміст кредитного договору не суперечить вимогам чинного законодавства, позичальником була підписана анкета-заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами - договором про надання банківських послуг, що повністю відповідає положенням ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” та "Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затвердженим постановою Правління національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 3, 10-11, 57-60, 88, 208-209, 212-216, 232, 294 Цивільного процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”про визнання недійсними кредитних договорів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча Л. Й. Савицька