Ухвала суду № 70163067, 02.11.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2087/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

02 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника відповідача Павленко А.П.,

пердставника відповідача Єгорової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області про визнання незаконним та неправомірним акту ревізії, скасування висновку та пунктів листа-вимоги,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2017 року Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (далі - ДП «НТК «Завод точної механіки») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Західного офісу Державної аудиторської служби України, про визнання незаконним та неправомірним акту ревізії, скасування висновку та пунктів листа-вимоги.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач повноважних представників в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «НТК «Завод точної механіки» за період з 01.01.2015 року по завершений місяць 2017 року, за результатами якої складено Акт за № 13-22-08-08/20 від 29.05.2017 року (далі - Акт) (а.с. 21-63).

13.06.2017 року ДП «НТК «Завод точної механіки» на складений Акт були подані зауваження та заперечення за №624 (а.с. 64-68).

За результатом розгляду вказаних вище зауважень та заперечень відповідачем був складений висновок на заперечення до акту ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «НТК «Завод точної механіки» за період з 01.01.2015 року по завершений місяць 2017 року за № 13-22-08/20 від 29.05.2017 року, затверджений 04.07.2017 року заступником начальника Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області (а.с. 70-91).

На адресу в.о. директора ДП «НТК «Завод точної механіки» було надіслано вимогу про усунення порушень за №13-22-08-14/3693 від 07.07.2017 року (далі - Вимога), згідно з якою Управління Західного офісу Державної аудиторської служби в Хмельницькій області вимагає усунути виявлені порушення законодавства, в установленому законодавством порядку.

Зокрема, в даній вимозі зазначено, що під час ревізії встановлено наступні порушення законодавства: п.1. В порушення п. 5 П(С)БО 7 «Основні засоби», п.3.1.2 та п.3.1.3 «Облікової політики», затвердженої Наказом про облікову політику ДП «НТК «Завод точної механіки» від 19.09.2013 №129, погодженого ДК «Укроборонпром», та недотримання вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, внаслідок списання на виробничу собівартість вартості основних засобів LED на загальну суму 111288,78 грн. недоотримано державним бюджетом частини чистого прибутку в сумі 91005,46 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на зазначену суму; п.2. В порушення частини 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, п. 3.2, п. 3.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року № 88, під час службових відряджень за кордон заступника директора з адміністративних питань Тевєлєва С.Ю. проставлено підписи про використання в картці обліку роботи автомобіля із відмітками про його використання «по місту та району», внаслідок чого незаконно списано бензину на загальну суму 2008,91 грн. та дизельного палива на суму 1150,49 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 3159,4 гривень; п.3. В порушення підпункту б) п. 268.2.2 ст. 268 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, працівникам Підприємства відшкодовано туристичний збір включений до рахунків на проживання під час службових відряджень на загальну суму 143,0 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на зазначену суму ( а.с. 103).

Не погодившись з прийнятими актом ревізії, висновком на зауваження і заперечення та листом-вимогою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зауваження та заперечення до акта ревізії та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

При цьому, акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, оскільки не спричиняє порушення прав для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, і не обов'язковим для виконання, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Крім цього, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування пунктів листа-вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законність вимоги, які вказують на виявлені збитки та їх розмір, перевіряється судом при розгляді справи за позовом про стягнення таких збитків, а не в порядку визнання вимоги протиправною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення), Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Державна фінансова інспекція України, як орган державної влади повинна діяти відповідно до Конституції України та в межах своїх повноважень.

Статтею 6 Конституції України, встановлено, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. А, згідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач відповідно до покладених на нього завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 4 п. 4 Положення).

Відповідно до п. 6 Положення, відповідач для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII (далі - Закон №2939-XII) , інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до п.3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. №550, акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Таким чином, Акт ревізї, заперечення, зауваження до Акта ревізії та висновки на них є службовим документом, який містить інформацію про певні обставини, встановлені під час проведення ревізії.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Акт ревізіїаперечення, зауваження до Акта ревізії та висновки на них не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не породжує правових наслідків для підконтрольної установи, а тому не може бути предметом оскарження із таких мотивів.

Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Ненормативні (індивідуальні) акти породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.

Самі по собі акти ревізії, документи перевірок тощо не породжують жодних правових наслідків чи обов'язків, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, такі документи стверджують факт проведення перевірок за дотриманням вимог законодавства і є лише носіями доказової інформації.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2013 року від К/9991/40548/11 та в Постанові Верховного Суду України 10 вересня 2013 року №21-237а13.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним Акта ревізії та скасування Висновків на заперечення до Акта ревізії ухвалена з додержання норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Також, Положенням встановлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, відповідач має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 Закону №2939-XII, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимогі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, відповідач пред'явив вимоги, які вказують на виявлені збитки та розмір таких збитків.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, і саме такий порядок встановлений законом.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 16.09.2015 у справі № 21-1143а15, від 15.04.2014 у справах №21-40а14 та 21-63а14), від 13.05.2014 у справі № 21-89а14). Також і в постановах Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 у справі № 810/3299/17; від 13.07.2017 у справі № 810/1839/16, а також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.04.2017 у справі № К/800/10440/17; від 16.03.2017 у справі № К/800/44073/14.

Частина 1 ст. 244-2 КАС України, передбачає, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині скасування пунктів листа-вимоги, колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні фінансові документи, в тому числі документи бухгалтерської звітності, надані позивачем для спростування висновків Акта ревізії про наявність порушень бюджетної дисципліни.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року - без змін.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 листопада 2017 року.