Постанова № 70165915, 09.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року Справа № 922/1618/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаОлексієнко М.Г. - адвокат (договір від 04.04.2017) відповідачаВолощук П.Ю. - адвокат (договір від 01.11.2017)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз"на постановувід 17.08.2017 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/1618/17 господарського суду Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"проспонукання укласти договір

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 ПАТ "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" подало до господарського суду Харківської області позов до ТОВ "Харківгаз Збут" про визнання укладеним з 01.04.2016 між ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" та ТОВ "Харківгаз Збут" договір переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами для забезпечення потреб споживачів категорії промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2016 - 2017 роки в редакції позивача, посилаючись на приписи статей 179, 181, 187, 306 Господарського кодексу України, статей 627, 631, 638 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення договору на переміщення природного газу є обов'язковим, оскільки є необхідною складовою постачання природного газу споживачам категорії промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання. Однак, в порушення вимог "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом" відповідач ухиляється від укладення відповідного договору та підписання актів приймання - передачі газу, в той же час приймаючи (отримуючи) від позивача вказані послуги.

Позивач також зазначав, що він є єдиною газотранспортною організацією, що надає послуги з переміщення природного газу до точки виходу до газорозподільної системи ПАТ "Харківгаз" на певній частині території Харківської області власними мережами, що підтверджується Технічною угодою про приймання - передачу природного газу № 1/2012/ХТ від 24.12.2012, укладеною між ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" та ПАТ "Харківгаз".

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Харківгаз Збут" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на невідповідність запропонованих позивачем умов договору чинному законодавству, посилаючись на те, що ТОВ "Харківгаз Збут" не є замовником послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами позивача.

Відповідач вважав, що оскільки ПАТ "Укрнафта" не є оператором ГТС, застосування тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, що затверджені длі іншої юридичної особи - суб'єкта ринку природного газу (ПАТ "Укртрансгаз") до вартості послуг транспортування природного газу внутрішньопромисловими мережами є неправомірними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2017 (суддя Жельне С.Ч.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що умови договору, запропоновані позивачем листом від 02.02.2017 за № 24-юр-01/582, не відповідають чинному законодавству, вказавши також, що оскільки ПАТ "Укрнафта" не є оператором ГТС застосування тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, що затверджені для іншої юридичної особи суб'єкта ринку природного газу (ПАТ "Укртрансгаз") до вартості послуг з внутрішньопромисловими мережами є неправомірним.

За апеляційною скаргою ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Барбашова С.В., Істоміна О.А., Пелипенко Н.М.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2017 в апеляційному порядку, постановою від 17.08.2017 залишив його без змін з тих же підстав.

ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення,я ким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясування обставин справи.

Скаржник зазначає, що судами не взяті до уваги посилання позивача на те, що укладення договору на переміщення природного газу є обов'язковим, оскільки є необхідною складовою постачання природного газу споживачам категорії промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, а відповідач приймаючи (отримуючи) від позивача послуги з переміщення природного газу, ухиляється від укладення відповідного договору та підписання актів приймання - передачі з посиланням саме на відсутність договору.

При цьому, судами не взяті до уваги посилання позивача на те, що постанова НКРЕКП від 30.09.2015 № 2516, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки, фактично зобов'язує керівників газовидобувних підприємств, до яких відноситься НГВУ "Охтирканафтогаз" , укладати договори на транспортування (переміщення) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Харківгаз Збут" просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін з підстав, аналогічних тим, що викладені останнім у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, позивач 02.02.2017 супровідним листом за вих. № 24юр-01/582 рекомендованим поштовим відправленням направив на адресу відповідача проект договору на переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, відповідно до якого позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу, який постачається відповідачем для забезпечення потреб споживачів категорії промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а відповідач зобов'язується внести плату за надані послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, які передбачені умовами даного договору.

ТОВ "Харківгаз Збут" листом № КНZ06-СЛ-1374-0217-0217 від 16.02.2017 зазначив про те, що він не є замовником послуг по транспортуванню газу внутрішньопромисловими трубопроводами у НГВУ "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта", а тому не має правових підстав для підписання надісланих проектів договорів на переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами. Цим листом відповідач повернув позивачеві не підписаний проект договору, зокрема на переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами для забезпечення потреб споживачів категорії промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2016 - 2017 роки.

Предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" про визнання укладеним з 01.04.2016 між ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" та ТОВ "Харківгаз Збут" договору переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами для забезпечення потреб споживачів категорії промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2016 - 2017 роки в редакції позивача, з посиланням, зокрема, на приписи статей 179, 181, 187, 306 Господарського кодексу України, статей 627, 631, 638 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 187 вказаного Кодексу встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ПАТ "Укрнафта" є газовидобувним підприємством. Газопроводи Охтирського НГВУ відносяться до внутрішньопромислових трубопроводів, які є складовою частиною технологічного процесу видобутку вуглеводної сировини і не є відокремленим видом господарської діяльності, а тому переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) не відноситься до виду господарської діяльності з транспортування природного газу.

Відповідно до пункту 27 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ( в редакції, чинній на момент звернення позивача з пропозицією про укладення договору) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як діяльність на ринку природного газу, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ринок природного газу".

Нормами спеціального закону, що регулює вказані правовідносини, а саме Закону України "Про ринок природного газу", у пункті 45 частини 1 статті 1 визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

В частині 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" наведені терміни вживаються в наступному значенні: 17) оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); 19) оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Вказаною нормою також визначені наступні терміни: 6) газорозподільна система - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам; 7) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; 8) доступ - право користування потужністю об'єкта газової інфраструктури в обсязі та на умовах, встановлених у договорі про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG; 9) замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що інші терміни вживаються в значеннях, наведених у законах України "Про нафту і газ", "Про трубопровідний транспорт" та інших законах України.

У статті 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" міститься визначення термінів, а саме: магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі, судами першої та апеляційної інстанції не було з'ясоване питання стосовно того, чи є внутрішньопромисловий трубопровід про переміщення природного газу по якому для забезпечення потреб споживачів категорії промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання позивачем було запропоновано укласти договір, частиною магістрального трубопроводу, а отже частиною газотранспортної системи, а відтак і наявність, чи навпаки, відсутність у позивача правових підстав для вимоги про укладення відповідного договору про переміщення природного газу внутрішньопромисловим трубопроводом.

Під час розгляду справи судами залишено поза увагою з'ясування питання стосовно того, чи є переміщення природного газу саме внутрішньопромисловими трубопроводами відокремленим видом господарської діяльності та наявність, чи навпаки, у позивача можливості надання таких послуг і підстави надання відповідних послуг.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не були взяті до уваги посилання позивача на прийняття (отримання) відповідачем послуг з переміщення природного газу, відповідні обставини не встановлювались.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 у справі № 922/1618/17 та рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2017 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач