Ухвала суду № 70163972, 09.11.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ СКАРГИ

Суддя Кравчук А.М., розглянувши скаргу

підприємця ОСОБА_1

встановив: на адресу господарського суду Волинської області надійшла скарга підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2017 року про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Скарга підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2017 року не може бути прийнята до розгляду господарським судом з огляду на наступне.

Згідно ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно п. 3 постанови Пленуму ВС України №14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК і ГПК, та містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 ч. 3 ст. 85 Закону N 606-XIV. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: ст. 5 ЦПК - про порушення цивільної справи в загальному суді; статей 98, 99 і гл. 14 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статей 90, 93 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; гл. 20 ЦПК - про судовий розгляд; глав 40, 41 ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження рішень суду першої інстанції; статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Згідно п. 9.9 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 року скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження". У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Згідно п.3 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги.

Скаржник просить визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження, проте, ні дати постанови, ні ким вона винесена, ні виконавчого документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження, не зазначив, підстави визнання недійсності не виклав.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Судом не можливо визначити, яка саме постанова державного виконавця оскаржена заявником (в т.ч. і за номером виконавчого провадження), наявність такої постанови в виконавчому провадженні, оскільки будь-які докази на підтвердження скарги не додані, зокрема, і оскаржувана постанова, що позбавляє суд можливості визначити правомірність строку такого оскарження.

Згідно ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, нйменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності; зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно п. 2 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

У скарзі не зазначено, в межах якої господарської справи вона подана, сторони по справі та чиї саме дії оскаржені підприємцем ОСОБА_1

Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України визначено, що до заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з п.п. 59, 61 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином належним доказом відправлення сторонам заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи ДВС розглядається за правилами ГПК України за участю державного виконавця або іншої посадової особи ДВС, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржується.

Докази надіслання скарги ДВС відсутні.

Не зазначення виконавчої служби позбавляє можливості надіслання процесуальних документів.

Доданий до скарги фіскальний чек від 02.11.2017 року підтверджує лише факт здійснення поштовим відділенням операції з пересилання кореспонденції за адресою: м. Луцьк "Скорпіон Сервіс" та не є належним доказом надіслання скарги відповідачу, оскільки, яка саме кореспонденція направляється адресату вбачається лише з опису вкладення поштового відправлення.

З долученого фіскального чека також не вбачається, що скарга надіслана саме на адресу відповідача, оскільки в графі "куди" вказано лише м. Луцьк, вулиця і номер будинку відсутні.

Отже, фіскальний чек не може бути належним доказом надіслання позовної заяви з додатками відповідно до п. 6 ст. 63 ГПК України.

Про повернення скарги при порушенні стороною вимог процесуального законодавства щодо надсилання та надання доказів направлення касаційної скарги іншій стороні дійшов висновку ВГС України в ухвалах № 903/123/13 від 16.09.2013 року, №910/18138/14 від 03.08.2015р., №922/2660/15 від 26.10.2015 року, № 915/295/15 від 14.12.2015 року, № 916/2955/14 від 22.02.2016 року, № 908/1916/16 від 25.11.2016 року, № 25/5005/3077/2012 від 17.10.2017 року, Рівненський апеляційний господарський суд України в ухвалах №906/1010/16 від 21.09.2017 року, №903/493/17 від 11.09.2017 року, №906/1599/13 від 06.01.2017 року.

Таким чином, докази надіслання скарги сторонам підприємцем ОСОБА_1 не зазначені та не додані.

Як передбачено пунктом 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Відповідно до п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Національним законодавством України (ст.56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача(заявника) належним чином інформувати сторони про подання заяв до суду шляхом направлення їм копії такої заяви з додатками.

Керуючись ст.ст. 1, 32, 54, 56, 63, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2017 року на постанову про відкриття виконавчого провадження №54320324 на 4-х арк. повернути скаржнику без розгляду.

Суддя А. М. Кравчук