Постанова № 70163364, 10.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5705/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2017 року 11 год. 20 хв. Одеський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Андрухіва В.В.

за участю секретаря Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за поданням Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2017 року о 14 годині 32 хвилини до суду надійшло подання Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 06.11.2017 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 03.11.2017 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ №5618 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1. 03.11.2017 року о 17:18 год. з метою проведення перевірки відповідача, за період з 01.01.2016 року по дату завершення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядку здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв та з метою пред'явлення направлень на проведення перевірки від 03.11.2017 року №1988, №1987, здійснено вихід за адресою фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1: АДРЕСА_2, крамниця-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1». Позивач зазначив, що відповідач відмовився від отримання копій направлень та допуску посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області до перевірки. Посадовими особами позивача складено акт про відмову від допуску посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області до фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 №711/15-32-40-01 від 03.11.2017 року та акт про відмову отримання копій направлень на проведення фактичної перевірки від 03.11.2017 року №770/15-32-40-01. 06.11.2017 року о 17:05 год. начальником ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків.

Представник заявника в судовому засіданні вимоги подання підтримав, просив задовольнити подання з наведених вище підстав.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Суд неодноразово намагався зв'язатись з відповідачем за номером телефону, який вказаний заявником в поданні, та який співпадає з номером телефону, який міститься у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, проте з'єднання з ФОП ОСОБА_1 не відбулось, про що складена довідка.

У зв'язку з скороченим терміном розгляду даної категорії справ, суд ухвалив про розгляд подання за відсутності ФОП ОСОБА_1.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах подання письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 03.11.2017 року з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядку здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, на підставі п.п.191.1.4 п.191.1 ст.191, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, позивачем видано наказ №5618, яким визначено провести з 03.11.2017 року фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), юридична адреса: АДРЕСА_1, фактична адреса: Одеська обл., АДРЕСА_2, крамниця-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.01.2016 року - по дату закінчення фактичної перевірки (а.с. 16).

На підставі п.п.191.1.4 п.191.1 ст.191, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та наказу №5618 від 03.11.2017 року, 03.11.2017 року видані направлення на перевірку №1987 та №1988 (а.с. 14-15).

Однак відповідач 03.11.2017 року не допустив уповноважених посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області до перевірки та відмовився від підпису в направленнях на перевірку.

Заступником начальника відділу ОСОБА_2 та головним державним ревізор-інспектором ОСОБА_3 відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області складено акти «Про неотримання направлень на проведення фактичної перевірки (відмова від підпису)» від 03.11.2017 року №770/15-32-40-01 та акт «Про відмову від допуску до перевірки» від 03.11.2017 року №771/15-32-40-01 (а.с.13, 18 ).

У зв'язку з відмовою від проведення фактичної перевірки, заступник начальника ГУ ДФС в Одеській області 06.11.2017 року звернувся до начальника ГУ ДФС в Одеській області з письмовим зверненням про застосування повного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 (а.с. 11).

06.11.2017 року о 17:05 год. начальником ГУ ДФС в Одеській області було прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) (а.с. 12).

Функції контролюючого органу визначені статтею 19-1 Податкового кодексу України, до яких відноситься, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, своєчасністю подання податкової звітності, здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі, організовує роботу та здійснює контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку, здійснює інші функції, визначені цим Кодексом та законами України.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (пп.16.1.9); допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом (пп.16.1.13).

Згідно з п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України).

Винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків (п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України).

Згідно з п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Так, вимогами пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п.94.5 ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

У відповідності до положень п.1 Розділу ІІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №632 від 14.07.2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 року за №948/30816 (далі - Порядок №632), арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п.3 Розділу ІV Порядку №632, рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під підпис: 1) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; 2) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу V Порядку №632, функції виконавця рішення про арешт майна покладаються на податкового керуючого або іншого працівника контролюючого органу, призначеного керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Виконавець рішення про арешт майна: надсилає рішення про арешт майна відповідно до пункту 3 розділу IV цього Порядку; організовує опис майна платника податків.

Відповідно до п. 1 Розділу X Порядку №632, рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що рішення про застосування адміністративного арешту майна від 06.11.2017 року відповідно до вимог Порядку №632, 07.11.2017 року було направлено рекомендованим листом з повідомлення про вручення на адресу відповідача, що підтверджується фіскальним чеком наявним в матеріалах справи, та доказів оскарження вказаного рішення матеріали справи не містять (а.с. 8).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наявність обставин для застосування адміністративного арешту та дотримання процедури прийняття рішення про застосування до платника податків адміністративного арешту, як того вимагають приписи ст. 94 Податкового кодексу України та належного повідомлення суб`єкта господарювання про наявність рішення про застосування адміністративного арешту майна від 06.11.2017 року згідно Порядку №632, відсутності в матеріалах справи доказів оскарження рішення про застосування адміністративного арешту, суд дійшов висновку, що подання підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, згідно ч.4 ст.94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 158-160, 183-3 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 06.11.2017 року.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Андрухів