Ухвала суду № 70166379, 30.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

30 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Голосіївський районний суд м. Києва заочним рішенням від 15 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року, позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнив: стягнув з ОСОБА_4 на користь банку 139 тис. 139 доларів США 58 центів заборгованості за кредитним договором від 7 березня 2007 року (що в еквіваленті до курсу Національного банку України становило 3 млн 51 тис. 330 грн 99 коп.), яка складається із: 119 тис. 45 доларів США 37 центів заборгованості за кредитом (що в еквіваленті до курсу НБУ становило 2 млн 610 тис. 664 грн 96 коп.), 10 тис. 412 доларів США 37 центів заборгованості за відсотками (що в еквівалентів до курсу НБУ становило 228 тис. 343 грн 28 коп.) та 9 тис. 681 долара США 84 центів (що в еквіваленті до курсу НБУ становило 212 тис. 322 грн 75 коп.).

Суд також стягнув з ОСОБА_4 на користь банку 3 тис. 654 грн судового збору.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 16 вересня 2016 року відмовив ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження у вказаній справі за його касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

18 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року з передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме пункту 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, а саме пункту 4 частини першої статті 201, частини першої статті 223 ЦПК України.

Обґрунтовуючи підставу перегляду вказаних судових рішень, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року, в якій, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано зазначену норму матеріального права.

На підтвердження підстави перегляду вказаних судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 і 26 червня, 13 вересня 2017 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано зазначені норми процесуального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження в частині перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є, зокрема, неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 16 вересня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про те, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 узятих на себе зобов'язань з повернення кредитних коштів банк набув право вимоги дострокового повернення кредиту.

При цьому суд касаційної інстанції погодився також і з висновком апеляційного суду про те, що відповідно до статті 55 Конституції України та статті 1050 Цивільного кодексу України право позивача звернутися до суду за захистом порушених прав є безумовним, а тому посилання відповідача на недодержання позивачем (банком) строку, наданого на добровільне усунення боржником порушень, є безпідставними.

Разом з тим в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року, наданій заявником для порівняння, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення з боржника і поручителя на користь банку заборгованості за кредитним договором з огляду на те, що відповідачі належним чином не виконували взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з них у солідарному порядку.

Таким чином, висновки суду касаційної інстанції, викладені в наведеному судовому рішенні та в ухвалі суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, ґрунтуються на різних фактичних обставинах, що позбавляє Верховний Суд України можливості установити неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України в частині перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, необхідно відмовити.

Крім зазначеного, у поданій заяві ОСОБА_4 порушує також питання про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 4 частини першої статті 201, частини першої статті 223 ЦПК України щодо зупинення провадження у справі та набрання рішенням суду законної сили.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами касаційного провадження.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження, не відноситься до судових рішень, перегляд яких передбачено пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, оскільки ця ухвала не перешкоджає провадженню у справі, а тому подана заява в частині її перегляду із зазначеної підстави підлягає поверненню заявнику.

Керуючись частиною третьою статті 354, частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відмовити.

Подану заяву ОСОБА_4 в частині перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, повернути ОСОБА_4.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко