Ухвала суду № 70166386, 30.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

30 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Лященко Н.П.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвестиційна перспектива», про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и л а :

Суди розглядали справу неодноразово.

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 4 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив.

Апеляційний суд м. Києва 25 травня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив з інших правових підстав.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 12 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила; касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» задовольнила частково, ухвалила виключити з мотивувальної частини рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року висновок про те, що право ОСОБА_4 порушене у зв'язку з неправомірними діями ПАТ «КБ «Надра».

У решті рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року суд касаційної інстанції залишив без змін.

11 жовтня 2017 року ОСОБА_4, за дорученням якої діє ОСОБА_5, звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року з передбачених пунктами 2, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 3, 4, 10, 60, 179, 213, 214 ЦПК України щодо права на звернення до суду за захистом, обов'язку доказування, дослідження доказів, законності і обґрунтованості рішення суду, повноти з'ясування судом фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 204, 1066, 1071, 1073 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Обґрунтовуючи підставу подання заяви про перегляд зазначеного судового рішення, передбачену пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2013 року, 16 грудня 2015 року (дві ухвали), 24 лютого, 16, 23 і 30 березня, 1 червня 2016 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовано вказані норми процесуального права.

На підтвердження підстави перегляду вищевказаного судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на постанову Верховного Суду України від 6 липня 2015 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження в частині перегляду судового рішення суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, необхідно відмовити з огляду на таке.

Пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України визначено, що підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 12 липня 2017 року, про перегляд якої порушує питання заявниця, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про відсутність правової можливості відновити порушене право позивачки шляхом стягнення з банку грошових коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки в банку введено тимчасову адміністрацію.

Разом з тим надана для порівняння постанова Верховного Суду України від 6 липня 2015 року (прийнята у цій же справі) про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції містить правовий висновок про те, що статтею 1071 ЦК України визначено перелік підстав списання грошових коштів з рахунку клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження, а також без його розпорядження на підставі рішення суду та у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно із частиною першою статті 1073 ЦК України в разі безпідставного списання грошових коштів банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, висновки суду касаційної інстанції в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, не суперечать викладеному у зазначеній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України в частині перегляду ухвали суду касаційної інстанції від 12 липня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, необхідно відмовити.

Крім зазначеного, у поданій заяві ОСОБА_4 порушує питання про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 3, 4, 10, 60, 179, 213, 214 ЦПК України щодо права на звернення до суду за захистом, обов'язку доказування, дослідження доказів, законності і обґрунтованості рішення суду, повноти з'ясування судом фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Подана заява в цій частині підлягає поверненню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами касаційного провадження.

Ухвала суду касаційної інстанції від 12 липня 2017 року, якою рішення апеляційного суду залишено без змін, не підлягає перегляду з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави, оскільки ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому заява в частині її перегляду з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, підлягає поверненню заявниці.

Таким чином, вважати подану заяву обґрунтованою немає підстав.

Керуючись частиною третьою статті 354, частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвестиційна перспектива», про стягнення грошових коштів за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, відмовити.

Подану заяву в частині перегляду зазначеного судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, повернути ОСОБА_4.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Охрімчук

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко