Постанова № 70165784, 23.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Букіної Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з позовними вимогами про:

- визнання протиправними відмову Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, викладену в листі № С - 7635/0-4757/6-17 від 11.08.2017 року, у розгляді по суті клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 1,8 га на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту);

- зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у місячний термін з моменту набрання даним рішенням законної сили розглянути по суті моє клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 1,8 гектари на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за зверненням до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотанням від 29.06.2017 р. та необхідними документами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,8 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, відповідачем надано відмову, із посиланням на те, що відбулося незначне зниження темпів передачі земельних ділянок учасникам АТО та іншим категоріям населення, через запровадження нових правил управління сільгоспземлями.

Позивач вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оформлене листом № С - 7635/0-4757/6-17 від 11.08.2017 року, є протиправним та прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки вказана відмова не є передбаченою чинним законодавством, отже є необґрунтованою.

Представник відповідача у письмових запереченнях зазначив, що у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою було відмовлено, у зв'язку з прогнозом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про незначне зниження темпів передачі земельних ділянок учасникам АТО та іншим категоріям громадян у поточному кварталі в зв'язку із запровадженням нових правил управління сільгоспземлями.

Також, представник відповідача, наголосив у своєму листі, що означена земельна ділянка відноситься до земель, які зарезервовані для передачі учасникам АТО (відповідно до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. та розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" від 19.08.2015 р. №898-р та відповідно до письмової інформації Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської област), та запропонував звернутися із зазначиним питанням у наступному кварталі.

Позивач та представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у судове засідання не прибули, надали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

З урахуванням неявки у судове засідання представників осіб, які беруть участь у справі справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи та які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 29 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,8 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. До заяви надано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти).

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровьскій області листом від 11 серпня 2017 року № С-7635/0-4757/6-17 повідомило позивача, що на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" від 19.08.2015 р. №898-р земельна ділянка зареєстрована для передачі учасникам АТО.

Не погодившись з позицією Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що таке клопотання має бути розглянуто у місячний строк. При цьому, за результатами розгляду клопотання може бути або надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або надано мотивовану відмову у його наданні.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч.11 статті 188 Земельного кодексу України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки для надання земельної ділянки у користування та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для про надання земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Слід також зазначити, що вказаною нормою запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб’єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянуте клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Водночас, як убачається зі статті 118 Земельного кодексу України, законодавцем встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень, або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

Крім того, стаття 15 Закону України «Про звернення громадян» зазначає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

З огляду на зазначене, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, використання позивачем права, регламентованого частиною статті 118 Земельного кодексу України, не позбавляє суб'єкта владних повноважень від виконання обов'язків, передбачених чинним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.04.2017 року у справі № К/800/36136/16.

Крім того, як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вже судом встановлено, 29 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотаннями та необхідними доданими до них документами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 1,8 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

При цьому, відповідач не заперечує факт наданя позивачем усіх необхідних документів для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою; з наданих позивачем документів вбачається можливість для розгляду клопотання по суті.

Так, заявлений позивачем розмір земельної ділянки – 1,8 га - відповідає нормі, передбаченій Земельним кодексом України; подані документи за змістом та кількістю відповідають переліку, наведеному у статті 118 Земельного кодексу України.

Натомість, відповідачем в порушення статті 118 Земельного кодексу України вчинено протиправні дії, оскільки надання відповіді за результатами розгляду клопотання не є рішенням суб’єкта владних повноважень про наданням дозволу або відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначеною відповіддю не вирішено клопотання по суті. Крім того у листі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 11.08.2017 року № С-7635/0-4757/6-17 підстави для ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою не є належними підставами для відмови у розгляді питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, а тому позовні вимоги в тій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області належним чином розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства суд зазначає таке.

За правовою позицією Конституційного суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

У разі невиконання обов'язку державним органом за наявності визначених законом умов у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, розглянути клопотання, за результатами розгляду якого прийняти відповідне рішення.

Така позиція цілком узгоджується з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 105, п. 3 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (рішення Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15).

А тому належним способом захисту порушених прав позивача є рішення про зобов’язання ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області належним чином розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

З наведеного вбачається, що зазначені в листі від 11.08.2017 року № С-7635/0-4757/6-17 підстави для ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою не є належними підставами для відмови у розгляді питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу.

З огляду на викладене, з метою відновлення порушених прав позивача, суд зобов'язує Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області належним чином розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 1,8 гектари на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржених дій, з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає, що положеннями статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що рішення прийнято не на користь суб'єкта владних повноважень - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській облаті, з метою здійснення контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській облаті подати до суду у місячний строк з дня отримання постанови, яка набрала законної сили, звіт про виконання судового рішення у цій справі.

Керуючись ст. 158-163, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо не розгляду по суті клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, рієнтовною площею 1,8 гектари на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 від 29.06.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 1,8 гектари на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській облаті подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у місячний строк з дня отримання копії постанови у справі № 804/5831/17, яка набрала законної сили, звіт про виконання судового рішення у цій справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.