Постанова № 70165421, 03.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

"03" листопада 2017 р. Справа № 921/148/14-г/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

розглянувши заяви Підволочиського районного споживчого товариства та ОСОБА_2

смт. Підволочиськ Тернопільської області

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 р.

у справі № 921/148/14-г/13

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Волочиськ Хмельницької області

до відповідача: Підволочиського районного споживчого товариства смт.Підволочиськ Тернопільської області

за участю третьої особи без самостійних ОСОБА_2

вимог на предмет спору на стороні позивача: смт.Підволочиськ Тернопільської області

за участю третіх осіб без самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Підволочиська селищна рада смт .Підволочиськ Тернопільської області 2-9) фізичні особа-підприємці: ОСОБА_4

ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12,

усі смт.Підволочиськ Тернопільської області

про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 22.07.2013 р.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_13 - за довіреністю б/н від 14.02.2014 р.;

відповідача: Микитюк І.С. - за довіреністю №1/60 від 15.03.2016 р.;

третьої особи ОСОБА_2: ОСОБА_15 - за довіреністю б/н від 14.02.2017 р.;

третьої особи-1: ОСОБА_16 - за довіреністю №01-477/01-14 від 06.04.2017 р.;

третіх осіб-2,3,4,5,6,7,8, 9: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Мельник Г.І.) апеляційні скарги Підволочиської селищної ради м.Підволочиськ, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено, рішення господарського суду Тернопільської області від 17.03.2014р. у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, що підтверджують право власності продавця Підволочиського районного споживчого товариства на павільйон із адмінприміщеннями загальною площею 413,5 кв.м., торговий павільйон із складськими приміщеннями загальною площею 135,0 кв.м., вбиральню загальною площею 71,0 кв.м., два торгових піднавіси загальною площею 103,4 кв.м., загальна площа згідно техпаспорта 722,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 смт. Підволочиськ Тернопільської області; у договорі купівлі-продажу не вказано кадастровий номер цієї земельної ділянки, що в силу приписів частини 2 статті 377 ЦК України та частини 6 статті 120 ЗК України є істотною умовою договору; договір купівлі-продажу підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та підлягав державній реєстрації, відповідно до чинного законодавства. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не ухилявся від нотаріального посвідчення договору, а доводи позивача, стосовно ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору є надуманими.

Третьою особою ОСОБА_2 подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 р. В своїй заяві заявник покликається на те, що нововиявленою обставиною є факт, встановлений рішенням Підволочиського районного суду від 06.04.2017 р. у справі №604/835/15-ц, яким частково задоволено позов ОСОБА_2 до Підволочиської селищної ради за участю третіх осіб: бюро технічної інвентаризації у Підволочиському районі, Підволочиського районного управління Держгеокадастру, кооперативного торгово-виробничого підприємства Підволочиського РайСТ, Підволочиського районного споживчого товариства і визнано припиненим право постійного користування Підволочиського РайСТ земельною ділянкою по АДРЕСА_1 смт. Підволочиськ площею 0, 221 га згідно державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 та визнано право ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 смт. Підволочиськ площею 0,2152 га (за мінусом 60 кв.м., які вилучені Підволочиською селищною радою у Підволочиського РайСТ у 2006 році).

Підволочиським районним споживчим товариством також подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 р. Нововиявленою обставиною заявник вважає рішення Підволочиського районного суду від 06.04.2017 р. у справі №604/835/15-ц, яким встановлено факт про те, що комплекс будівель та споруд ринку по АДРЕСА_1 смт. Підволочиськ належав Підволочиському районному споживчому товариству згідно свідоцтва про право власності від 09.07.1998 р., виданого Підволочиською селищною радою і зареєстрованого Підволочиським районним бюро технічної інвентаризації 17.07.1998 р. за реєстровим номером №27 у реєстровій книзі №01, на що є правомірне посилання в договорі купівлі-продажу від 22.07.2014 р.

Підволочиською селищною радою подано відзив на заяву про перегляд постанови суду за ново виявленими обставинами, в якому просить залишити заяву без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. без змін. Свої заперечення обґрунтовує тим, що рішення Підволочиського районного суду від 06.04.2017 р. та ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 10.07.2017 р. у справі №604/835/15-ц, на які посилаються заявники, на даний момент скасовані рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 08.09.2017 р. у справі №604/835/15-ц (провадження №22-ц/789/1071/17), а відтак, не мають жодної юридичної сили. Крім цього, зазначає, що відображені у поданій заявником - ОСОБА_2 інформаційній довідці від 07.07.2017 р. відомості про те, що 11.06.2003 р. в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Підволочиським райСТ зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 в смт. Підволочиськ, внесено до цього Реєстру незаконно і не державним реєстратором БТІ Підволочиського району всупереч нормам чинного станом на 11.06.2003 р. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно».

Підволочиським райСт подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що власником майна відчужуваного за договором купівлі-продажу від 22.07.2013 р. є Підволочиське райСТ, адже в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в розділах: відомості про об'єкт нерухомого майна та відомості про права власності, є інформація, що право власності на комплекс будівель та споруд ринку по АДРЕСА_1 смт. Підволочиськ 11.06.2003 р. зареєстровано за Підволочиським райСТ на підставі дублікату свідоцтва про право власності б/н від 09.07.1998 р., виданого Підволочиською селищною радою. Зазначені матеріально-правові факти існували на момент прийняття оскаржуваної постанови, але не були відомі Підволочиському райСТ, а стали відомі лише в липні 2017 р. із матеріалів справи Підволочиського районного суду №604/835/15-ц.

ОСОБА_2 подано додаткові пояснення по суті заяви, в яких просить зупинити провадження у даній справі до вирішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційної скарги у справі 6-18565ск17 на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області, якою скасовано рішення місцевого суду, яке є підставною подання заяви про перегляд постанови апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами (справа Підволочиського районного суду №604/835/15-ц).

В судовому засіданні розглянувши вищезазначене клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, при цьому іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Цією нормою визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

З огляду на вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, як заявлене необґрунтовано, з огляду на правову природу нововиявлених обставин, одною з ознак яких, є наявність таких на момент прийняття процесуального документа, який переглядається, а не новим доказом. Тобто, встановлення іншим судом у іншій справі фактів, є новими доказами та не можуть бути нововиявленими обставинами. Таким чином, при перегляді заяв за нововиявленими обставинами суд встановлює наявність або відсутність таких, а отже, не може зупиняти провадження до вирішення іншої справи, оскільки це буде свідчити про зупинення провадження з метою очікування нових нововиявлених обставин у зв'язку з прийняттям в майбутньому судового рішення.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті поданих заяв.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням позивача та відповідача, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заява про перегляд постанови від 30.06.2016 р. за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Предметом позовних вимог у даній справі є договір купівлі-продажу, укладений 22.07.2013р. між Підволочиським районним споживчим товариством (продавцем) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупецем), який господарський суд Тернопільської області рішенням від 17.03.2014 р. визнав дійсним.

Відповідно до п.п. 1.1-1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 1.5, 1.6 вказаного договору, продавець продає у власність, а покупець купує комплекс будівель і споруд ринку Підволочиського райСТ, в т.ч. павільйон із адмінприміщеннями загальною площею 413,5 кв.м., торговий павільйон із складськими приміщеннями загальною площею 135,0 кв.м., вбиральню загальною площею 71,0 кв.м., два торгових піднавіси загальною площею 103,4 кв.м., загальна площа згідно техпаспорта 722,9 кв.м. (п.1.1.)

Комплекс будівель і споруд ринку Підволочиського райСТ знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 смт. Підволочиськ Тернопільської області на земельній ділянці площею 0,215 га, яка перебуває в постійному користуванні продавця згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР НОМЕР_2, виданого Підволочиською селищною радою у вересні 1977 року відповідно до рішення від 27 серпня 1997 року №237.

Об'єкт продажу належить на праві власності продавцю згідно свідоцтва про право власності від 09.07.1998 р., зареєстрованому Підволочиським районним бюро технічної інвентаризації 17.07.1998 р. за реєстраційним номером 27 в реєстровій книзі №01.

Вартість об'єкта продажу становить 13805 тис.грн., які покупець зобов'язався оплачувати частинами із визначенням суми і дати сплати та з урахуванням індексу інфляції, кінцевий строк оплати - 22.07.2014 р.

Покупець набуває право власності на об'єкт продажу з моменту підписання сторонами цього договору і акту приймання-передачі, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору. Передача об'єкта продажу у власність здійснюється продавцем покупцю по акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до ст. ст. 334, 377, 638, 640 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дати такої реєстрації відповідно до закону.

До особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов , якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно ст.ст. 655, 657, 658 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право продажу товару належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

При прийнятті постанови Львівським апеляційним господарським судом від 30.06.2017 р. встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази неможливості нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 22.07.2013 р., а також, що така можливість втрачена. Крім цього, відсутні докази ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.

Крім цього, судовою колегією при прийнятті постанови від 30.06.2015 р. встановлено, що на момент розгляду справи, у матеріалах справи відсутнє свідоцтво про право власності від 09.071998 р., зареєстроване Підволочиським районним бюро технічної інвентаризації 17.07.1998 р. за реєстраційним номером 27 в реєстровій книзі №01.

Натомість, в інвентарній справі є копія свідоцтва про право власності на критий торговий павільйон із адмінприміщеннями, торговий павільйон з складськими приміщеннями та вбиральню, виданого 09.07.1998 р. Підволочиською селищною радою, яка посвідчує, що об'єкт в цілому, який розташований в смт. Підволочиськ по АДРЕСА_1 дійсно належить Підволочиському РайСТ «Ринок» на праві колективної власності і загалом складається з трьох будівель. Свідоцтво видане на підставі рішення Підволочиської селищної ради від 18.12.1998 р. №153. Зареєстроване Підволочиським районним бюро технічної інвентаризації 17.07.1998 р. за реєстраційним номером 27 в реєстровій книзі №01. На свідоцтві зроблена відмітка «Дублікат».

У реєстровій книзі №1 домоволодінь, належних державним установам і підприємствам, кооперативним та іншим громадським організаціям в місті Підволочиськ є запис наступного змісту: № по порядку: 27; АДРЕСА_1; найменування володільця: Підволочиське Рай СТ «Ринок»; документ, що посвідчує права: свідоцтво про право власності, видане 09 липня 1998 року Підволочиською селищною радою згідно рішення виконкому №153 від 12.12.1996 р.; дата запису: 17 липня 1998 року. Також міститься відмітка «Видано дублікат 06 вересня 2002 року» та підпис без вказівки на ім'я особи, її посади.

У копії дублікату свідоцтва про право власності не зазначено площі на критого торгового павільйону із адмінприміщеннями, торгового павільйону з складськими приміщеннями та вбиральні. А два торгові піднавіси взагалі не вказані. У реєстровій книзі №1 домоволодінь, належних державним установам і підприємствам, кооперативним та іншим громадським організаціям в місті Підволочиськ взагалі не названо приміщень і їх площі, що належать володільцю Підволочиському Рай СТ «Ринок».

При цьому, судом не встановлено, протилежних доказів не подано, що Підволочиське районне споживче товариство є правонаступником Підволочиського Рай СТ «Ринок».

Отже, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, що підтверджують право власності продавця Підволочиського районного споживчого товариства на павільйон із адмінприміщеннями загальною площею 413,5 кв.м., торговий павільйон із складськими приміщеннями загальною площею 135,0 кв.м., вбиральню загальною площею 71,0 кв.м., два торгових піднавіси загальною площею 103,4 кв.м., загальна площа згідно техпаспорта 722,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 смт. Підволочиськ Тернопільської області.

Нововиявленими обставинами при поданні заяв, Підволочиське районне споживче товариство та ОСОБА_2 вказали рішення Підволочиського районного суду від 06.04.2017 р. у справі №604/835/15-ц, згідно якого визнано припиненим право постійного користування Підволочиського райСТ земельною ділянкою по АДРЕСА_1 смт.Підволочиськ площею 0,221 га згідно державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 та визнано право ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 смт.Підволочиськ площею 0,2152 га.

Разом з тим, вищевказане рішення скасовано апеляційного суду Тернопільської області від 08.09.2017 р. у справі №604/835/15-ц (провадження №22-ц/789/1071/17) та зокрема, встановлено, що власником комплексу будівель і споруд ринку, що по АДРЕСА_1 в смт.Підволочиськ (торговий павільйон із адміністративними приміщеннями загальною площею 413,5 кв.м., торговий павільйон із складськими приміщеннями загальною площею 135,0 кв.м., вбиральнею загальною площею 71 кв.м., два торгових піднавіси загальною площею 103,4 кв.м., а всього загальна площа згідно технічного паспорта- 722,9 кв.м) було Підволочиське райСТ «Ринок», що стверджується свідоцтвом про право власності, виданим 09.07.1998 р. Підволочиською селещною радою на підставі рішення виконкому від 12.12.1996 р. №153 та зареєстрованим згідно реєстраційного запису 17.07.1998 р. за №27.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Цією нормою визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Однією із підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п.1 ч.2 ст.112 ГПК України).

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення Підволочиського районного суду від 06.04.2017 р. у справі №604/835/15-ц не може вважатися нововиявленою обставиною в розумінні ст.112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на момент прийняття ухвали, вказане рішення скасоване апеляційною інстанції.

Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на інформаційну довідку від 07.07.2017р., на яку посилаються заявники та згідно якої 11.06.2003 р. зареєстровано за Підволочиським райСТ (код ЄДРПОУ 01767324), форма власності колективна з підставою виникнення права власності - дублікат свідоцтва про право власності б/н від 09.07.1998 р., виданий Підволочиською селищною радою.

Вказаний дублікат свідоцтва долучений до апеляційної скарги Підволочиської селищної ради та фізичних осіб-підприємців як додаток №9, з якого вбачається, що цей правовстановлюючий документ видано саме Підволочиському РайСТ «Ринок», а не Підволочиському райСТ.

Більше того, вказана обставина не може бути нововиявленою, оскільки була чи повинна була бути відома на момент прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом 30.06.2016 р.

Керуючись ст. ст. 86, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 р. у справі № 921/148/14-г/13 залишити без змін, а заяви про перегляд вказаної постанови за нововиявленими обставинами без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Тернопільської області.

Головуючий-суддя О.І.Матущак

Судді Т.С.Бонк

Г.Г.Якімець